Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/8875/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8875/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 15 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. , за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., представника відповідача: Стасюка І.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 24.05.2019 №615 «Про застосування дисциплінарних стягнень» відносно ОСОБА_1 . Також, позивач просив зобов`язати начальника ГУНП в Житомирській області інформувати особовий склад ГУНП в Житомирській області про скасування наказу від 24.05.2019 №615 відносно ОСОБА_1 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.10.19 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, 10.01.2020 на адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши, суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог щодо скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 24.05.2019 №615 «Про застосування дисциплінарних стягнень» відносно ОСОБА_1 та зобов`язання начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області інформувати особовий склад Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування наказу від 24.05.2019 №615 відносно ОСОБА_1 Тобто єдиною позовною вимогою залишається визнання протиправним наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 24.05.2019 №615 «Про застосування дисциплінарних стягнень» відносно ОСОБА_1 . Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, з 12.11.2018 ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області №615 від 24.05.2019 «Про застосування дисциплінарних стягнень» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність (а.с.66-67). З вказаним наказом позивач ознайомлений 31.05.2019, про що свідчить підпис позивача та його письмова окрема думка. Підставою для винесення оскаржуваного наказу слугував висновок про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем (а.с.173-179), яке проведене на підставі рапорту начальника Лугинського відділення поліції підполковника поліції Шебети О.З. (а.с.109), про порушення службової дисципліни та відсутність на роботі 20.03.2019 без поважних причин. Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним, свої права та законні інтереси порушеними, а тому звернувся із даним позовом до суду за їх захистом. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що з метою зміцнення трудової дисципліни наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області №275 від 12.08.2016 затверджено внутрішній розпорядок дня поліцейського державних службовців та працівників ГУНП, зокрема початок робочого дня - 09.00, обідня перерва з 13.00 до 13.45, закінчення робочого дня з понеділка по четвер - о 18.00, в п`ятницю о 15.45, вихідні субота та неділя (а.с.73). Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилася у недотриманні положень ст. 1 Дисциплінарного статуту України, в частині дотримання правил внутрішнього розпорядку, вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, порушення п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, намагання ввести в оману дисциплінарну комісію з проведення службового розслідування, недотримання вимог Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Житомирській області, затверджених наказом ГУНП в Житомирській області від 12.08.2016 №275, а саме відсутності на службі 20.03.2019 та неінформування керівництва про місце свого знаходження. Тобто, факт відсутності ОСОБА_1 20.03.2019 в робочий час на робочому місці став підставою для проведення службового розслідування, що і є ключовим моментом для з`ясування під час розгляду даної справи. Підставою для проведення службового розслідування щодо відсутності позивача 20 березня 2019 року на робочому місці, став рапорт начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області підполковника поліції Шебети О.З. щодо недостовірної інформації місця перебування повідомленої позивачем та відсутності на робочому місці без поважних причин у Лугинському ВП 20.03.2019. Рапортом від 14.03.2019 позивач особисто повідомив начальника Лугинського ВП Шебету О.З. про відсутність на робочому місці 20.03.2019, при цьому додавши ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду та судову повістку. Зі змісту рапорту Власюка І.В. від 14 березня 2019 року слідує, що останній доповів начальнику Шебеті О.З. про свою обов`язкову участь в судовому засіданні призначеному на 20.03.2019 о 11 год 10 хв. Вказаний рапорт останній поклав йому на стіл, при цьому його не зареєстрував. Відсутність реєстрації у канцелярії такого рапорту позивач пояснює тим, що при виїзді на попередні засідання, відбував до суду на підставі лише повістки та ухвали суду та з дозволу начальника Лугинського ВП Шебети О.З. При цьому вказує, що жодним нормативно-правовим документом не визначено порядку виїзду поліцейського у межах території України за межі гарнізону Житомирської області. Телефонограмою від 18.03.2019 та з метою належного та своєчасного повідомлення сторін у справі №0640/4110/18, секретарем судового засідання Колісниченко Ю.В., було повідомлено сторін, які беруть участь у справі, в тому числі і ОСОБА_1 (по абонентському номеру 067-769-47-06) про те, що розгляд апеляційної скарги ГУНП у Житомирській області призначений на 20 березня 2019 року о 11:10 відкладений на 03 квітня 2019 року о 11:40 у зв`язку із перебуванням судді Мельник-Томенко Ж.М., яка входить до складу колегії по справі №0640/4110/18, у відряджені (а.с.144). Проте, як видно з матеріалів справи, зазначена інформація викликала у позивача сумніви. 19.03.2019 позивач перебував у м. Житомирі в ГУНП в Житомирській області, де проводилась здача заліків із службової підготовки. Відкладення розгляду справи та повідомлення сторін про наступну дату, час та місце судового засідання підтвердив секретар судового засідання Колісниченко Ю.В. будучи опитаним у ході службового розслідування. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач, ще 18.03.2019 був своєчасно попереджений про перенесення судового засідання з 20.03.2019 на 03.04.2019 та вказує, що ОСОБА_1 було достеменно відомо, що судове засідання 20.03.2019 у справі №0640/4110/18 не відбудеться. Крім того, 20 березня 2019 року, згідно із журналу обліку відвідувачів Сьомого апеляційного адміністративного суду, ОСОБА_1 не перебував у вказаному суді, про що свідчить відповідь на запит Головного управління Національної поліції у Житомирській області викладена у листі Сьомого апеляційному адміністративному суді №02.10-10/7397/2019 від 25.03.2019 (а.с.146). За таких підстав, матеріалами справи підтверджено факт своєчасної обізнаності про перенесення судового розгляду справи Сьомим апеляційним адміністративним судом, а також те, що у ОСОБА_1 була відсутня необхідність прибуття до суду 20 березня 2019 року. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відсутність на робочому місці 20.03.2019, позивач також обґрунтовує тим, що у нього виник різкий біль у зубі, а тому він звернувся до стоматологічної клініки «Стоматологія 32», з часу її відкриття, о 8.30. Після усунення болю та встановлення ліків позивач о 9.45 вирушив у місто Вінницю до Сьомого апеляційного адміністративного суду, про що попросив свого знайомого ОСОБА_2 , у зв`язку з неможливістю їхати за кермом із за зубного болю та прийняття ліків. Під час слідування до міста Вінниці 20.03.2019 позивач ще раз перевірив програму «Засідання» в якій змінилась дата та час близько 10.30 щодо судового засідання з 20.03.2019 на 03.04.2019, а тому він повернувся до міста Житомира продовжувати лікування у лікаря. Вказує, що після приїзду до міста Житомира йому продовжили лікування у стоматологічній клініці «Стоматологія 32» з 12.30 до 18.00. В свою чергу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що довідка б/н від 20.03.2019, яка надана у відповідності до листа Управління охорони здоров`я Житомирської обласної адміністрації №1654/01-1 від 05.04.2019 (а.с.169) підтверджує факт звернення за медичною допомогою, але не являється підставою звільнення від службових обов`язків за тимчасовою втратою працездатності. На підставі вказаного суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час розгляду справи будь-які докази, які б підтверджували тимчасову непрацездатність 20.03.2019 в матеріалах справи відсутні, що приводить до висновку відсутності позивача на службі без правових на то підстав. Таким чином, під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 - заступника начальника Лугинського відділення поліції Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області наявні ознаки дисциплінарного проступку (відсутність на робочому місці без поважних на то причин) та були підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. А отже, підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України "Про Національну поліцію". Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Разом з тим, 07.10.2018 набрав чинності Закон України від 15.03.2018 №2337-VІІІ "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Згідно з ч.1-3 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Відповідно до ч.1, 2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Згідно з ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до ч.7, 12 ст.19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. Як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на підставі наказу ГУНП у Житомирській області №336 від 20.03.2019 проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем. За результатами якого, складено висновок від 17.05.2019 (а.с.173-179). Під час проведення службового розслідування, відомості щодо порушення службової дисципліни заступником начальника Лугинського відділення поліції Коростенського ВП ГУП в Житомирській області підполковником поліції ОСОБА_1 визнано такими, що знайшли своє фактичне підтвердження, у зв`язку із чим, дисциплінарною комісією застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. У відповідності до ст.91 ЗУ "Про Національну поліцію" особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області №275 від 12.08.2016 затверджено внутрішній розпорядок дня поліцейського державних службовців та працівників ГУНП, зокрема початок робочого дня - 09:00, обідня перерва з 13:00 до 13:45, закінчення робочого дня з понеділка по четвер - о 18:00, в п`ятницю о 15:45, вихідні субота та неділя (а.с.73). Крім того, у відповідності до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила). Згідно з п.1 Розділу І Правил ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Відповідно до абз.1 п.1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції та не заперечувалось сторонами позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що виразилася у недотриманні положень ст.1 Дисциплінарного статуту України, в частині дотримання правил внутрішнього розпорядку, вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», в частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, порушення п.1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, намагання ввести в оману дисциплінарну комісію з проведення службового розслідування, недотримання вимог Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Житомирській області, затверджених наказом ГУНП в Житомирській області від 12.08.2016 №275, а саме відсутності на службі 20.03.2019 та не інформування керівництва про місце свого знаходження. Тобто, факт відсутності ОСОБА_1 20.03.2019 в робочий час на робочому місці став підставою для проведення службового розслідування. Позивач зазначає, що був відсутній на робочому місці з поважних підстав. Рапортом від 14.03.2019 ОСОБА_1 особисто повідомив начальника Лугинського ВП Шебету О.З. про відсутність на робочому місці 20.03.2019, при цьому додавши ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду та судову повістку. Факт повідомлення начальника Лугинського ВП Шебети О.З. підтверджується інформацією з його рапорту (а.с.109). Разом з тим, з матеріалів справи установлено, що телефонограмою від 18.03.2019 та з метою належного та своєчасного повідомлення сторін у справі №0640/4110/18, секретарем судового засідання Колісниченко Ю.В., було повідомлено сторін, які беруть участь у справі, в тому числі і ОСОБА_1 (по абонентському номеру 067-769-47-06) про те, що розгляд апеляційної скарги ГУНП у Житомирській області призначений на 20 березня 2019 року о 11:10 відкладений на 03 квітня 2019 року о 11:40 у зв`язку із перебуванням судді Мельник-Томенко Ж.М., яка входить до складу колегії по справі №0640/4110/18, у відряджені (а.с.144) В цій частині, колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 ч.1 ст.63 КАС України секретар судового засідання здійснює судові виклики і повідомлення. Відповідно ч.1, 2 ст.124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Згідно з ч.3 ст.124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Разом з тим, даною телефонограмою не було здійснено виклик в судове засідання, а лише було повідомлено сторону про зняття з розгляду справи з певних причин. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що телефонограма в даній категорії справ не встановлює факту повідомлення сторони про розгляд справи, а є лише інформуванням про зняття справи з розгляду. Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт не був позбавлений можливості зателефонувати до суду задля уточнення відповідної інформації. Тобто, висновок суду першої інстанції, що позивач, ще 18.03.2019 був своєчасно попереджений про перенесення судового засідання з 20.03.2019 на 03.04.2019 є правомірним. Крім того, в частині посилання на несвоєчасне відображення на веб-сайті судової влади інформації стосовно проведення судового засідання в справі №0640/4110/18 колегія суддів зазначає, що позивач ніяким чином не підтверджує дану інформацію, а судом не здобуто доказів того факту, що дана інформація не була відображена на веб-сайті "Судової влади України", оскільки на даний момент технічна можливість встановлення даної обставини відсутня. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В свою чергу позивачем не доведено та не надано достатніх доказів щодо відображення чи невідображення на веб-сайті судової влади даної інформації. Щодо факту відвідування 20 березня 2019 року стоматологічної клініки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологія 32», колегія суддів зазначає наступне. Позивач зазначає, що у нього виник різкий біль у зубі, а тому він звернувся до стоматологічної клініки «Стоматологія 32», з часу її відкриття, о 8:30. Після усунення болю та встановлення ліків позивач о 9.45 вирушив у місто Вінницю до Сьомого апеляційного адміністративного суду, про що попросив свого знайомого ОСОБА_2 , у зв`язку з неможливістю їхати за кермом із за зубного болю та прийняття ліків. Під час слідування до міста Вінниці 20.03.2019 позивач ще раз перевірив програму «Засідання» в якій змінилась дата та час близько 10.30 щодо судового засідання з 20.03.2019 на 03.04.2019, а тому він повернувся до міста Житомира продовжувати лікування у лікаря. Вказує, що після приїзду до міста Житомира йому продовжили лікування у стоматологічній клініці «Стоматологія 32» з 12.30 до 18.00. Підтверджуючи факт перебування у стоматологічній клініці з 9:00 до 9:45, з 12:30 до 18:00 20.03.2019 та лікування, до матеріалів справи додав довідку стоматологічної клініки «Стоматологія 32» від 20.03.2019. На поданий запит ГУНП у Житомирській області №1688/12/03-2019 від 26.03.2019, останній отримав лист-відповідь на запит №174/12/13-2019 зі змісту якого видно, що ОСОБА_1 20.03.2019 звертався до медичного закладу (стоматологічної клініки «Стоматологія 32») за невідкладною допомогою. Однак, як зазначав сам позивач, під час перебування в клініці він виконував певні свої посадові обов`язки, відлучався з клініки. Крім того, як вбачається з наданої позивачем роздруківки (а.с.75) 20.03.2019 позивач не телефонував своєму безпосередньому керівнику, тобто не повідомляв в телефонному режимі про своє знаходження в лікарні. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не з`явився на роботу ні на початку дня, ні в кінці, разом з тим не повідомив про свою відсутність на робочому місці у відповідності до норм законодавства та внутрішнього порядку безпосереднього керівника. Тобто, вищезазначене вказує про відсутність позивача на службі без правових на те підстав. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час розгляду справи будь-які докази, які б підтверджували тимчасову непрацездатність 20.03.2019 в матеріалах справи відсутні, що приводить до висновку відсутності позивача на службі без правових на то підстав. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки встановлюється не факт тимчасової непрацездатності позивача, а факт поважності причин відсутності на робочому місці та належного повідомлення безпосереднього керівника про настання певних подій, що унеможливлюють появу на робочому місці. Разом з тим, цей факт не впливає на фактичні обставини справи та на загальний висновок суду першої та апеляційної інстанції. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо в даному випадку відповідач діяв на підстав та у спосіб, визначений законодавством.. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо відмови у задоволені позовних вимог. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Разом з тим, у відповідності до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволені позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2020 року. Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.