Постанова 4856 № 127/2743/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/2743/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 20 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо призначення та виплати зазначеної допомоги, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправною відмову Управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4; - зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року - без змін. 07.10.2019 р. до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання даного рішення суду. Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказував, що судом прийнято рішення у справі №127/2743/18, яким його позов до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задоволено частково, а саме: - визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, викладену у листі №1603/05/29-2017 від 23.11.2017 р.; - зобов`язано Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року заяву позивача задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо не виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2018 р. у справі №127/2743/18. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.06.2018 р. у справі №127/2743/18, що набрало законної сили, визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, викладену у листі №1603/05/29-2017 від 23.11.2017 р. та зобов`язано Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення. На виконання даного рішення видано виконавчий лист зобов`язального характеру, який направлено для виконання до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та 04.04.2019 р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході проведення виконавчих дій, Головним управлінням Національної поліції України у Вінницькій області листом від 17.05.2019 р. за № 130/26-2019 повідомлено державного виконавця про фактичне виконання судового рішення, зокрема про повторний розгляд заяви та прийняття рішення про відмову у наданні допомоги. Водночас, боржник, вказує, що рішення суду не виконано, оскільки таким встановлено право позивача на отримання допомоги, в той час, як відповідач відмовив у наданні /виплаті такої, тобто відповідачем не враховано правову оцінку надану судом при розгляді заяви ОСОБА_1 . Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів враховує наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Ст.14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У ч.1 ст.2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68). Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). Водночас, частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень. Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом слугувала його незгода з бездіяльністю відповідача щодо виконання ухваленого на його користь рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням у справі №127/2743/18, яке набрало чинності зобов`язано Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення. При цьому, рішення мотивовано наступне: "Відповідно до пункту 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п.2 Порядку №850). Отже, у разі встановлення інвалідності, яка пов`язана із захворюванням або нещасним випадком, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, днем виникнення права на отримання допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відтак, беручи до уваги вищевказані норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини, на думку суду, у позивача є право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №4". Отже, як видно рішенням суду, що набрало законної сили встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №4, при цьому висновком від 16.05.2019 р. позивачу ОСОБА_1 відмовлено в наданні такої. Таким чином, на переконання колегії суддів, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо неналежного виконання рішення суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку стосовно того, що відповідачем не виконано рішення суду у справі №127/2743/18 щодо виконання зобов`язання розглянути повторно заяву ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та прийняття відповідного рішення, оскільки повторний розгляд відбувся без урахування правової оцінки наданої судом у рішенні. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.