Постанова 4854 № 540/1592/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/1592/19 Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: 14:00 год., м. Херсон; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 25.10.2019 року; Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Димерлія О.О. - Танасогло Т.М. За участю: секретаря - Іщенка В.О. представника апелянта - Зеленіної С.М. (довіреність від 26.12.2019 року) представника позивача - Ломакіної М.І. (довіреність від 12.12.2019 року) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" до Херсонської міської ради про скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати пункт 3 рішення позачергової сесії Херсонської міської ради VII скликання від 24.04.2019 року №1955 "Про відмову об`єктам господарювання у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації щодо оформлення права користування земельними ділянками"; зобов`язати Херсонську міську раду надати згоду на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розташованих у м. Херсоні по: вул. Кримській, 124 -а, площею 0,2886 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікації; вул. Кримській, 124-а, площею 0,2821 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікації; вул. Олеся Гончара (Бєлінського), 8-а, площею 0,2210 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікацій; вул. Бучми, 14, площею 0,3541 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів споруд телекомунікацій; вул. Університетській, 134, площею 0,4532 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікацій; вул. Університетській, 124-6, площею 0,0281 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікацій; вул. Чорноморській, 26-а, площею 0,0183 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікацій; вул. Дружби, 4, площею 0,4644 га, під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікацій. В обґрунтування позову зазначено, що в січні 2019 року позивач звернувся до відповідача із клопотаннями про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікації, розташованих у м. Херсоні. Всі ці земельні ділянки належать позивачу на праві постійного користування, що засвідчено Державним актом на право постійного користування, виданим Херсонською міською радою у лютому 2000 року. Звернення до відповідача із даними клопотаннями обумовлено тим, що вказані земельні ділянки не сформовані відповідно до вимог земельного законодавства та їм не присвоєні кадастрові номери, що унеможливлює реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрів прав на нерухоме майно. Разом з цим, рішенням від 24.04.2019 року №1955 відповідач відмовив позивачу у наданні такої згоди, посилаючись на статтю 92 Земельного кодексу України, яка визначає тільки суб`єктів набуття права постійного користування земельними ділянками, а не підстави набуття такого права. Зазначені обставини свідчать про невідповідність рішення відповідача критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував пункт 3 позачергової сесії Херсонської міської ради VII скликання VII скликання від 24.04.2019 року № 1955 "Про відмову об`єктам господарювання у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації щодо оформлення права користування земельними ділянками". Зобов`язав Херсонську міську раду прийняти рішення про надання публічному акціонерному товариству "Укртелеком" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікації, розташованих у м. Херсоні по: вул. Кримській, 124 -а, площею 0,2886 га; вул. Кримській, 124-а, площею 0,2821 га; вул. Олеся Гончара (Бєлінського), 8-а, площею 0,2210 га; вул. Бучми, 14, площею 0,3541 га; вул. Університетській, 134, площею 0,4532 га; вул. Університетській, 124-6, площею 0,0281 га; вул. Чорноморській, 26-а, площею 0,0183 га; вул. Дружби, 4, площею 0,4644 га. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснюється після формування земельної ділянки, тобто присвоєння їй кадастрового номера. У разі якщо відомості про земельну ділянку, право користування на яку виникло до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. З огляду на те, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації з підстав, не передбачених законом, а обставини справи не дають можливості суб`єкту владних повноважень діяти в інший спосіб ніж задоволення вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, скасування рішення органу місцевого самоврядування із зобов`язанням його вчинити дії на виконання закону в судовому порядку. В апеляційній скарзі Херсонська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційного скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що земельні ділянки, згоду на встановлення (відновлення) меж яких просить позивач, отримані ПАТ "Укртелеком" у користування у 2000 році, а відтак згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державний земельний кадастр" вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Документація із землеустрою у вигляді технічної документації зі складання Державного акту на право постійного користування земельними ділянками ПАТ "Укртелеком" наявна у Державному фонді документації із землеустрою, а тому земельні ділянки підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру органами Держгеокадастру на безоплатній основі. У тому числі всі дії з приводу цих питань пов`язані із діяльністю саме вказаного органу державної влади і також можуть бути оскаржені в суді у визначеному законом порядку. Водночас, апелянт зазначає, що прийняття рішень щодо надання земельних ділянок у власність чи користування належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, а тому зобов`язавши відповідача прийняти відповідне рішення, суд першої інстанції втрутився у виключну компетенцію суб`єкта владних повноважень. Судом першої інстанції встановлено та як підтверджено під час апеляційного розгляду, ПАТ "Укртелеком" на праві постійного користування на підставі Державного акту І-ХС №002319 від 02.02.2000 року, виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.12.1999 року №481, належать земельні ділянки по вул . Кримській, 124 -а, площею 0,2886 га; вул. Кримській, 124-а, площею 0,2821 га; вул. Олеся Гончара (Бєлінського), 8-а, площею 0,2210 га; вул. Бучми, 14, площею 0,3541 га; вул. Університетській, 134, площею 0,4532 га; вул. Університетській, 124-6, площею 0,0281 га; вул. Чорноморській, 26-а, площею 0,0183 га; вул. Дружби, 4, площею 0,4644 га. 21.01.2019 року ПАТ "Укртелеком" звернулось до Херсонської міської ради із клопотаннями, в яких просило надати згоду на встановлення (відновлення) меж вказаних земельних ділянок в натурі під розміщення та експлуатацію об`єктів і споруд телекомунікації, розташованих у м. Херсоні. Підставою для звернення із клопотаннями стало те, що земельні ділянки є не сформованими, їм не присвоєні кадастрові номери і ці обставини перешкоджають внесенню до Державного земельного кадастру інформації про земельні ділянки. Розглянувши клопотання, пунктом 3 рішення позачергової сесії Херсонської міської ради VII скликання від 24.04.2019 року №1955 відмовлено ПАТ "Укртелеком" у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, розташованих за вказаними адресами, посилаючись на статтю 92 Земельного кодексу України. Відповідач також рекомендував позивачу звернутися до міської ради з клопотанням щодо оформлення в оренду земельних ділянок, зазначених у пункті 3 цього рішення. Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Вказані положення кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, згідно яких надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Частинами 1, 3, 4, 7, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Судом першої інстанції вірно зазначено, що аналіз наведених правових норм свідчить про те, що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав існує з моменту державної реєстрації прав на неї за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру. Разом з цим, відповідно до абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року №3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. За правилами ст. 21 Закону України від 07.07.2011 року №3613-VI технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Таким чином, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснюється після формування земельної ділянки, тобто присвоєння їй кадастрового номера. У разі якщо відомості про земельну ділянку, право користування на яку виникло до 2004 року, не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Водночас, ст. 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №858-ІV визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, завдання на складання технічної документації із землеустрою; рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом). За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Повноваження органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками визначені і ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування". З огляду на викладене, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відомості про земельні ділянки, що перебувають у користуванні позивача, не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою користувача земельної ділянки. При цьому, колегія суддів вважає, що покладення обов`язку на орган держгеокадастру щодо перенесення даних про земельні ділянки до Реєстру, право користування на які виникло до 2004 року, не може нівелювати правом заявника на державну реєстрацію земельних ділянку у встановленому порядку, у тому числі, на підставі затвердженої технічної документації. З огляду на те, що вирішення питань щодо розпорядження земельними ділянками належить до повноважень відповідача, а у своєму рішенні орган місцевого самоврядування не навів правових підстав для відмови у задоволенні клопотань позивача, таких обставин не встановлено і під час вирішення спору по суті, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відмова у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації не ґрунтується на законі, а тому оспорюване рішення у відповідній частині має бути скасоване із зобов`язанням суб`єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення про задоволення вимог Товариства. Враховуючи наведене, оскільки висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Херсонської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2020 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло