Ухвала КАС ВС № 360/4447/18

УХВАЛА 16 січня 2020 року м.Київ справа №360/4447/18 адміністративне провадження №К/9901/19279/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючої судді : Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про ухвалення додаткового рішення у справі №360/4447/18 за позовом Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- УСТАНОВИВ: Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (далі - позивач, КП «Лисичанськтепломережа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2018 року № 0044921530, яким до КП «Лисичанськтепломережа» застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 1405 257,00 грн та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 281 051,52 грн. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 2 серпня 2018 року № 0044921530 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 164 927,70 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу у ГУ ДФС Луганській області задоволено частково: рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 2 серпня 2018 року № 0044921530 у розмірі 164 927,70 грн. В решті судові рішення залишені без змін. 16 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, яким останній просив вирішити питання про розподіл судових витрат. Розглянувши подану заяву, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. За правилами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Розподіл судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб`єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою. Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року по справі №666/754/16-а. Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи відповідачем витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз не здійснювалось, а сплачені суми судового збору відповідачу як суб`єкту владних повноважень компенсації не підлягають, підстави для ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь відповідача з позивача коштів, сплачених ним за подання апеляційної та касаційних скарг, - відсутні. Керуючись статтями 139, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про ухвалення додаткового рішення у справі №360/4447/18. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх Судді: О.В. Білоус Н.Є. Блажівська