Постанова 4824 № 363/1741/16-ц

Справа № 363/1741/16-ц Головуючий 1 інстанція- Рудюк О.Д. Проваження № 22-ц/824/2312/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 16 січня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Мережко М.В., Верланова С.М., за участю секретаря Вергелес О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року про забезпечення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про розірвання договору банківського поточного рахунку, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення виконання судового рішення, яка мотивована тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року частково задоволено його позов до ПАТ«Укрсоцбанк» та визнано незаконними дії Укрсоцбанку щодо передачі матеріалів його банківської справи до колекторських фірм. Постановою Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції щодо вирішення частини позовних вимог скасоване і в цій частині ухвалене нове судове рішення, яким розірвано договір банківського поточного рахунку НОМЕР_2 PR від 23 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», з 18 лютого 2015 року, визнано дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами без згоди ОСОБА_1 незаконними та визнано неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують право ОСОБА_1 на недоторканність ділової репутації. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Однак, ПАТ «Укрсоцбанк» постанову Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року не виконує. Зокрема 28 січня 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» уклав договір факторингу з ТОВ «ФК «Веста», за яким передав право вимоги за укладеним з ним кредитним договором, яка наступного дня уклала із ТОВ «Вердикт Капітал» договір відступлення прав вимоги за цим кредитним договором. 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. винесено виконавчий напис про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу за період із 29 січня 2019 року по 23 липня 2019 року у розмірі 85584,94 грн., який перебуває на виконанні у приватного виконавцявиконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. - 2 - У зв`язку з наведеним просив вжити заходи реагування на дії вчинені ПАТ «Укрсоцбанк» за зухвале невиконання судового рішення у справі № 363/1741/16-ц, а саме повідомити Київську місцеву прокуратуру №1 (Голосіївський район) щодо невиконання судового рішення посадовими особами ПАТ «Укрсоцбанк», а також зупинити проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59950930 відкритому 04 вересня 2019 року на підставі виконавчого напису, вчиненого 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Гамзатовою А.А. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення суду шляхом зупенення виконавчих дій. Не погоджуючись із ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задоволити його заяву, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповноту і неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи. Скарга мотивована неврахуванням судом того факту, що за рішенням суду розірвано поточний банківський рахунок № НОМЕР_2 -PR від 16 березня 2012 року, що у свою чергу на думку заявника свідчить про відсутність у нього зобов`язань за цим договором, який банк помилково рахує як кредитний. Суд вказав в ухвалі невірну дату договору. Суд порушив розумні строки розгляду судової справи. Оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону щодо змісту резолютивної частини (ч.4 ст.260 ЦПК України). Суд взагалі не досліджував та не з`ясовував чи виконав ПАТ «Укрсоцбанк» приписи постанови апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року , зокрема чи був розірваний договір банківського поточного рахунку № НОМЕР_2 -PR від 23 березня 2012 року з 18 лютого 2015 року та чи взагалі є такий кредитний договір, а тому рішення не грунтується на засадах верховенства права та приписах ст.263 ЦПК України. Через дії судді не відбувається контроль за виконанням рішення суду з метою ефективного захисту його прав. Вважає, що є підстави для постановлення окремої ухвали у відношенні судді. Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» відзиву на апеляційну скаргу не подав. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області як незаконну. ПАТ «Укрсоцбанк» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки 23 грудня 2019 року, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення виконання судового рішення, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення шляхом зупинення виконавчих дій. При цьому суд виходив з того, що виконавчі дії проводяться на підставі виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу в розмірі 85584,94 грн. за кредитним договором №0003/001703-PR від 23 березня 2012 року, що не пов`язано з виконанням судового рішення у даній справі про розірвання договору - 3 - банківського поточного рахунку. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про розірвання договору банківського поточного рахунку, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково та визнано незаконними дії Укрсоцбанку щодо передачі матеріалів банківської справи позивача до колекторських фірм. Постановою Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог скасоване і в цій частині ухвалене нове судове рішення, яким розірвано договір банківського поточного рахунку № НОМЕР_2 PR від 23 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», з 18 лютого 2015 року, визнано дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами без згоди ОСОБА_1 незаконними та визнано неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують право ОСОБА_1 на недоторканність ділової репутації. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Також, судом встановлено, що 28 січня 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» уклав із ТОВ «ФК «Веста» договір факторингу, за яким відступив товариству право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором № 26258003001703 від 16 березня 2012 року, укладеним із ОСОБА_1 . У свою чергу ТОВ «ФК «Веста» 29 січня 2019 року уклало із ТОВ «Вердикт Капітал» договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами,згідно якого відступила право вимоги в тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 02 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу за кредитним договором № 26258003001703 від 16 березня 2012 року за період із 29 січня 2019 року по 23 липня 2019 року у розмірі 85584,94 грн. 04 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. на підставі вказаного виконавчого напису відкрите виконавче провадження. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами Відповідно до положень ч.6 ст.431 ЦПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених ст.150 цього Кодексу. Будь-яких інших положень, які б визначали форму і зміст заяви про забезпечення виконання рішення суду, умови та правила застосування таких заходів, порядок розгляду заяви процесуальний закон не містить. За таких обставин з огляду на те, що спірні відносини не врегульовані законом, апеляційний суд відповідно до приписів ч.9 ст.10 ЦПК України застосовує закон, який регулює подібні за замістом відносини (аналогія закону), а саме - відносини щодо забезпечення позову. Згідно ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. - 4 - Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Аналіз змісту ч.6 ст.431 ЦПК України з урахуванням положень ст.ст.149, 150 ЦПК України, дає підстави для висновку, що, вирішуючи питання про забезпечення виконання рішення суду, суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності доводів заявника щодо вжиття заходів забезпечення; дотримання при цьому збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення і змістом судового рішення, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Також, суд має оцінити доводи заявника про вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення з урахуванням того, що виконання судового рішення відбувається у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», і суд не дублює та не виконує функцій виконавця. Тобто суд, в тому числі має з`ясувати, чи є перешкоди заявнику у виконанні згідно вказаного закону рішення суду, якщо є, то які і в чому вони полягають, та чи тягнуть вони необхідність забезпечення виконання судового рішення. З урахуванням того, що зупинення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59950930 щодо виконання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу за кредитним договором № 26258003001703 від 16 березня 2012 року у розмірі 85584,94 грн. не пов`язане і не стосується виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні заяви. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення виконання рішення суду, оскільки суд не врахував той факт, що за рішенням суду розірвано поточний банківський рахунок № НОМЕР_2 -PR від 16 березня 2012 року, що у свою чергу на думку заявника свідчить про відсутність у нього зобов`язань за цим договором, який банк помилково рахує як кредитний, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані. Як вище вказувалося системний аналіз змісту ч.6 ст.431 ЦПК України з урахуванням положень ст.ст.149, 150 ЦПК України свідчить про те, що заходи, передбачені ст.150 ЦПК України, можуть бути вжиті виключно для забезпечення виконання конкретного судового рішення. При цьому ухвалене судом рішення, має обов`язково підлягти виконанню у примусовому порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки згідно п.5 ч.1 ст.4 цього Закону у виконавчому документі обов`язково зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Постановою Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року розірвано договір банківського поточного рахунку №0003 / 001703PRвід 23 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», з 18 лютого 2015 року, визнано дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами без згоди ОСОБА_1 незаконними та визнано неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують право ОСОБА_1 на недоторканність ділової репутації. Розірвання договору згідно ч.2 ст.653 ЦК України припиняє зобов`язання сторін і відповідно ухвалення такого рішення не потребує його примусового виконання, бо зобов`язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням законної сили і не потребують якогось додаткового підтвердження сторонами чи здійснення якихось - 5 - додаткових, в тому числі виконавчих, дій. Це ж стоується визнання судом дій ПАТ «Укрсоцбанк» незаконними, неправомірними та такими, що порушують право ОСОБА_1 на недоторканність ділової репутації. Рішення в цій частині не підлягає до виконання, бо дії визнані незаконними за судовим рішенням і ця обстаивна існує як юридичний факт. Отже, дана постанова суду апеляційної інстанції за своїм змістом встановлює певні юридичні факти, які тягнуть правові наслідки і не містить у резолютивній частині положень, які підлягають примусовому виконанню у порядку встановленому законом України «Про виконавче провадження». Це ж підтверджується поясненнями самого заявника, даними ним в суді апеляційної інстанції, який пояснив, що виконавчий лист на виконання постанови у вказаній частині ним не виписувався і примусове виконання не здійснювалося. Наведене свідчить про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення виконання рішення, яке взагалі не підлягає виконанню. Намагання заявника пов`язати зміст постанови Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року із незаконністю відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 02 серпня 2019 року про стягнення з нього боргу за кредитним договором № 26258003001703 від 16 березня 2012 року у розмірі 85584,94 грн. і необхідністю його зупинення недоречні та безпідставні. Вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого првадження ніяким чином не пов`язані із постановою та не містять між собою причинно-наслідкового зв`язку, в тому числі не свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення виконння судового рішення, яке, як вище вказувалося, не підлягає примусовому виконанню. Якщо заявник вважає, що дії виконавця по виконанню виконавчого напису порушують його права, то він має право у встановленому процесуальним законом порядку звернутися до суду за захистом своїх прав. Це ж стоується доводів про необхідність повідомлення прокурора, що не входить до функцій суду і не позбавляє заявника права самостійно звернутися із відповідною заявою до прокурора чи іншого правоохоронного органу. Посилання ускарзі на те, що суд помилково вказав в ухвалі невірну дату договору не спостовують висновків суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення, а можуть бути підставою для виправлення описки (ст.269 ЦПК України). Посилання у скарзі на те, що суд порушив розумні строки розгляду судової справи необгрунтовані. По-перше, як вище вказувалося ч.6 ст.431 ЦПК України, яка вказує на можливість вжиття заходів забезпечення виконання рішення суду, не містить положень, які б визначали форму і зміст заяви про забезпечення виконання рішення суду та строк її розгляду. По-друге, на думку колегії суддів розгляд судом заяви протягом 10 днів не є порушенням розумних строків встановлених п.10 ч.2 ст.2 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства з огляду на те, що рішення суду винесене у 2018 році. Посилання у скарзі на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону щодо змісту резолютивної частини (ч.4 ст.260 ЦПК України) безпідставні, оскільки у резолютивній частині вказано порядок набрання ухвалою законної сили та порядок її оскарження. Доводи апеляційної скарги про те, що суд взагалі не досліджував та не з`ясовував чи виконало ПАТ «Укрсоцбанк» приписи постанови апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2018 року, зокрема чи був розірваний договір банківського поточного рахунку - 6 - № 0003/001703-PR від 23 березня 2012 року з 18 лютого 2015 року та чи взагалі є такий кредитний договір необгрунтовані з викладених вище підстав, оскільки як вище вказувалося рішення суду про розірвання договору припиняє правовідносини сторін і не потребує вчинення сторонами договору ніяких додаткових дій щодо його розірвання, як помилково вважає скаржник, оскільки це здійснено судом. Доводи скарги про те, що через дії судді не відбвається контроль за виконанням рішення суду з метою ефективного захисту його прав надумані, безпідставні та не грунтуються на приписах закону. Питання судового контролю за виконанням судового рішення врегульовані розділом УІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», згідно якого судовий контроль полягає у розгляді судом скарг сторін виконавчого провадження на дії державного чи приватного виконавця при примусовому виконанні рішень у порядку встановленому законом України «Про виконавче провадження». В даному випадку заявник подав заяву, скарга на дії виконавця ним не подавалася і не є предметом розгляду в даній справі. Щодо доводів апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали у відношенні судді, то варто зазначити наступне. Відповідно до ст.385 ЦПК України апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст.262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Частиною 10 ст.262 ЦПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Оскільки під час перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: