Постанова 4852 № 160/4235/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4235/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. , суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі №160/4235/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні Світлотехнічні Технології" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100030/2019/000031/2 від 20.03.2019 року; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100030/2019/00193 від 20.03.2019 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.03.2019 №UA100030/2019/000031/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів Київської міської митниці ДФС №UA100030/2019/00193 від 20.03.2019 року. Не погодившись з рішенням суду, Київською міською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, згідно якої він просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів ст. 312 КАС України не перешкоджає апеляційному розгляду справи. 11 січня 2020 року до канцелярії суду від Київської міської митниці Одеською надійшло клопотання, в якому заявник просить замінити відповідача у даній справі, а саме Київську міську митницю ДФС на її правонаступника Київську митницю Держмитслужби. Обґрунтовуючи необхідність заміни відповідача у даній справі митниця зазначила про те, що остання розпочала виконання покладених на неї обов`язків у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1217-р, якими визначено правовий статус Держмитслужби, як правонаступника митниці ДФС. При цьому відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київська міська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) не припинено (не ліквідовано), та перебуває у стані припинення. Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Враховуючи відсутність доказів щодо вибуття або заміни відповідача безпосередньо у правовідносинах щодо яких виник спір у даній справі та оскільки станом на день розгляду справи Київська міська митниця ДФС не припинена (не ліквідована), колегія суддів вважає, що правові підстави для заміни відповідача відсутні, а тому в задоволенні клопотання в частині заміни відповідача на правонаступника та відкладенні розгляду справи слід відмовити. Перевіривши підстави апеляційного перегляду, колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи, що наведені заявником в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ТОВ Інженерні Світлотехнічні Технології, як покупцем, та Іноземною компанією FIRMENENT GROUP (HONG KONG) INDUSTRIES CO., LIMITED (Unit 5 27/F Richmond Commercial Building 109, Argyle ST Mongkok KLN Hong Kong, як постачальником, 05.06.2018 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №20180605, за умовами якого постачальник постачає, а покупець купує товари народного вжитку на умовах, визначених вказаним договором. Загальна сума договору складається з суми усіх рахунків за цим договором. Вартість упаковки включена до вартості товару. Товар постачається на умовах FОВ-порт, Китай (Інкотермс в редакції 2010 року). Поставка товарів здійснюється партіями. Умови поставки можуть бути змінені за згодою сторін та вказуються у рахунках-фактурах на відповідну партію товару. Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У березні 2019 року, згідно до умов Договору поставки №20180605 та на підставі супровідних документів INVOICE №19-01001 від 24.01.2019, PROFORMA-INVOICE №19-01001 від 24.01.2019, PACKING LIST №19-01001 від 24.01.2019, BILL OF LADING №MRFB19013652 від 24/01/2019, СMR A№125582 від 18.03.2019, CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №747528163173 від 24.01.2019 та інших документів, на умовах поставки CIF-Одесса, постачальник здійснив на адресу позивача поставку товару торговельної марки NEOMAX, ECOLUX (країна виробництва-CN (Китайська Народна Республіка) на суму 18 046,80 USD (доларів США) загальною вагою брутто 7363,55 кг, які позивач подав відповідачу разом з вантажною митною декларацією (ВМД) №UA100030/2019/400053 від 20.03.2019, з метою здійснення митного оформлення товару. Під час декларування вказаного товару, відповідно до вищенаведеної ВМД, загальна вартість товару в сумі 18046,80 USD (долари США) була визначена позивачем за основним методом, а саме, за ціною, що передбачена Договором. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA100030/2019/400053 від 20.03.2019, митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією позивач надав митному органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, в тому числі: зовнішньоекономічний договір (Контракт) - зокрема, Договір поставки №20180605 від 05.06.2018 (код документу 4100 у графі 44 ВМД), рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) - зокрема, INVOICE №19-01001 від 24.01.2019 (код документу 0380 у графі 44 ВМД), рахунок-проформа (Proforma invoice) - зокрема, PROFORMA-INVOICE №19-01001 від 24.01.2019 (код документу 0325 у графі 44 ВМД), пакувальний лист (Packing list) - зокрема, PACKING LIST №19-01001 від 24.01.2019 (код документу 0271 у графі 44 ВМД), коносамент (Bill of lading) - зокрема, BILL OF LADING №MRFB 19013652 від 24.01.2019 (код документу 0705 у графі 44 ВМД), автотранспортна накладна (Road consignment note) - зокрема, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№125582 від 18.03.2019 (код документу 0730 у графі 44 ВМД), страховий поліс - зокрема, CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №747528163173 від 24.01.2019 (код документу 3530 у графі 44 ВМД), документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, INVOICE №19-01001 від 24.01.2019 (код документу 0862 у графі 44 ВМД), висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальними експертними організаціями - зокрема, Висновок експерта №ГО-743 від 20.03.2019р. (код документу 3016 у графі 44 ВМД), інші некваліфіковані документи - зокрема, лист б/н від 20.03.2019 (код документу 9000 у графі 44 ВМД). За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до вантажної митної декларації, відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості №UA100030/2019/000031/2 від 20.03.2019, відповідно до положень ст.ст.52-55, 57, 58, 335 МК України, а також про виникнення необхідності надання додаткових документів за наведеним нижче переліком, з метою підтвердження митної вартості товару. Відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в інвойсі від 24.01.2019 №19-01001 та контракті від 05.06.2018 №20180605 не зазначено умови (терміни) оплати за товар; 2) відповідно до пункту 2.3 контракту вартість упаковки включена в ціну товару, а відповідно до інвойсу від 24.01.2019 №19-01001 товар поставляється на умовах CIF-Odeca (умови поставки CIF означають, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар навантажено на транспорт в порту відправлення, а продажна ціна товару включає вартість товару, фрахт та вартість страхування) - до ціни товару відповідно до пункту 2.3 контракту не включено фрахт та вартість страхування; 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов 'язаних з транспортуванням та страхуванням товару; 4) поданий страховий поліс неможливо ототожнити з митною декларацією. Відповідач, з посиланням на ст.53 МК України, зазначив документи які необхідно додатково надати, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - контракт з виробником товару компанією KLITE INTERNATIONAL TRADE СО; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - рахунок від виробника товару компанії KLITE INTERNATIONAL TRADE СО; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару компанії KLITE INTERNATIONAL TRADE CO; 6)копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, відповідач повідомив, що відповідно до ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. За наявності зазначених розбіжностей та відповідно до приписів ч.6 ст.54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у їх митному оформленні за митною вартістю, заявленою декларантом. 20.03.2019 року відповідач виніс рішення UA100030/2019/000031/2 про коригування митної вартості товарів відповідно до статті 64 МК України, яким скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення на 26885,70 USD (долари США), яка вплинула на збільшення відповідних платежів, що нараховуються за митною вартістю на загальну суму 146047,59 грн., в т.ч.: на збільшення ПДВ на 146047,59 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність висновку про те, що митна вартість імпортованого позивачем товару визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б відповідачу право на коригування митної вартості товару. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті. При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України). При цьому в частині шостій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відповідно до частини десятій статті 58 МК України встановлено перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (пункт 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7). З матеріалів справи вбачається та Митницею не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах СІF-Одеса. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010). Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. При цьому, незазначення в пункті 2.3 зовнішньоекономічного договору від 05 червня 2018 року № 20180605 про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару. За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим. Також, судом першої інстанції встановлено, що з поданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару вбачається, що підприємством було проведено оплату відповідно до контракту від 05.06.2018 № 20180605, проте митний орган визнав як розбіжності у документах, податних до митного оформлення товару. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п.3.4 Контракту №20180605 від 05.06.2018 товар, який поставлено покупцеві згідно з Контрактом передається на реалізацію на територію України з кінцевим строком оплати до кінця дії договору дійсного Контракту. Даний контракт діє до 31 грудня 2019 року (п.10.1 Контракту). Таким чином, контрактом не визначено спеціальні умови оплати за товар, а саме, щодо необхідності здійснення попередньої оплати за кожну партію товару, що поставляється. Крім того, суд зазначає, що умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови взагалі не можуть лягти в основу висновків митного органу під час процедур митного контролю щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару. Крім того, наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки. В свою чергу, відповідно до п. 2.3 договору № 20180605 від 05.05.2018 року вартість упаковки включена до вартості контракту. Отже, доводи відповідача, наведені у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів. При цьому, відповідно до умов поставки за договором поставки №20180605 від 05.06.2018 року та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару, упаковки тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається. Таким чином, доводи, наведені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскарженого рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі №160/4235/19 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко