Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8592/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8592/20 Головуючий у І інстанції - Шулежко В.П. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армакс Груп» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Армакс Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № UA100010/2019/000317/2 від 26 листопада 2019 року. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості ним були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA100010/2019/000317/2 від 26 листопада 2019 року. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційній скарзі Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані Позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.08.2019 року між компанією Hebey Jimeng Highstrength Flang-Tubes Group Go., LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «Армакс Груп» (Покупець) укладено контракт на поставку товару № 08/2019 (далі - Контракт) за умовами якого Продавець на протязі строку дії цього контракту здійснює поставку Покупцю - сантехнічної продукції. Найменування товару його кількість, ціна обумовлюються на кожну окрему партію товару та вказуються і інвойсах. Відповідно до п.2.1. місце поставки та базисні умови поставки обумовлюються відповідно Інкотермс-2010 на кожну окрему партію товару та вказуються в інвойсах. На виконання умов Контракту Позивачем імпортовано на митну територію України фланці з чорної сталі, ГОСТ 12820-80, розміром: PN (номінальний тиск) 10, DN (номінальний діаметр) 40 - 300 шт; PN 10, DN 50 - 900 шт; PN 10, DN 65 - 800 шт; PN 10, DN 80 - 900 шт; PN 10, DN 100 - 900 шт; PN 10, DN 125 - 100 шт; PN 10, DN 150 - 150 шт; PN 10, DN 200 - 100 шт; PN 10, DN 250 - 30 шт; PN 10, DN 300 - 10 шт; PN 16, DN 40 - 100 шт; PN 16, DN 50 - 400 шт; PN 16, DN 65 - 300 шт; PN 16, DN 80 - 400 шт; PN 16, DN 100 - 400 шт; PN 16, DN 125 - 100 шт; PN 16, DN 150 - 130 шт; PN 16, DN 200 - 120 шт; PN 16, DN 250 - 50 шт; PN 16, DN 300 - 30 шт. Країна виробництва - CN Торговельна марка - Jimeng Виробник - Hebei Jimeng Highstrenght Fla nge-tubes Group Co.,Ltd. Загальна вартість Товару 22 970,80 доларів США, що становить 555 072,43 грн. 25 листопада 2019 року Позивачем для митного оформлення товару до Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію № UA100010/2019/362785, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 22 970,80 доларів США, що становить 555 072,43 грн., за ціною договору (перший метод визначення митної вартості). Разом з митною декларацією Позивачем для оформлення товару надано: Контракт № 08/2019 від 02 серпня 2019 року, Пакувальний лист від 17 серпня 2019 року № ARM01, Рахунок-фактуру (Інвойс) від 17 серпня 2019 року № ARM01, Коносамент від 28 вересня 2019 року № TSZH087305, Сертифікат про походження товару від 16 жовтня 2019 року № С196011741880034, Договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 07 листопада 2019 року № 071119, Довідка про транспортні витрати від 21 листопада 2019 року № 318990, Міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 22 листопада 2019 року № 0001985, Платіжні доручення № 4332JBKLJ0 від 07 серпня 2019 року та № 4454JBKLJ0 від 10 вересня 2019 року, копію митної декларації країни відправлення від 23 вересня 2019 року № 021720190000352485. Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за митною декларацією № UA100010/2019/362785 від 25 листопада 2019 року підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/01259. У зв`язку із встановленням, на думку митного органу, розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Декларант, на думку митного органу, не надав всіх документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку з чим запропонував Позивачу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Листом від 26 листопада 2019 року № 1-04 Позивач повідомив Відповідача, що всі документи, які підтверджують митну вартість товару згідно митної декларації № UA100010/2019/362785 від 25 листопада 2019 року були надані. Також у вказаному листі Позивач просив Відповідача прийняти рішення щодо митної вартості товару не дотримуючись 10-денного терміну, щоб уникнути простою автомобіля. Відповідачем 26 листопада 2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000317/2, яким Відповідач скоригував митну вартість товару з 22 970,80 доларів США (як передбачено за ціною договору) на 51 172,29 доларів США, що на 28 201,49 доларів США більше ніж було сплачено за товар продавцю. Також Відповідачем видано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/01259. Враховуючи неправомірним коригування Відповідачем митної вартості товару, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору Відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України). Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України). Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням про коригування митної вартості товарів від 26 листопада 2019 року № UA100010/2019/000317/2 митна вартість товару була визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати до митного органу наступні документи: - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності-інші платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу № 599; договори транспортного експедирування, заявки на перевезення, зокрема документи (рахунки, накладні, тощо) видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; - виписку з бухгалтерської документації; - митну декларацію країни відправлення з перекладом відповідно до статті 254 Кодексу; - прайс-листи виробника товару. Також, декларанта повідомлено, що він за власним бажанням може надати додаткові наявні у нього документи. Досліджуючи надані Позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ «Армакс Груп» та визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач надав Відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення: - контракт № 08/2019 від 02 серпня 2019 року; - пакувальний лист від 17 серпня 2019 року № ARM01; -рахунок-фактуру (Інвойс) від 17 серпня 2019 року № ARM01; - коносамент від 28 вересня 2019 року № TSZH087305; - сертифікат про походження товару від 16 жовтня 2019 року № С196011741880034; - договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 07 листопада 2019 року № 071119; - довідку про транспортні витрати від 21 листопада 2019 року № 318990; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 22 листопада 2019 року № 0001985; - платіжні доручення № 4332JBKLJ0 від 07 серпня 2019 року та № 4454JBKLJ0 від 10 вересня 2019 року; - копію митної декларації країни відправлення від 23 вересня 2019 року № 021720190000352485. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. Разом з тим, не зважаючи на вищевказані обставини, Відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом. Водночас, в ході апеляційного провадження Київською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»), У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 809/4367/15. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що у товаросупровідних документах відсутня документально підтверджена інформація щодо транспортування та страхування товару. Колегія суддів звертає увагу, що страхування товару Позивачем не здійснювалось, тому останній не зобов`язаний подавати жодних документів, які підтверджують чи спростовують факт страхування товару. При цьому, Позивачем було подано до митного органу з митною декларацією Довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 21.11.2019 № 318990, в якій вказано зокрема і про відсутність страхування вантажу, що декларувався. Крім того, митним органом було встановлено, що відповідно до п. 1.2 Контракту поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом. Однак, вантаж (відповідно поданих документів до митного оформлення) надійшов в Україну на морському судні. Таким чином така поставка не відповідає дійсності істотним умовам договору. Проте, згідно з п. 2.1 Контракту № 08/2019 від 02.08.2019 місце поставки та базисні умови поставки обумовлюються відповідно до Інкотермс-2010 на кожну окрему партію товару та вказуються в інвойсах. В Інвойсі ARM01 від 17.08.2019 вказано, що поставка здійснюється FOB TIANJINXINGANPORT, про що вказано у митній декларації. Загальна митна вартість товару включає в себе вартість товару, витрати на постачання товару на умовах FOB TIANJINXINGANPORT відповідно до «Інкотермс 2010». Таким чином, маршрут руху та умови перевезення Товару відповідають умовам поставки. Розмір транспортних витрат, понесених Позивачем під час перевезення оцінюваного товару підтверджується документами, які наявні в матеріалах справи і були надані Відповідачу під час митного оформлення. Щодо документів на підтвердження сплати транспортно-експедиторських послуг, колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до Правил «Інкотермс-2010» та умов контракту, витрати на завантаження товару на борт судна покладались на постачальника. Згідно абзацу 1 частини 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування. Відповідно до термінів, визначених Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно- експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Обов`язки транспортування Товару міжнародним сполученням покладались на ТОВ «Ламан Шипінг» згідно договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 07.11.2019 № 071119. Виконання послуг підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком-фактурою № LS-4242690 від 20.11.2019 на суму 64775,60 грн. Верховим Судом у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 820/2147/16, зазначено, що декларант не має обов`язку надавати документи стосовно вартості транспортування, у випадку якщо ці витрати включені до вартості товару. Таким чином посилання Відповідача на відсутність у товаротранспортних документах доказу сплати транспортно-експедиторських послуг є необґрунтованим. Колегія суддів також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. При цьому, колегія суддів зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст., 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко