Постанова 4818 № 641/1443/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 13 січня 2020 року м. Харків справа № 641/1443/19 провадження № 22-ц/818/321/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Кругової С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року, постановлене у складі судді Онупко М.Ю., в залі суду в м. Харків, В С Т А Н О В И В : У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 24 767 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., судові витрати в розмірі 3468,40 грн. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що він є власником нежитлового приміщення першого поверху АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.09.2017 року посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Скибою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2192. Поверхом вище розташована квартира АДРЕСА_3 , власником якої є чотири особи в рівних частках (по ј частки), а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 150961374. 06.09.2018 року приміщення позивача було затоплено, а тому він був вимушений викликати представників обслуговуючої організації для фіксування вказаної події та встановлення причини затоплення. Комісією було складено акт 09/18 згідно якого було встановлено, що в приміщенні виявлені багаточисленні сліди залиття: стелі - з численним обрушенням обробки стелі (підвісна стеля), затоплено утеплювач стелі; стіни - численні мокрі сліди протікання. Висновок комісії - ймовірно залиття відбувалося з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . Власники вказаної квартири відмовилися приїжджати для встановлення факту залиття та підписання акту. Крім того, 07.09.2018 року комісією було повторно оглянуто приміщення позивача для встановлення причини залиття та було складено акт № 09/18, згідно якого було встановлено, що трубопроводи стояків гарячого та холодного водозабезпечення та каналізації, що обслуговуються комунальним підприємством знаходяться в технічно-справному стані, протікань не виявлено. Висновок вищевказаної комісії - залиття відбулося 06.09.2018 року з квартири АДРЕСА_3 , причину залиття встановити не можливо, так як мешканці даної квартири не надали доступ до квартири. Внаслідок залиття приміщення, позивачу завдано шкоду, нежитлове приміщення потребує термінового поточного ремонту, оскільки використовувати його за цільовим призначенням не є можливим. Крім того вказував на те, що згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 21568 від 29.10.2018 року складеним експертом Мацак Н.А. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. М.С. Бокаріуса, вартість ремонтно-будівельних робіт у результаті залиття приміщень позивача складає 18761 грн., та вартість вказаної експертизи 6006 грн.Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 був вимушений звернутися з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 24 767 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2700 грн., а всього у розмірі 28 467 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 583,98 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що доказами вини власників АДРЕСА_3 в залитті нежитлового приміщення, суд, крім іншого, зазначає два акти, складені представниками дільниці № 22 і висновками експертного будівельно-технічного дослідження № 21568. Вважає, що акти обстеження квартири не можуть бути доказами, оскільки їх не можна вважати достовірними і достатніми доказами, оскільки вони складені з порушенням не відповідають нормам закону. Зазначає, що вони не містять достовірної інформації та складені неналежним чином. Наголошує, що працівники ЖЕКу не можуть без дозволу потрапляти до квартири, проте зобов`язані проводити перевірку інженерного обладнання, розташованого в підвалі і мали виявити протікання, чого не було зроблено і чим було порушено ст.. 177 ЖК України. Також вказує, що не знайшов свого підтвердження і розрахунок матеріальної шкоди у розмірі 24 767 грн., зазначає, що згідно висновку експертного дослідження перед експертом було постановлено одне запитання, а саме вартість ремонтно-будівельних робіт приміщення після залиття, проте експертним дослідження не встановлено причину залиття. Звертає увагу суду на те, що позивач не надав суду розрахункових документів, договорів на виконання робіт, кошторисів, акта про виконані роботи, зроблених після залиття. Зазначає, що суд не звернув уваги, що висновок спеціаліста про кошторис вартості відновлюваних робіт не враховує 20% податок на ПДВ, з огляду на те, що ремонт був вже проведено невідомою організацією, невідомо чи є платником цього податку. Також наголошує на тому, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт залиття, причини залиття і причини пошкодження, також не встановлені конкретні особи, відповідальні за заподіяну шкоду і вина. Вважає, що відповідачі довели, що шкода, завдана не з їх вини та спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті приміщення на першому поверсі. Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що не визнає зазначених в апеляційній скарзі доводів. Звертає увагу на те, що посилання відповідача на недостовірність актів є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначає, що будь-яких обґрунтованих та законних підстав для недовіри експерту, який проводив дослідження відповідач не навів, а тому вважає, що висновок експерта складений у відповідності до норм чинного законодавства. Наголошує на тому, що з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачі покладено обов`язком доведення відсутності їх вини в завданні шкоди позивачу. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК). Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення 1-го поверху АДРЕСА_1, загальною площею 302,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.09.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2192, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області (а.с. 6-7). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 150961374 від 24.12.2018 року квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 8). Як вбачається з акту № 09/18 від 06.09.2018 року комісія у складі начальника дільниці № 22 Слобідського району КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_12., інженера дільниці № 22 ОСОБА_7 , та майстра дільниці № 22 ОСОБА_8 при обстеженні першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 встановила, що на першому поверсі вказаного будинку розташовано нежитлове приміщення, власником якого є ОСОБА_9 , в торговому залі вказаного приміщення маються сліди залиття: стеля - багаточисельні обрушення обробки стелі (стеля підвісна), залитий утеплювач стелі, стіни мають багаточисельні вологі сліди, потьоки. Висновки комісії: ймовірно залиття відбулось з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 (а.с. 9). Відповідно до акту № 09/18 від 07.09.2018 року комісія у складі начальника дільниці № 22 Слобідського району КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_12., інженера дільниці № 22 ОСОБА_7 , та майстра дільниці № 22 ОСОБА_8 при обстеженні першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1 встановила, що на першому поверсі вказаного будинку розташовано нежитлове приміщення, власником якого є ОСОБА_9 , в торговому залі вказаного приміщення маються сліди залиття: стеля - багаточисельні обрушення обробки стелі (стеля підвісна), залитий утеплювач стелі, стіни мають багаточисельні вологі сліди, потьоки, трубопроводи стояків гарячого та холодного водопостачання і каналізації, які обслуговуються комунальними підприємствами знаходяться в технічно справному стані, течії немає. Висновки комісії: залиття сталося 06.09.2018 року з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 . Причину залиття встановити не вдалося, оскільки мешканці квартири АДРЕСА_3 не надали доступ до приміщення квартири (а.с. 10). Крім того, відповідно до висновку експертно-будівельного дослідження № 21568 від 29.10.2018 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт у результаті залиття нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 складає 18761 грн., та вартість проведеного дослідження складає 6006 грн. (а.с. 11-18). Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Згідно зі ст. 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Статтею 10 Житлового кодексу України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства. У відповідності до статті 151 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати і порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України. Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Відповідно до частини першої ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною другою ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідачі заперечують наявність їх вини у залитті приміщень позивача, вказує, що затоплення приміщення позивача не доведено, як не доведений і факт спричинення йому моральної шкоди, а висновок комісії ґрунтується на припущеннях. Між тим доводи відповідачів не спростовують висновків суду, оскільки в актах №№ 09/18 від 06.09.2018 та 07.09.2018 р.р. зафіксовано дату залиття, відображені виявлені і зафіксовані обставини (факт та обсяг залиття приміщення позивача, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фотографій), зазначено, що причини залиття не можливо встановити, оскільки мешканці квартири АДРЕСА_3 не надали доступ до приміщення квартири, що само пособі не спростовує факту залиття приміщення позивача із квартири відповідачів. З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, обставин справи саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини в завданні шкоди позивачу, а позивач має довести, що йому така шкода завдана. Отже, матеріалами справи підтверджений факт залиття нежитлових приміщень позивача з квартири АДРЕСА_3 , співвласники якої відсутність своєї вини у залитті не спростували. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування шкоди позивачу за рахунок відповідачів. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Належним доказом розміру матеріальної шкоди може слугувати, наприклад, висновок експертизи, кошторис складений відповідною будівельною організацією (зазначені висновки містяться в ухвалах ВССУ від 16 листопада 2016р. у справі № 644/11576/15-ц; від 31 травня 2017 року у справі № 761/10016/13-ц; від 17 серпня 2017 у справі № 667/8086/15-ц). З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру відшкодування позивач надав висновок експертно-будівельного дослідження № 21568 від 29.10.2018 року про вартість ремонтно-відновлювальних робіт у результаті залиття нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , зведені кошторисні розрахунки та локальні кошториси. Зазначені кошториси в повній мірі відповідають обсягу пошкодженного внаслідок залиття майна, встановленого у актах обстеження. У зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодуванню підлягає шкода, яка розрахована на підставі вищевказаного висновку експертно-будівельного дослідження № 21568 від 29.10.2018 року, зведених кошторисних розрахунків та локальних кошторисів. Водночас, вказаним кошторисом визначена вартість ремонтних робіт 18761 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що ремонт квартири позивача не проведений юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, які є платниками податку на додану вартість, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода без урахування податку на додану вартість, в розмірі 15373 грн. (а.с. 13 зворот). Відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування відомостей, що містяться в зазначених кошторисах. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині суми стягнення матеріальної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Той факт, що в результаті залиття його квартири позивач зазнав моральної шкоди колегія суддів вважає доведеним. Так внаслідок залиття квартири було пошкоджено майно позивача, був порушений звичайним життєвий ритм, він вимушений усувати наслідки залиття. Крім того, відповідачі у добровільному порядку не забажали відшкодувати завдані збитки, внаслідок чого позивач був вимушений витрачати власний час на захист порушеного права. На переконання судової колегії всі ці обставини безумовно негативно вплинули на психологічний стан позивача, та вимагали додаткових зусиль для організації життя, що з урахуванням п.п.2,3 ч.2 ст.23 ЦК України свідчить про наявність моральної шкоди. Відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 1000 грн. з огляду також на тривалість порушення прав позивача апеляційний суд вважає розумним, виваженим та справедливим. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив суму, яку позивач витратив на правову допомогу. Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат. Згідно зі ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Савинським О.Г., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 2008 від 23.01.2018 року, був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2018 року (а.с. 20-21). Також позивачем надано протокол погодження вартості надання правової допомоги від 06.09.2018 року (а.с. 22-23), акт про виконану правову допомогу, який містить опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та розмір гонорару, квитанції №№ 1,2, 3 (а.с. 24-28). Отже на правову допомогу позивач витратив 2700 грн. Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме на 61,5 %. При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. 61,5 % з яких складає 472,60 грн. Крім того, позивачем понесені витрати на правову допомогу у сумі 2700 грн. 61,5 % з яких складає1660,50 грн. Також при подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено - 1152,60 грн. Апеляційна скарга задоволена частково, а саме на 38,5 % (38,5% з яких складає 442,80 грн.). Відповідно до п. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, виходячи з пропорційності розподілу судових витрат стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 - ОСОБА_11 підлягає стягненню сума судових витрат 472,60 грн. - 443,80 = 28,80 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2019 року змінити в частині суми стягнення матеріальної шкоди. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 - ОСОБА_11 на відшкодування майнової шкоди 15 373 грн., витрат на відшкодування у зв`язку із складенням висновку експерта 6006 грн. В частині відшкодування моральної шкоди рішення суду залишити без змін. Перерозподілити судові витрати. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 - ОСОБА_11 витрати по сплаті судового збору в сумі 28,80 грн., по 7,20 грн. з кожного. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 - ОСОБА_11 витрати на правову допомогу у сумі 1660,50 грн., по 415,38 грн. з кожного. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна С.С. Кругова