Постанова 4810 № 419/1504/19

Головуючий суду 1 інстанції - Іванова О.М. Доповідач -Стахова Н.В. Справа № 419/1504/19 Провадження № 22-ц/810/1002/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Стахової Н.В., суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання: Сінько А.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку у спрощеному провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Клюкало Петро Миколайович, на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2019 року, ухваленого Новоайдарським районним судом Луганської області у складі судді Іванової О.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та стягнення грошової компенсації вартості майна у сумі 79558 грн., в с т а н о в и в: У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про витребування майна та стягнення грошової компенсації вартості майна за приховування і використання на власний розсуд в сумі 79558 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.02.2019 року рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області по справі № 419/959/18 про розподіл спільно набутого майна за період шлюбу, за ОСОБА_1 визнано право власності на майно, а саме: станок строгальний, станок фрезерний вертикальний, станок шлифувальний, циркулярку торцовочну, верстак слюсарний з тисками, фрези та диски на пилу, електродвигуни у кількості 6 шт., гараж металевий, причеп до мотоблоку. Вищезазначене майно знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де мешкали на той час подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після рішення суду позивач звернувся до відповідача з проханням повернути майно перелічене у рішенні суду. 16.04.2019 року позивач звернувся з заявою до правоохоронних органів про неповернення майна відповідачем яке належить позивачу на праві приватної власності та присуджено йому внаслідок розподілу майна подружжя на підставі рішення суду, що підтверджується талоном повідомленням про прийняття заяви № 59 від 16.04.2019 року. Додатково у квітні 2019 року позивач вирішив звернутися за примусовим виконанням вилучення майна до Новоайдарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. 18.04.2019 року позивач отримав від відділу виконавчої служби повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення про вилучення. У зв`язку з цим позивач не в змозі забрати належні йому речі, які йому було присуджено згідно рішення Новоайдарського районного суду. Вартість відповідного майна на час звернення позивача до суду з позовом про розподіл спільно набутого майна подружжя визначена була як приблизна, про що зазначено у рішенні Новоайдарського районного суду. На сьогоднішній день позивач вважає, що вартість його майна складає: строгальний станок - 25 000 грн.; станок фрезерний вертикальний- 18 000 грн.; станок шлифувальний - 9500 грн.; циркулярка торцовочна - 4000 грн; верстак слюсарний з тисками - 2500 грн.; фрези та диски на пилу, а саме: фрези комплект 5 шт. - 3640 грн., фреза срощування - 1988 грн., диски на пилу 1 шт. 326 грн. - 1630 грн.; електродвигуни у кількості 6 шт.: а саме: електродвигун флянцевий 1,5 квт 3 шт. - 3300 грн., електродвигуни 3 Квт. 950 об/мин СССР 2 шт. - 4400 грн., електродвигун 1 шт. - 2600 грн.; гараж металевий- 3000 грн. згідно сайту ОЛХ б/у де вказана приблизна вартість станом на 15.04.2019 року. Всі зазначені верстаки, окрім фуговального, позивач виробив власноруч, дані верстаки були знаряддям його праці та слугували основним видом заробітку. Позивач вважає, що належне йому майно на праві особистої власності відповідач не повертає так, як він його розтратив та здав на металобрухт. Дії відповідача, що полягають в безпідставному заволодінні та утриманні його майна є неправомірними, тому виникли підстави у його витребуванні і вилученні у відповідача та передання йому майна, яке зазначене в рішенні Новоайдарського районного суду Луганської області від 25.02.2019 року.. Вартість майна станом на час звернення з даним позовом складає 79558 грн., що підтверджується вартістю аналогічного майна зазначеною в інтернет сайті ОЛХ де здійснюється продаж відповідного майна. На підставі викладеного, позивач просить суд витребувати у ОСОБА_2 та передати майно ОСОБА_1 , а саме: строгальний станок, станок фрезерний вертикальний; станок шлифувальний; циркулярка торцовочна; верстак слюсарний з тисками; фрези та диски на пилу; електродвигуни у кількості 6 шт.; гараж металевий. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості майна за приховування та його використання на власний розсуд в сумі 79 558 грн. Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна та стягнення грошової компенсації вартості майна за приховування і використання на власний розсуд в сумі 79558 грн. задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 та передано ОСОБА_1 належне йому на праві власності майно: станок строгальний; станок фрезерний вертикальний; станок шлифувальний, циркулярку торцовочну; верстак слюсарний з тисками; фрези та диски на пилу; електродвигуни у кількості 6 шт.; гараж металевий. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів тому, що спірне майно, на яке визнано право власності за ОСОБА_1 , знаходиться у відповідача, тому рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 25.02.2019 року обґрунтовано було відмовлено у застосуванні заходів примусового виконання рішення суду про їх вилучення. Вказані обставини також підтверджуються матеріалами справи № 419/959/18 та повідомленням Новоайдарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Той факт, що на металобрухт станки та запчастини, а також труби, кутки, фрези, садовий інвентар не здавалися підтверджується довідками ТОВ «Компанія Максимед» та ПП «Інтермед». Також судом не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_3 , який показав, що позивач у травні 2017 року вивіз станки та двигуни з дачі відповідача за її відсутності. Не в повному обсязі та неправдиво викладені і показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім того, позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача після двох років з дня розірвання шлюбу та після ухвалення вироку Новоайдарським районним судом Луганської області. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що за ним на підставі рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25.02.2019 року визнано право власності на станок строгальний, станок фрезерний вертикальний, станок шлифувальний, циркулярку торцовочну, верстак слюсарний з тисками, фрези та диски на пилу, електродвигуни у кількості 6 шт., гараж металевий, причеп до мотоблоку, яке знаходиться у відповідача. ОСОБА_2 відмовляється повертати належне йому на праві власності вказане майно та чинить перешкоди, у зв`язку з чим він вимушений був звернутися до правоохоронних органів. Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не надали ніяких свідчень про самовільний вивіз спірного майна. Крім того, металевий гараж, який знаходиться за адресою відповідачки, ОСОБА_2 відмовляється повертати. Отже, ним надано належні докази тому, що спірне майно знаходиться у відповідача. В судовому засіданні скаржниця та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Також представник відповідача пояснив, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог про витребування майна. Відповідач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач утримує вказане майно без достатніх правових підстав, тому відповідно до ст. 387 ЦК України відповідач зобов`язана повернути позивачу спірне майно. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 25.02.2019 року у цивільній справі № 419/959/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно набутого майна за період шлюбу та стягнення компенсації за поліпшення побутових умов, позовні вимоги задоволені частково, та встановлені обставини, які доказуванню не підлягають. Судовим рішенням за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: станок строгальний; станок фрезерний вертикальний; станок шлифувальний; циркулярку торцовочну; верстак слюсарний з тисками; фрези та диски на пилу; електродвигуни у кількості 6 шт.; гараж металевий; причеп до мотоблоку. Підстави звільнення від доказування визначені статтею 82 ЦПК України. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 25.02.2019 року є підтвердженням права власності позивача на станок строгальний; станок фрезерний вертикальний; станок шлифувальний, циркулярку торцовочну; верстак слюсарний з тисками; фрези та диски на пилу; електродвигуни у кількості 6 шт.; гараж металевий. Згідно частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно частинин 1,2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. За положеннями частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Доказів на підтвердження тих обставин, що позивач вивіз майно, яке належить йому на праві власності, відповідачем не надано. Посилання скаржника на показання свідків ОСОБА_6 та Валуйського як на належний доказ вивозу майна позивачем, до уваги не приймаються, оскільки вказані свідки показали, що бачили як позивач вивозив речі, але що ці речі є саме тим майном, на яке визнано право власності за позивачем, достеменно вони не підтвердили. Довід апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції у рішенні від 25.02.2019 року відмовив у вилученні спірного майна, також колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані вимоги не були предметом позову. Твердження скаржника про те, що відповідачем не здавалися станки на металобрухт, про що свідчить довідка ПП «Інтермед», не спростовують тих обставин, що у відповідача відсутнє спірне майно. Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач не заперечувала того факту, що вона перешкоджає користуватися позивачу належним йому на праві власності металевим гаражем. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду як таке, що ухвалено без додержання вимог матеріального та процесуального закону. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Клюкало Петро Миколайович залишити без задоволення. Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2019 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 січня 2020року. Головуючий Судді: