Постанова 4813 № 520/8245/19

Номер провадження: 22-ц/813/1036/20 Номер справи місцевого суду: 520/8245/19 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Гірняк Л.А. суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- встановив: ПРОЦЕДУРА: У квітні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.2-4). Позов обґрунтовано тим, що 03.02.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у сумі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку. Оскільки відповідач зобов`язань за вказаним договором не виконала, у неї утворилась заборгованість станом на 02.04.2019 року в розмірі 42 572, 65 грн., яка складається: -2786,14 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; -34133,50 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; -3150 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; -500 грн. штраф (фіксована частина); - 2003,46 грн. штраф (процентна складова); Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 18 липня 2019 року в позові АТ КБ «Приватбанк» відмовлено (а.с.45-46). Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки справа за даною категорією відноситься до переліку справ, які підлягають розгляду у порядку спрощеного провадження, тому вказана цивільна справа відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, п. 1 ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухвалено за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 17 січня 2020 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку АТ КБ «Приватбанк». В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про задоволення позову АТ КБ «Приватбанк». Основними доводами апеляційної скарги є незгода з висновками суду першої інстанції. Зокрема апелянт зазначає, що відповідачем не спростовані докази розрахунку заборгованості; відповідач висловив згоду про укладення договору особистим підписом; відповідач був ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, в подальшому зобов`язувався самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг. При цьому апелянт посилається на правову позицію Верховного суду в постанові від 21 березня 2018 року по справі №441/569/17 та інш. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙЦНОГО СУДУ Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи в позові АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, районний суд виходив з того, що сторони не узгодили Умови та Правила надання банківських послуг, а тому вони не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладення кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. За вимогами ст.77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 2000 грн. Як вбачається з анкеті-заяві ОСОБА_1 лише погодилась з тим, що: ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами між нею та Банком договір про надання банківських послуг; вона ознайомилася і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані нею для ознайомлення в письмовій формі; вона зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті АТ КБ "ПриватБанк"(а.с.9-25). Більш цього, під вищезазначеними Умовами відсутній підпис ОСОБА_1 . Саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність даних щодо укладення кредитного договору, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до постанови від 03 липня 2019 року у справі за № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в межах доводів, підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла до висновку про те, що права Банку не були порушені і не підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором за: простроченим тілом кредиту, пені та штрафів в розмірі 42 572, 65 грн. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія,- постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Судді апеляційного суду Л.А.Гірняк Т.В.Цюра С.М.Сегеда