Постанова 4807 № 334/795/19

Дата документу 17.01.2020 Справа № 334/795/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/795/19 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є. Провадження №22-ц/807/408/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.02.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язвань за кредитним договором відповідачка станом на 13.01.2019 року має заборгованість за кредитним договором - 28145,67 грн., з яких: 4417,46 грн. - заборгованість за кредитом; 11939,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 10210,73 грн. - заборгованість за пенею, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1328,370 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.02.2008 року у розмірі 4417,46 грн., що складається із заборгованості за кредитом, а також судовий збір у розмірі 301,60 грн.. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції стягнувши заборгованість лише за тілом кредиту в сумі 4417.46 грн зазначив, що підстав для задоволення позову у повному обсязі не має, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді всі істотні умови договору, однак зазначені висновки не відповідають обставинам справи, а саме матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням кредитки « Універсальнга, 55 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачкою і в якій визначені істотні умови укладеного договору. Відповідачка відзив на апеляційну скаргу до суду не подавала. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, а саме в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом, заборгованості за пенею, а також штрафів, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встаеновлено, що 22.02.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б\н, відповідно до якого позичальник отримала кредит у вигляді встаовленгого кредитного ліміту в розмірі 7000.00 грн. Посилаючись на те, що у заяві позичальника від 22.02.2008 року процентна ставка, а також інші істотні умови договору не визначені, а також враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 14-131 цс 19 від 03 липня 2019 року, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача частково, стягнувши заборгованість лише за тілом кредиту у розмірі 4417.46 грн. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.02.2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому відповідачка підписала не лише заяву від 22.02.2008 року, а і довідку про умови кредитування (а.с. 14), в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, розмір пені та інше. Відповідачкою не заперечувався факт підписання вказаної Заяви та Довідки. Не спростовано відповідачкою і факту ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики. На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів. Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 546 ЦК України визначені види забезпечення виконання зобов`язання, зокрема, за частиною першою вказаною статті виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Так, Банком зобов`язання за договором виконані в повному обсязі, а відповідачка станом на 13.01.2019 року має заборгованість за кредитним договором - 28145,67 грн., з яких: 4417,46 грн. - заборгованість за кредитом; 11939,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 10210,73 грн. - заборгованість за пенею, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1328,370 грн. - штраф (процентна складова). Позивач надав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором ( а.с. 7-12, а.с.89-106 ), з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з моменту укладення договору систематично частково ( не кожен місяць) погашала заборгованість за кредитним договором. Відповідачкою не спростовано факту тримання грошових коштів від банку. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору б\н від 22.02.2008 року, у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13.01.2019 року складає 28145,67 грн. У даній справі, як встановлено з довідки (а.с. 88), яка була надана Банком апеляційному суду, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі, вбачається, що за зазначеним кредитним договоролм відповідачка отримувала три картки. Перша картка НОМЕР_1 строком дії до 09.15, друга картка НОМЕР_2 строком дії до 10.17, третя картка НОМЕР_3 строком дії до 12.20, тобто строк дії кредитного договору б/н від 06.05.2011 року, який відповідає строку дії картки відповідача становить до 12/20. Відтак, право на нарахування відсотків, пені, штрафів за користування кредитними коштами припиняється з 01 січня 2021 року. Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, останній просив стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею станом на 13.01.2019 року. Оскільки строк дії кредитного договору б/н від 06.05.2011 року, який відповідає строку дії картки закінчується 31.12.2020 року, позивач звернувчя до суду з даним позовом 06.02.2019 року, а відповідачка про застосування строку позовної давності не заявляла, тому колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитм станом на 13.01.2019 року (відповідно до розрахунку заборгованості) в розмірі 11939.11 грн, заборгованість за пенею в розмірі 10210.73 грн, яка виникла станом на 13.01.2019 року, разом 22149.84 грн. Враховуючи, що відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. У зв`язку із зазначеним суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів, а саме, 500 грн - штраф ( фіксована частина), 1328.37 грн - штраф ( процентна складова). В зв`язку з наведеним з відповідачки підлягають стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 11939,11 грн., заборгованість за пенею в розмірі 10210,73 грн. Рішення в частині задоволених позовних вимог не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору за подання апеляційної скарги, в розмірі 2267.65 грн. Керуючись ст.ст. 367,369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2019 року у цій справі в частині відмовлених позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк « ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені, штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.02.2008 року в розмірі - 22149.84 грн, з яких: 11939,11 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 10210,73 грн. - заборгованість за пенею. В частині стягненя штрафів в розмірі 1828.37 грн. - відмовити. В іншій частині рішення не переглядається. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2267.65 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 17 січня 2020 року. Головуючий суддя - доповідачСуддяСуддя