Постанова Запорізький апеляційний суд № 319/991/19

Дата документу 15.01.2020 Справа № 319/991/19 . ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 319/991/19 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О. Провадження №22-ц/807/222/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Гришко Романа Володимировича на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Більмацького районного нотаріального округу у Запорізькій області Дашевської Антоніни Олексіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Смирновська сільська рада Більмацькго району Запорізької області про скасування постанови нотаріуса,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Більмацького районного нотаріального округу у Запорізькій області Дашевської Антоніни Олексіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , Смирновська сільська рада Більмацькго району Запорізької області про скасування постанови нотаріуса. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка. Крім неї спадкоємцем першої черги є донька померлого - ОСОБА_4 .. Позивач звернулася до приватного нотаріуса Більмацького районного нотаріального округу у Запорізькій області Дашевської А.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але 25 липня 2019 року постановою приватного нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, враховуючи наявність в матеріалах спадкової справи заповіту, який посвідчений Смирновською сільською радою Більмацького району Запорізької області 06 лютого 2018 року, яким ОСОБА_3 спірну земельну ділянку заповідав ОСОБА_2 , і яка прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадищини протягом встановленого строку. Проте позивач вважає, що даний заповіт, який був посвідчений секретарем сільської ради Облонською О.Д., за якою рішенням Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області № 15 від 16 листопада 2016 року, були закріплені обов"язки по виконанню нотаріальних дій, але при цьому повноваження на вчинення нотаріальних дій надані не були, являється нікчемним. Із урахуванням зазначеного позивач просила суд визнати незаконним та скасувати постанову приватного нотаріуса Дашевської Антоніни Олексіївни від 25 липня 2019 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,74 га (кадастровим номер 232278780:02:001:0029), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 . Стягнути з відповідачів на користь позивачки понесені судові витрати. Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Гришко Р.В. подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що заповіт посвідчений секретарем сільської ради Облонською Оленою Дмитріаною, за якою, відповідно до рішення Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області № 15 від 16 листопада 2015 року були закріплені обов`язки по виконанню нотаріальних дій, але при цьому повноваження на вчинення нотаріальних дій надані не були свідчить про те, що селищна рада не наділила посадову особу правом вчиняти нотаріальні дії (не уповноважила її), внаслідок чого, остання не мала право посвідчувати заповіт, а тому він є нікчемним. Отже, спірний заповіт, який нотаріус прийняв від ОСОБА_2 є нікчемним та не потребує визнання його судом недійсним, тому, для відновлення порушених прав позивачка звернулася до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови приватного нотаріуса від 25 липня 2019 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно відзиву на апеляційну скаргу Дашевська А.О. не погоджується з вимогами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, зазначає, що нею було вчинено дії у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно відзиву на апеляційну скаргу голови Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області Романюк О. вони не визнають вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, зазначають, що ОСОБА_2 скористався своїм конституційним правом на розпорядження власності та склав заповіт. Заповіт посвідчений у відповідності до ст. 1251 ЦК України, особою, яка уповноважена на це рішенням від 16.11.2015 № 15 першої сесії сьомого скликання Першого пленарного засідання Смирненської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області. Просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно відзиву на апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням вимог норм процесуального та матеріального права. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що приватний нотаріус діяла в межах своєї компетенції і відповідно до вимог діючого законодавства при вчиненні нотаріальних дій щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5.74 га(кадастровим номер 232278780:02:001:0029), розташовану на території Більмацького району Запорізької області після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 . З таким висновком суду погоджується колегія суддів. Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на земельну ділянку загальною площею 5,74 га, що розташована на території Титовської сільської ради Куйбишевського (Більмацького) району Запорізької області, має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЗП № 048769, виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 лютого 2005 року (а.с. 6, 7). До першої черги спадкоємців за законом входять позивачка ОСОБА_1 - дружина померлого, та ОСОБА_4 - донька померлого. ОСОБА_3 за життя 06 лютого 2018 року на випадок своєї смерті склав заповіт, яким земельну ділянку площею 5,74 га, що розташована на території Більмацького району Запорізької області (кадастровий номер 2322787800:02:001:0029), заповідав ОСОБА_2 (а.с.36). Вказаний заповіт посвідчений секретарем Смирновської сільської ради Більмацького району Запорізької області Облонською О.Д., зареєстрований у Спадковому реєстрі 28 лютого 2018 року за реєстровим № 62078394 (а.с.12). 09 січня 2019 року приватний нотаріусом Дашевською А.О. була заведена спадкова справа №3/2019 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 63583800 ( а.с.41). Протягом строку, встановленому для прийняття спадщини, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Дашевської А.О., з метою прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Більмацького нотаріального округу Запорізької області Дашевською А.О. від 25 липня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,74 га , що розташована на території Більмацького району Запорізької області ( кадастровий номер 2322787800:02:001:0029), з тих підстав, що в матеріалах спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 міститься заповіт, посвідчений Смирновською сільською радою Більмацького району Запорізької області за реєстровим №11, за яким ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5,74 га заповідав ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла шляхом подачі заяви про прийняття спадищини протягом встановленого стеттею 1270 Цивільного кодексу України ( а.с.11). Відповідно до ст.1217,1233 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України), спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про нотаріат", порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про нотаріат", у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії - посвідчують заповіти (крім секретних). Відповідно до ст.1251 УК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Відповідно до п.5б ч.1 ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). Рішенням Смирновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області № 15 від 16 листопада 2015 року, за секретарем Облонською Оленою Дмитрівною закріплені обов"язки по виконанню нотаріальних дій ( а.с.9). Вказане рішення є чинним і в порядку передбаченому законом не оскаржувалось. Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов"язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. ОСОБА_2 09 січня 2019 року звернулась до приватного нотаріуса Дашевської А.О. з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . Згідно з п.п.4.15 р.4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони арешту цього майна. ОСОБА_2 надала приватному нотаріусу Дашевській А.О. правовстановлюючі документи на спадкове майно - земельну ділянку площею 5,74 га, кадастровий номер 2322787800:02:001:0029. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відповідно до статті 49 Закону України "Про нотаріат" відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчинені нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Відповідно до ч.1, 2 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. В матеріалах справи відсутня інформація про визнання заповіту недійсним. У зв`язку з відсутністю в матеріалах спадкової справи № 3/2019 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 судового рішення про визнання зазначеного заповіту недійсним, приватним нотаріусом Дашевською А.О. була правомірно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,74 га , що розташована на території Більмацького району Запорізької області (кадастровий номер 2322787800:02:001:0029) спадкоємцю за законом ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що приватний нотаріус діяла в межах своєї компетенції і відповідно до вимог діючого законодавства при відмові у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку. Крім того, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин щодо яких виник спір. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач фактично оспорює заповіт від 06.12.2018 року після померлого ОСОБА_3 посвідченого Смирновською сільською радаю Більмацького району Запорізьької області за реєстровим номером 11 за яким ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку заповідав ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину за заповітом, так як вважає, що заповіт посвідчено не уповноваженою на це особою. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України недійсність правочину є недодержанням в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11. 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статтей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Апеляційним судом жодним чином не заперечується передбачене статтею 50 Закону України "Про нотаріат" право заінтересованої особи оскаржити до суду в порядку позовного провадження нотаріальну дію. Однак, при такому оскарженні нотаріус буде належним відповідачем у справі лише, коли у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, тобто коли у позивача відсутній спір про право з іншою особою, крім нотаріуса. Якщо наявний спір про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, іншим спадкоємцем), то належним відповідачем у такій справі буде саме інший спадкоємець, а не нотаріус, оскільки цивільна відповідальність за незаконно посвідчений правочин покладається не на нотаріуса, а на спадкоємця, на користь якого він вчинений. Сам же нотаріус може бути залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. З огляду на зазначене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Гришко Романа Володимировича залишити без задоволення Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 17 січня 2020 року. Головуючий суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С Гончар М.С.Маловічко С.В.