Постанова 4856 № 120/3360/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3360/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід О.С. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 16 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа- Вінницька митниця ДФС про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2019 року ВП № 59761813 та від 14.08.2019 року ВП № 59761732, а також прийнятих у даних провадженнях постанов про стягнення виконавчого збору та арешт майна боржника. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано постанови Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження ВП № 59761723 від 14.08.2019 року, постанови про стягнення виконавчого збору та арешт майна боржника від 06.09.2019 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 764 грн. 80 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в цій частині допущено порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення з прийняттям нового про задоволення позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у частині позовних вимог, не врахував, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2019 року ВП № 59761813 винесена поза межами встановлених законом строків. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі №127/11432/16-п ОСОБА_1 постановлено визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 472 Митного Кодексу України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 121.204 грн. 37 коп., з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької митниці ДФС відповідно до ст. 519 МК України витрати, пов`язані із зберіганням товару на складі митниці в сумі 71 126 грн. 82 коп. Судове рішення у даній справі набрало чинності 27.10.2016 року . Встановлено, що у провадженні відповідача у 2018 році перебувало два виконавчих провадження ВП № 59761813 та № 59761723 про примусове виконання постанови у справі № 127/11432/16-п, прийнятої Апеляційним судом Вінницької області 27.10.2016 року про порушення ОСОБА_1 митних правил та стягнення на користь Вінницької митниці ДФС 71 126 грн. 82 коп. за кожним з виконавчих проваджень. Постановами державного виконавця від 04.12.2018 року по ВП № 53102695 та ВП № 53102629 повернуто виконавчі документи стягувачу - Вінницькій митниці ДФС на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» ( у боржника відсутнє майно, на яке може бути накладено стягнення) . За змістом винесених постанов, повернутий стягувачу виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 04.03.2019 р.(а.с.21 ) Дані постанови була направлені Вінницькій митниці ДФС поштовим відправленням 27.04.2019 року та отримані адресатом 02.05.2019 року. 11.06.2019 року Вінницька митниця ДФС повторно пред`явила виконавчі документи до виконання. Відповідач постановами від 13.06.2019 року відмовив у їх прийнятті у зв`язку з пропущенням строків на повторне пред`явлення. 14.06.2019 року вказані постанови та виконавчі документи відповідач в черговий раз направив поштовим відправленням стягувачу, останній їх отримав 18.06.2019 року. 08.08.2019 року Вінницька митниця ДФС повторно пред`явила виконавчі документи до виконання. Постановами від 13.08.2019 року та 14.08.2019 року відповідач відкрив виконавчі провадження ВП № 59761813 та ВП № 59761723 . Одночасно, в межах даних виконавчих проваджень відповідачем прийнято постанови про арешт майна позивача та про стягнення виконавчого збору. Вважаючи, що стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, внаслідок чого, прийняті державним виконавцем постанови є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 13.08.2019 року ВП № 59761813, постанови про стягнення виконавчого збору та арешт майна боржника, суд першої інстанції зазначив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до Митного кодексу України (далі - МКУ) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням за яке передбачена адміністративна відповідальність (ст. 458). Процедура притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюється одночасно МКУ та Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 2 КУпАП). Статтею 299 КУпАП передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Митний кодекс України передбачає, що постанова суду у справі про порушення митних правил може бути оскаржена. Тобто особа, стосовно якої здійснюється провадження у митній справі, має право на оскарження. При цьому, порядок оскарження постанови суду у справі про порушення митних правил визначається КУпАП. Зокрема, КУпАП передбачає, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в апеляційному порядку. Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення. За правилами ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду. При цьому постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими ор­ганами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення - є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і матеріального характеру, передбачених призначеним правопорушнику стягненням. На відміну від рішень інших видів (форм) судочинства, які, за загальним правилом, підлягають виконанню після закінчення строку апеляційного та касаційного оскарження, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України (ст. 299 КУпАП). Постанова про накладення адміністративного стягнення має бути звернута до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову. Зміст звернення постанови до виконання становить певну діяльність органу (посадової особи), який виніс конкретну постанову і складається з наступного: 1) своєчасне вручення (надсилання) правопорушникові копії постанови про накладення адміністративного стягнення; 2) роз`яснення правопорушникові порядку та умов виконання постанови; 3) своєчасне надсилання постанови органу виконавцю; 4) здійснення контролю за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення та вирішення інших питань - відстрочка виконання, припинення виконання, давність виконання постанови тощо. Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженими на те органами у порядку, встановленому КУпАП та іншими законами України. До органів, що здійснюють безпосереднє виконання постанов, належить, серед інших, 1) Державна виконавча служба (державні виконавці здійснюють: примусове виконання постанов про стягнення штрафу; виконання постанов про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; виконання постанов про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; виконання постанов про відшкодування майнової шкоди у порядку виконавчого провадження). Законодавець передбачає обставини (ст. 302 КУпАП), з настанням яких, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання, а разом з тим - й провадження з виконання постанови. До цих обставин належать: 1) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 2) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність за даний проступок; 3) смерть особи, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Цей строк є преклюзивним (присічним). Наведені норми КУпАП кореспондуються з приписами Закону України "Про виконавче провадження"№1404-19 від 02.06.2016 (далі- Закон №1404-VIII), яким регламентуються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з вимогами п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Пунктом 6 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Згідно з частиною 1 та 2 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили. Відповідно до пункту 2 частини 4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Отже, постанова Апеляційного суду Вінницької області про порушення позивачем митних правил повинна була бути пред`явленою до виконання з 28.10.2016 р. по 28.01.2017 року. Оскільки у встановлений законом строк постанова до виконання не звернута, то на підставі частини першої статті 303 КУпАП вона не підлягає виконанню . Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині про відмову у позові слід скасувати та позов задовольнити. В решті судове рішення не оскаржено, тому його законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції не перевіряється, відтак, в цій частині рішення залишається без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у позові - скасувати. Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати винесені державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 13 серпня 2019 року у виконавчому провадженні ВП № 59761813 по виконанню постанови Апеляційного суду Вінницької області у справі № 127/11432/16-п, виданої 27 жовтня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Вінницької митниці ДФС коштів в сумі 71126,82 грн.: -постанову про відкриття виконавчого провадження; -постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області виконавчого збору в сумі 7112,68 грн.; -постанову про арешт майна ОСОБА_1 . Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області м.Вінниця, вул.Соборна, 15-А, код ЄДРПОУ 40143408 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1147 грн.21 коп. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.