Постанова 4855 № 826/7355/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7355/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Публічне акціонерне товариство «Київгаз» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, в якому просило: - скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 № 11129/6/99-09.11.01.02-25 про залишення скарг ПАТ «Київгаз» від 27.03.2017 № 1071/09 та № 1081/09 без задоволення, а податкових повідомлень-рішень № № 0001861401 та 0001851401 від 14.03.2017 відносно ПАТ «Київгаз» - без змін; - скасувати податкове повідомлення від 14.03.2017 № 0001861401, прийнято Офісом великих платників податків ДФС відносно ПАТ «Київгаз», про донарахування податкового зобов`язання з ПДВ, застосування штрафних санкцій; - скасувати податкове повідомлення від 14.03.2017 № 0001851401, яке прийнято Офісом великих платників податків ДФС відносно ПАТ «Київгаз», про донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 № 0001851401, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 № 0001861401, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Представник апелянта у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 29.06.2016 № 397, № 398, № 399, № 400, № 401, № 402, № 403, № 412, наказу від 17.06.2016 № 415, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Київгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2016. За результатами проведеної перевірки, складено акт від 14.02.2017 № 194/28-10-14-01/03346331, в якому зафіксовані виявлені порушення, зокрема, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 7263568,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 7263568,00 грн. та в порушення пп.14.1.13 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на 27250545,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 27250545,00 грн., а також, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 8650381,00 грн. На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.03.2017 № 0001851401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 36335005,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 34514113,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1815892,00 грн.; від 14.03.2017 № 0001861401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 10812976,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 8650381 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2162595,25 грн. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, у порядку статті 56 Податкового кодексу України, позивач оскаржив їх до Державної фіскальної служби України. За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 24.05.2017 № 11129/6/99-99-11-01-02-25, податкові повідомлення-рішення від 14.03.2017 № 0001851401 та № 0001861401 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями ДФС за результатами розгляду скарг, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами; - під час розгляду справи судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм податкового законодавства, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; - придбані у контрагентів товари, роботи, послуги було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку; - відповідачем не наведено обставин, які б вказували на нереальність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних непідтвердженої інформації щодо контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді по відношенню саме до позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Як вбачається зі змісту акта перевірки, проведеною перевіркою відображених показників звітності, а саме, «Витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» встановлено, що суб`єкт господарювання ПАТ «Київгаз» здійснював операції з придбання газу для споживачів, на власні потреби, газу на виробничо-технологічні витрати, транспортування газу для споживачів, придбання ТМЦ, придбання необоротних активів. В ході проведення перевірки встановлені правовідносини ПАТ «Київгаз» з підприємствами-постачальниками: ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» (38039563), ТОВ «НВП «Газсервіс» ( 38792457), ТОВ «Агатоптторг» (38910671). Податковим органом встановлено відсутність об`єктів оподаткування при придбанні товарів, послуг та при реалізації товарів покупцям, в результаті чого здійснені висновки по перевіркам щодо відсутності фактичного отримання ПАТ «Київгаз» товарів (послуг) та здійснення відвантаження товарів (послуг) зазначеними контрагентами та відповідні складені документи не можуть вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку. Так, придбання ПАТ «Київгаз» природного газу у ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» здійснювалось на підставі договорів постачання природного газу від 19.12.2013 № А-01/14 та від 12.12.2014 №А-23/14. За умовами вказаних договорів, продавець (ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон») зобов`язаний передати у власність покупцю (ПАТ «Київгаз») природний газ, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити газ на умовах договору. Здійснення придбання природного газу ПАТ «Київгаз» у ТОВ «Енергетичний альянс Амаетон» у лютому 2014 року підтверджується актом приймання-передачі від 28.02.2014 № 16 на суму 96156237,95 грн., в т.ч. ПДВ - 16026039,66 грн. (обсяг природного газу 25740,507 тис. куб.м), в липні 2014 року підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.2014 № 39 на суму 26157776,26 грн., в т.ч. ПДВ - 4359629,38 грн. (обсяг природного газу 4614,341 тис. куб.м). Отримання природного газу підтверджено актами приймання - передачі фактичних обсягів природного газу від 28.02.2014, від 31.07.2014, в яких згідно з договором № А- 01/14 від 19.12.2013 ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» поставило, а ПАТ «Київгаз» прийняло в лютому 2014 року природний газ в обсязі 25740,507 тис. куб.м., в липні 2014 року отримано природнього газу в обсязі 4614,341 тис. куб м. Природний газ, який ПАТ «Київгаз» закупив у ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» призначався для промислових споживачів. Промисловими споживачами природного газу є юридичні особи чи фізичні особи - підприємці, що використовують отриманий газ, як паливо або сировину. Варто звернути увагу на те, що фактична наявність отриманих ПАТ «Київгаз» обсягів природного газу в лютому 2014 року та в липні 2014 року підтверджується оператором ПАТ «Укртрансгаз». Відповідно до договору № 1109011147/П19 від 28.09.2011, ПАТ «Уктрансгаз» надало, а ПАТ «Київгаз» отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб промислових споживачів та інших суб`єктів господарювання в лютому 2014 року в обсязі 25740,507 тис. куб.м., в липні 2014 року - 8232,383 тис. куб. м. Здійснення фінансово-господарської операції підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного магістральними трубопроводами від 28.02.2014, від 31.07.2014. Оплата за природний газ ПАТ «Київгаз» здійснювало у безготівковій формі платіжними дорученнями. ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон», відповідно до умов договору, виписано на адресу позивача податкові накладні та розрахунки коригувань. Станом на 31.03.2016 заборгованість за розрахунками позивача з ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» відсутня. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що фактичне здійснення операції придбання природного газу ТОВ «Енергетичний альянс Амаетон» у постачальників підтверджується наступними первинними документами: - відповідно до акту приймання-передачі обсягів природного газу від 28.02.2014, ТОВ Енергетична компанія «Іріда» здійснено поставку ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» природного газу в обсязі 29477,159 тис. куб. м.; - відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, згідно договору від 14.01.2014 № 172/14-ПР(Т), Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передає, а ТОВ «Енергетична компанія «Іріда» приймає імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, введений на митну територію України, в обсязі 60499,907 тис. куб. м.; - відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 згідно договору від 14.01.2014 № 172/14-ПР(Т), Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передає, а ТОВ «Енергетична компанія «Іріда» приймає імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, введений на митну територію України, в обсязі 14643,720 тис. куб. м.; - відповідно до акту приймання-передачі обсягів природного газу від 31.07.2014 згідно договору № 16/04-ПГ від 16.04.2014, ТОВ «ТЕК «Гермес» поставило, а ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» прийняло у липні 2014 року природний газ в обсязі 5781,594 тис. куб. м.; - відповідно до акту приймання-передачі природного газу, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передає, а ПАТ «Київгаз» приймає імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України для подальшої реалізації промисловим споживачам у липні 2014 року, в обсязі 3610,790 тис. куб. м. Також матеріалами справи підтверджено, що контрагентом ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) з ПАТ «Укртрансгаз», який здійснював відбір природного газу шляхом заміщення з ПСГ. В підтвердження наведеного, товариством надано акт прийому передачі природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз» від 27.03.2014 № 64/04-14, який підтверджує передачу обсягів природного газу для покриття дефіциту у лютому 2014 року. Відповідно до даного акту, ТОВ «Карпатигаз» передало природний газ в обсязі 20914,693 тис. куб. м, в т.ч. обсяг страхового запасу складає 20914,693 тис. куб. м, а ТОВ «Енергетична компанія «Іріда» прийняло природний газ в обсязі 20914,693 нас. куб. м, в т.ч. обсяг страхового запасу складає 20914,693 тис. куб. м. Зазначений обсяг природного газу переданий для покриття дефіциту лютого 2014 року. Приймання-передача природного газу здійснювалась в підземних сховищах газу ПАТ «Укртрансгаз». На підтвердження поставки природного газу ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» в адресу ПАТ «Київгаз» також надано звіти за лютий 2014 року і за липень 2014 року по реалізації природного газу промисловим підприємствам міста Києва в обсязі 25740,507 тис.куб.м та 8225,131 тис.куб.м., та дані бухгалтерського обліку по рахункам 361,703 за лютий 2014 року та липень 2014 року. В апеляційній скарзі контролюючий орган вказує на те, що за результатами проведеного дослідження руху придбання газу природнього по ланцюгу постачання, не встановлено законного джерела походження товару. На противагу зазначеному, вищеперелічені обставини та надані в підтвердження докази підтверджують постачання, обсяг природного газу від ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон» позивачу, а також, розкривають та підтверджують такі необхідні елементи для даного товару як підтвердження постачання на митну територію України, транспортування придбаного газу оператором ринку відповідними спеціальними засобами, а також подальшу реалізацію товару. Крім того, матеріали перевірки свідчать, що взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом з постачання природного газу мали місце також і в інших періодах, зокрема, у січні, березні, травні, червні, грудні 2014 року та березні 2015 року. Однак, фактичне здійснення операцій у цих періодах не викликало у контролюючого органу зауважень та сумнівів. Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Амаетон» мали сталий, довготривалий і реальний характер. Таким чином, контролюючим органом не спростовані реальність та фактичне здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Амаетон». У перевіряємому періоді ПАТ «Київгаз» (замовник) укладено з ТОВ «НВП «Газсервіс» (підрядник) договір № 197 від 25.02.2014 на виконання робіт з реконструкції шафових газорегуляторних пунктів, згідно умов якого, підрядник, за завданням замовника, на свій ризик зобов`язуються власними та/або залученими засобами, з використанням власного матеріалу, виконати і здати замовнику роботи з реконструкції шафових газорегуляторних пунктів, шляхом заміни технологічного обладнання та несучих конструкцій у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язаний координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи в установленому порядку та оплатити їх на умовах цього договору. На виконання умов договору № 197 від 25.02.2014, сторонами складено довідку про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року від 31.12.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2014 року. Факт виконаних робіт за умовами договору підтверджується також актами вводу в експлуатацію газового обладнання, що встановлювалось в процесі виконання тих чи інших робіт у відповідності до предмету договору. Між ПАТ «Київгаз» (замовник) укладено з ТОВ «НВП «Газсервіс» (підрядник) договір підряду № 225 від 18.03.2014, згідно умов якого, підрядник, за завданням замовника, на свій ризик зобов`язується власними та/або залученими засобами, з використанням власного матеріалу, виконати і здати замовнику роботи із заміни виключаючи пристроїв ввідних газопроводів житлових будинків на сучасні шарові крани у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язаний координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи в установленому порядку га оплатити їх на умовах цього договору. На виконання умов зазначеного договору, сторонами підписано довідку про вартість будівельних робіт та витрат за вересень 2014 року від 18.09.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за вересень 2014 року, податкові накладні. На виконання умов договору № 225 від 18.03.2014, підписано ТОВ «НВП «Газсервіс» з ПАТ «Київгаз» довідку про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року від 31.12.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2014 року. Крім того, між ПАТ «Київгаз» (замовник) укладено з ТОВ «НВП «Газсервіс» (підрядник) договір підряду № 529 від 12.06.2014 на заміну відключаючих пристроїв ввідних газопроводів житлових будинків на сучасні шарові крани, згідно умов якого Підрядник, за завданням Замовника, на свій ризик зобов`язується власними та/або залученими силами виконати і здати Замовнику роботи із заміни відключаючи пристроїв ввідних газопроводів житлових будинків на сучасні шарові крани у визначений цим договором строк, а замовник зобов`язаний координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи в установленому порядку та оплатити їх на умовах цього договору. Так, на виконання умов цього договору сторонами складено та підписано довідку про вартість будівельних робіт та витрат за грудень 2014 року від 31.12.2014 (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2014 року, податкові накладні. Під час розгляду справи судом досліджено, що станом на 31.12.2014 по договорам № 529 від 12.06.2014, № 255 від 18.03.2014 та №197 від 25.02.2014, ТОВ «НВП «Газсервіс» надано послуги позивачу за 2014 рік на загальну суму 13085689,68грн. Оплату за отримані послуги ПАТ «Київгаз» здійснювало у безготівковій формі платіжними дорученнями, виписаними у червні 2014 році. В апеляційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що штатна кількість працівників ТОВ «НВП «Газсервіс» та штатна кількість працівників по ланцюгу постачання не достатня, виконати вище наведені роботи є неможливим, крім того, не можливо також встановити постачальників товару та будівельних послуг. З цього приводу слід звернути увагу на те, що відсутність у контрагента платника податку матеріальних та трудових ресурсів, серед усього іншого, не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Крім того, відсутність такої інформації у Єдиному реєстрі податкових накладних не є беззаперечним доказом неотримання таких послуг від інших осіб контрагентом товариства, а також контрагентами по ланцюгу постачання, оскільки: такі послуги могли отримуватися від осіб, які не є платниками податку на додану вартість та, відповідно, не зобов`язані складати і реєструвати податкові накладні; або послуги отримувались від платників податків, які всупереч вимог законодавства не зареєстрували на користь контрагента податкові накладні. Також, висновок про недостатність у контрагента працівників для виконання передбачених договорами робіт, здійснений контролюючим органом шляхом розрахунку необхідної кількості працівників для виконання відповідного обсягу робіт протягом місяця у якому були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (вересень та грудень 2014 року). Проте, згідно умов договорів із даним контрагентом (які були укладені у лютому, березні та червні 2014 року), контрагент приступає до виконання робіт впродовж п`яти банківських днів з дня отримання від товариства авансового платежу (які, як було встановлено актом перевірки, здійснені товариством у лютому, березні та червні 2014 року) та повинен виконати їх до 31 грудня 2014 року. Окрім того, договорами визначений графік виконання робіт, а саме: 2-4 квартали 2014 року (для договорів, що укладені у лютому та березні 2014 року); та червень, 3-4 квартали 2014 року (для договору укладеного у червні 2014 року). При цьому, проміжні акти виконаних робіт не складались, а факт виконання робіт був зафіксований у актах приймання виконаних будівельних робіт, підписаних у вересні та грудні 2014 року. Отже, послуги підряду надавалися контрагентом протягом 2-4 кварталів 2014 року, а не лише у вересні та грудні 2014 року. Таким чином, залучені до матеріалів справи первинні документи чітко дають змогу прослідкувати природу договірних відносин позивача з контрагентом, предмет закупівлі відповідає діловій меті та знаходиться в полі діяльності суб`єкта господарювання, підтверджено здійснення оплати придбаних товарів/послуг. Проведеною перевіркою встановлено здійснення господарських взаємовідносин ПАТ «Київгаз» з ТОВ «Агатоптторг». Між ПАТ «Київгаз» (покупець) та ТОВ «Агатоптторг» (постачальник) укладені договори про постачання продукції від 21.01.2014 № 36, від 29.04.2014 № 37, від 28.05.2014 № 38, за умовами яких, постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупця плитку керамічну фасадну, належної якості та разом із товаросупровідною документацією, а покупець зобов`язаний приймати продукцію у власність та своєчасно здійснювати оплату в строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору. Слід зазначити, що на підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, копії замовлень покупця, сертифікати відповідності товару, а саме: плитка керамічна неглазурована. Усі перелічені документи містяться у матеріалах справи, містять необхідні відомості, реквізити та відповідають вимогам законодавства. Факт отримання продукції підтверджується наданням сертифікату відповідності якості продукції, продукція перебувала на складі, фіксувалася в документах комірника, де знаходяться залишки; належно погоджені умови договорів узгоджені специфікаціях; до того ж оформлений акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Агатоптторг» та ПАТ «Київгаз». У зв`язку із змінами можливостей ТОВ «Агатоптторг» у встановленому порядку узгоджені виконання договірних умов перейшли до ТОВ «Торговельно-виробниче підприємство «Кераммаш», яким завершено договірні поставки. Зокрема, між ТОВ «Торговельно-виробниче підприємство «Кераммаш» та ТОВ «Агатоптторг» укладено договір від 27.08.2014 № 730 про заміну сторони договору поставки № 37 від 29.04.2014, відповідно до умов якого передбачено, зокрема, що права та обов`язки ТОВ «Агатоптторг» переходить до ТОВ «Торговельно-виробниче підприємство «Кераммаш» у тому обсязі, який існує на дату укладення договору. Суми податку на додану вартість, згідно виписаних податкових накладних, віднесено до податкового кредиту у відповідних періодах. Приписами п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до норм пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Так, підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, вказано, що податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Також, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою. При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з підпунктом. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Дослідженню підлягають не лише договори укладені з контрагентами, а також інші укладені на їх реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, в сукупності з іншими доказами, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, а також встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності. Колегія суддів вважає цілком обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що залучені до матеріалів справи докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими та пов`язані з господарською діяльністю суб`єкта господарювання. Протилежного податковим органом належними та допустимими доказами не доведено ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні на стадії апеляційного оскарження. На момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мали статус платника податків та зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а надані послуги (виконані роботи) за договорами відповідали основному виду діяльності підприємств. Слід вказати, що податковий орган по суті спору вказує на нереальність (дефектність) господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на відомості інших органів державної фіскальної служби, у яких вказані контрагенти перебувають на податковому обліку. Зокрема, вказує: - ТОВ «Енергетичний альянс «Амаетон», діяльність якого припинена, не надав документального підтвердження про походження частини природного газу по ланцюгу постачання; - ТОВ «НВП «Газсервіс» не мало достатніх трудових ресурсів на виконання узгоджених, прийнятих та оплачених позивачем робіт, а відтак, на понесені позивачем витрати, на думку контролюючого органу, безпідставно зменшено об`єкт оподаткування; - у досудовому кримінальному провадженні за ознаками правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України, ОСОБА_1 , яка нібито була засновником ТОВ «Агатоптторг», надала свідчення про те, що вона непричетна до господарської діяльності цього товариства. В апеляційній скарзі контролюючий орган, посилається на ту обставину, що первинні документи підписані ОСОБА_1 , яка згідно протоколу допиту від 16.01.2015 заперечує свою участь у діяльності ТОВ «Агатоптторг» та підписання відповідних документів. Вказуючи про протокол допиту від 16.01.2015 року, апелянт має на увазі документ, поданий ним у додатках до відзиву на позовну заяву, однак, варто зазначити, що вказаний витяг не є протоколом допиту, оскільки він не має обов`язкових реквізитів та не підписаний. (а.с. 182 т. 1, а.с. 96-98 т. 2) Колегія суддів звертає увагу податкового органу на те, що сам факт заперечення директором/засновником/учасником контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань. У свою чергу, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, які б також розкривали весь зміст операцій та суть вчинених злочинів з прив`язкою до подій та відносин, що мають місце в даній справі. Без наявності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, на думку колегії суддів не може бути достатнім лише посилання на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить у собі встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності. Слід констатувати, що під час розгляду апеляційної скарги, в судовому засіданні, сторона апелянта не надавала колегії суддів доказів наявності вироків суду по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача, а лише вказувала на наявність пояснень та проведення досудового слідства, що безумовно не може вказувати при вирішенні даної справи на негативні наслідки для позивача. Тобто, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача. Колегія суддів вважає, що при обґрунтуванні прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, останні ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з баз даних вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача. Колегія суддів додатково відмічає, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Посилання податкового органу на наявну (відображену) в акті інформацію, що була зібрана під час проведення перевірки без надання відповідного документального підтвердження та належного спростування доводів платника податків та первинної документації, що виникла за результатами взаємовідносин, не можуть бути підставою для поставлення під сумнів проведених господарських операцій між платниками податків. Доводи податкового органу про можливе отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкової звітності. Тобто, зазначення контролюючим органом про відсутність у контрагентів позивача матеріально-технічної бази (виробничих/складських приміщень) та трудових ресурсів лише на підставі даних інформаційно-аналітичних баз даних без надання відповідних документальних підтверджень та проведення перевірок таких платників податків, за результатами яких підтверджується зазначена інформація не може прийматись судом. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Амаетон», ТОВ «НВП «Газсервіс», ТОВ « Агатоптторг» первинні документи, належним чином відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств. Колегія суддів, під час розгляду апеляційної скарги в частині підстав для висновків про порушення позивачем п.п. 14.1.13 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого товаритсвом занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 27250545 грн., враховує наступне. В цій частині позовних вимог, суд першої інстанції врахував доводи позивача та задовольнив позовні вимоги в цій частині. Не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, контролюючий орган вказує, що за період липень-грудень 2015 року встановлено відхилення між обсягами транспортованого ПАТ «Київгаз» для споживачів ДП «Київгазенердлсі» (населенню) та переданого від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» для реалізації населенню природнього газу в обсязі 23 066,4 тис.м.куб. Крім того, встановлена розбіжність в червні 2015 між кількістю отриманого газу в газорозподільні мережі ПАТ «Київгаз» та кількістю розподіленого (транспортованого) в кількості 362,5 тис.м.куб., в результаті чого, на переконання апелянта, було безоплатно отримано із газорозподільчих мереж природного газу в обсязі 23428,9 тис.м.куб., які не були закуплені на ринку природного газу України. Під час розгляду справи в окружному адміністративному суді, представник позивача вказав на те, що він експлуатує газорозподільні мережі, які в сукупності складають газорозподільну систему м. Києва, здійснюючи транспортування газу цими мережами, забезпечує облік газу, що споживається споживачами, підключеними до газорозподільної системи міста Києва та забезпечує передачу споживання в Київську область. ПАТ «Київгаз» в період з червня по грудень 2015 року надає послуги розподілу природного газу ДП «Київгазенерджи» на підставі договору на розподіл природного газу № 1-РП від 01.07.2015 та договору № 1-РП/Н від 01.07.2015. Згідно з умовами цих договорів, для споживачів категорії «населення», облік та визначення обсягів природного газу, протранспортованих за розрахунковий період у загальному потоці газу та які підлягають оплаті ДП «Київгазенерджи», здійснюються наступним чином: в пунктах приймання-передачі газу в ГРМ - на ГРС Київського кільця за даними вузлів обліку газу відповідних ГРС. Облік обсягів газу, що транспортується для споживачів-юридичних осіб, здійснюється за показниками в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку згідно з Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою НКРЕ КП від 13.09.2012 № 1181. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», вдвічі зменшено норму споживання природного газу для населення, помешкання яких не обладнані лічильниками та встановлено з 06.05.2015 норму споживання природного газу на 1 людину на місяць: - 3 кв.м. за наявності плити газової та централізованої гарячого водопостачання; - 4,5 кв.м. за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача; - 9 кв.м. за наявності плити газової та водонагрівача. Фактичне споживання населенням природного газу є більшим та становить близько 6 кв.м. за наявності плити газової та централізованої гарячого водопостачання, а за наявності плити газової та водонагрівача більше 20 кв.м. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 № 800/49436/15 постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 29.04.2015 № 237 визнано незаконною та нечинною з моменту її прийняття. З огляду на зазначене, товариство вказує на те, що у зв`язку з відсутністю порядку вирішення даного питання, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, зверненням Прем`єр-Міністра про застереження проведення незаконних донарахувань та складною соціально-економічною ситуацією в країні, позивач не підтримав ініціативу по перерахунку вже сплачених населенням рахунків за газ. Подібну позицію підтримано Національною Комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в листі від 26.04.2016 № 4125/16/7-16. НКРЕКП рекомендовано постачальникам природного газу утриматись від незаконних дій, пов`язаних із виставленням населенню рахунків з донарахуваннями в зв`язку з скасуванням постанови №

237. Для довідки, суду першої інстанції позивач надав інформацію про формування ціни на газ та незначну долю ПАТ «Київгаз», вартість 1 куб.м. спожитого природного газу становить 6,879 гри., що розподіляється наступним чином: - 4,9392 грн. - отримує ПАТ «НАК «Нафтогаз України»; - 0,5208 грн. - отримує ПАТ «Укртрансгаз»; - 0,2119 грн. - отримує ПАТ «Київгаз»; - 0,0606 грн. - отримує ДП «Київгазенерджи»; - 1,1465 грн. - отримує бюджет у вигляді податку на додану вартість. Висновки акта перевірки, в основу яких покладено інформацію отриману від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» по відношенню до ПАТ «Київгаз» є помилковими. Підтвердженням цьому є і той факт, що безоплатно отримані та надані товари (послуги) повинні відображатися в бухгалтерському та податковому обліку набувача і отримувача. Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Податкового кодексу України розташоване на митній території України. Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню). Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п. п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. Отже, ПАТ «НАК «Нафтогаз України», зобов`язаний був нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації. По відношенню застосування винятку з правил врегулювання даного випадку, слід додати, що відсутність декларування та сплати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» податкових зобов`язань з податку на додану вартість, вкотре підтверджує відсутність безоплатного надання товарів ПАТ «Київгаз». В свою чергу, у ПАТ «НАК «Нафтогаз України», відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження отримання ПАТ «Київгаз» обсягів природного газу і період. Разом з тим, висновок про непідтвердження господарських операцій, безоплатну передачу природного газу не може ґрунтуватись на припущеннях посадових осіб контролюючого органу без належних доказів, а тому, колегія суддів вважає цілком правильним висновок окружного суду про те, що покладати відповідальність на суб`єкта господарювання на основі непідтверджених даних (припущень) немає підстав та не узгоджується з приписами законодавства. Отже, суб`єктом владних повноважень - податковим органом не було доведено та порушення позивачем п.п. 14.1.13 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого податок на прибуток за 2015 рік занижено в сумі 27250545 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Колегія суддів вважає, що за наслідками розгляду спору по суті, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2017 № 0001851401 та № 0001861401, прийнятих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, базуються на недоведеній інформації та не розкривають суті порушень з боку позивача. Натомість, правова позиція позивача підтверджена належним обгрунтуванням, документально (первинними документами) підтверджується та відповідає висновкам суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 77, 90, 250, 315, 316, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати проголошення та може бути оскаржена, з урахуванням ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Є.О. Сорочко Повний текст постанови складено 15.01.2020. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду 15.01.2020.