Постанова 4854 № 420/6790/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _______________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6790/19 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С. позивача - апелянта - ОСОБА_2 . розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, - В С Т А Н О В И В: 14.11.2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000 грн.; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача форми «Ф» №149-17 від 31.01.2017 року щодо узгодженої суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. Ухвалою від 29.11.2019 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги до розгляду та відкрив провадження у справі за цією позовною вимогою (а.с. 2). Також, ухвалою від 29.11.2019 року Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року - повернув позивачеві (а.с. 57-60). Не погоджуючись з ухвалою суду про повернення позову, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки про порушене право позивач дізналась лише у березні 2018 року після отримання позову Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення коштів, до якого були додані копії як податкової вимоги форми «Ф» №149-17 від 31.01.2017 року так і податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року. Строк оскарження податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги складає 1095 днів, та про їх існування позивач дізналась у березні 2018 року. Враховуючи той факт, що у серпні 2019 року при продажу належного позивачу транспортного засобу, вона дізналась про наявність боргу, у стягненні якого судовим рішенням у справі №815/1418/18 було відмовлено, а податковий орган не вчинив жодних дій щодо відкликання податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення, позивач була позбавлена можливості продати належний їй автомобіль та змушена звернутись до суду з цим позовом, а тому вважає, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення є поважними. Посилання суду першої інстанції на відсутність об`єктивних підстав, які заважали позивачу з березня 2018 року оскаржити у судовому порядку податкове повідомлення-рішення, апелянт вважає необґрунтованим, оскільки з часу набрання законної сили судовим рішенням у справі № 815/1418/18, яким встановлена відсутність у ОСОБА_2 обов`язку сплачувати транспортний податок, позивач була впевнена у відновлені її прав в повному обсязі. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що 14.11.2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, окрім іншого просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. Відповідно до матеріалів справи (а.с. 22, 41-43, 44-46), 30.03.2018 року на адресу ОСОБА_2 був направлений адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення податкового боргу, з доданими до нього копіями корінця податкового повідомлення-рішення та корінця податкової вимоги. Рішенням від 25.05.2018 року у справі № 815/1418/18, яке набрало законної сили 03.09.2018 року, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовної заяви Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (ЄДРСР № 74226625 та № 76221113). При цьому, відмовляючи податковому органу у задоволенні позову, суд першої інстанції у справі № 815/1418/18 встановив, що належний ОСОБА_2 транспортний засіб не є об`єктом оподаткування, а тому у відповідача відсутній обов`язок сплачувати транспортний податок, у зв`язку з чим, позивачем безпідставно визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення № 106733-13 від 18.06.2016 року. 15.08.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області надало відповідь (а.с. 53,54) на заяву Донської від 07.08.2019 року (а.с. 52), в якій повідомило заявника про неможливість приведення інтегрованої картки платника транспортного податку у відповідність, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року у справі № 815/1418/18 не містить в резолютивній частині висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 106733-13 від 18.06.2016 року. Також в зазначеній заяві Головне управління ДФС в Одеській області повідомило ОСОБА_2 про те, що податкове повідомлення-рішення, відповідно до приписів п.п. 60.1.4 п. 60.1. ст. 60 ПК України, вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу. Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається врученим позивачу 29.08.2016 року, оскільки поштове відправлення на адресу ОСОБА_2 було повернуто до податкового органу з відміткою підприємства зв`язку «із закінченням строку зберігання», а тому останнім днем подання позову щодо оскарження податкового повідомлення-рішення є 29.08.2019 року. Також, суд першої інстанції врахував той факт, що з березня 2018 року, коли позивач достеменно дізнався про існування податкового повідомлення-рішення № 106733-13 від 18.06.2016 року, позивач не вчинив жодних дій спрямованих на судове оскарження цього податкового повідомлення-рішення, так само як і не надав жодних доказів на існування обставин, які не залежали від позивача та об`єктивно заважали позивачу звернутись до суду з відповідним позовом в період з березня 2018 року по 14.11.2019 року. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Апеляційний суд не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 3 Конституції України Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до ст. ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Стаття 68 Конституції України встановлює обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Одним із принципів податкового законодавства є рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України). За приписами ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: - сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; - контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; - контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; - рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України строк давності встановлений у 1095 днів, який настає з за останнім днем сплати грошового зобов`язання нарахованого контролюючим органом. Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що днем вручення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є 29 серпня 2016 року - дата зазначення поштовою службою причин не вручення (а.с. 41-зворот). Проте висновок суду першої інстанції щодо настання строку, з якого позивач мала право на оскарження, є помилковим, оскільки податкове зобов`язання, визначене в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні мало бути виконане - податок сплачений протягом 30 днів з дня вручення. Таким чином, останнім днем сплати нарахованого податку, відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є 31.10.2016 року, а тому з 01.11.2016 року починається перебіг строку давності у 1095 днів, та спливає такий строк - 31.10.2019 року. Проте позово був поданий до суду першої інстанції 14.11.2019 року. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Статтею 122 КАС України визначені строки звернення до адміністративного суду. Так, встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 121 КАС України). Відповідно до ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відповідно до матеріалів справи, фактично про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак і про порушене право, позивач дізналась 30.03.2018 року, при отриманні позову та додатків до нього у справі № 815/1418/19. Рішенням від 25.05.2018 року у справі № 815/1418/18, яке набрало законної сили 03.09.2018 року, відмовлено у стягненні з ОСОБА_2 заборгованості з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. з тих підстав, що належний ОСОБА_2 транспортний засіб не є об`єктом оподаткування, внаслідок чого у неї відсутній обов`язок сплачувати транспортний податок. Апеляційний суд зазначає, що після ухвалення рішення у справі № 815/1418/18, ОСОБА_2 вважала, що її права відновлені вказаним рішенням. Про те, що за позивачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з нарахуванням транспортного податку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_2 дізналася з листа ГУ ДФС в Одеській області від 15.08.2019 року, який був наданий на її запит від 07.08.2019 року. Таким чином, апеляційний суд встановив, що: - строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 106733-13 від 18.06.2016 року був пропущений на 15 календарних днів; - фактично про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач дізналась 30.03.2018 року в межах у справі № 815/1418/18; - з 25.05.2018 року по 15.08.2019 року добросовісно вважала, що відновлення її порушених прав відбулось в повному обсязі, оскільки рішенням у справі № 815/1418/18 відмовлено у стягненні податкового боргу з транспортного податку, з посиланням на відсутність у неї обов`язку сплачувати такий податок; - 15.08.2019 року податковий орган повідомив позивача про відсутність правових підстав для відкликання податкового повідомлення-рішення № 106733-13 від 18.06.2016 року та виключення з ІКП платника заборгованості, оскільки рішенням у справі №815/1418/18 вказане податкове повідомлення-рішення не було скасоване. Апеляційний суд зазначає, що у ПК України відсутня така підстава для відкликання податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, як судове рішення яким відмовлено податковому органу у задоволені вимог про стягнення заборгованості. Позбавлення можливості судового захисту порушеного права (права на правомірність та правильність визначення та обрахування податковим органом податку, який має сплачувати позивач, та як наслідок облік за позивачем неправомірно нарахованого боргу) у зв`язку із пропуском строк звернення до суду на 15 днів у сукупності із встановленими апеляційним судом обставинами, фактично позбавляють позивача можливості повноцінно скористатись своїм конституційним правом на оскарження в суді рішення органу державної влади (ст. 55 Конституції України). Проте як права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, та головним обов`язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 3 Конституції України). Вказані обставини у їх сукупності надають апеляційному суду можливості дійти висновку про наявність поважних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржувана ухвала - скасована з ухваленням постанови про задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Оскільки стаття 139 КАС України, розподіл судових витрат передбачає у разі вирішення справи по суті спору, а статті 140, 141, та 142 КАС України - у разі відмови позивача від позову, примирення сторін, та випадки повернення судового збору, апеляційний суд зазначає, що питання розподілу судових витрат, понесених апелянтом при оскаржені ухвали суду першої інстанції, має бути вирішено при ухвалені судом першої інстанції судового рішення по суті спору, або при постановленні ним ухвал, якими суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, у випадках, встановлених нормами КАС України. Керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55, 67, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6, 122, 242, 294, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, ч. 2 ст. 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року про повернення позову в частині позовних вимог - скасувати. Задовольнити заяву ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року. Визнати поважними причини пропуску строку та поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 106733-13 від 18.06.2016 року. Справу № 420/6790/19 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 16.01.2020 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.