Постанова 4854 № 814/2913/13-а

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 814/2913/13-а Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., при секретарі - Ханділян Г.В., за участю: представника апелянта - Котенко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (правонаступник - акціонерне товариство "Миколаївобленерго), третя особа Фонд державного майна України про стягнення коштів в сумі 75 686 634,57 грн, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У жовтні 2007 року Державна інспекція з енергозбереження звернулась з адміністративним позовом про стягнення 75 686 634,57 гривень підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в дохід Державного бюджету України. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що під час проведення комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів в травні 2007 року зафіксовані факти нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, а саме прямі втрати природного газу, які спричинені відсутністю затверджених питомих норм використання природного газу на вироблення теплової енергії та перевитрати електричної енергії, які спричинені недотриманням затверджених норм технологічних витрат електроенергії. Сумарні перевитрати разом складають розмір підвищеної плати 75 686 634,57 гривень. Розмір підвищеної плати, передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» від 02.09.1993 №

699. В розділі ІІ вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що «споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державної інспекції з енергозбереження. Застосована територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області до ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» підвищена плата за нераціональне використання ПЕР у розмірі 75 686 634,57 гривень, підприємством добровільно не сплачена. Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» повинно було внести підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови про її застосування. У разі несплати підвищеної плати у зазначений термін грошова сума стягується в судовому порядку. Кошти, отримані внаслідок застосування підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, стягуються в доход Державного бюджету України. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 19.06.2013 передав справу на розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду. Справа було зупинено до набрання законної сили рішеннями в адміністративних справах № 814/1874/14 та № 2а-1790/12/1470. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 14 серпня 2019 року стягнув з Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40, Миколаїв, 54017, код 23399393) в дохід Державного бюджету України (код класифікації 23030300) 75 684 133,80 грн(сімдесят п`ять мільйонів шістсот вісімдесят чотири тисячі сто тридцять три гривень. вісімдесят копійок) підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів. В задоволенні позову в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" в дохід Державного бюджету України 2 500,77 грн.(дві тисячі п`ятсот гривень сімдесят сім копійок) підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, акціонерне товариство "Миколаївобленерго" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - суд першої інстанції помилково послався на норми права, які передбачали застосування економічних санкцій до АТ "Миколаївобленерго", з 02.12.2012 втратили свою чинність відповідно до Закону України від 16.10.2012 № 5463-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів"; - суд повинен застосовувати той нормативно-правовий акт , який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин, а у разі прийняття нових нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи, судом повинно застосовуватись нові нормативно-правові акти - при обґрунтуванні позивних вимог не можуть застосовуватися норми Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 № 699 так як вона втратили чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 282; - суд першої інстанції необґрунтовано не застосував норми щодо скасування відповідальності товариства, які відповідають Конституції України; - суд першої інстанції не врахував роз`яснення Державної служби статистики України, від 05.12.2013 № 18.1-12/35, дані витрати електричної енергії, які були заповнені Товариством у форму 11-МТП " Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії", та складають 227007,0 тис. кВт/год електроенергії не повинні були заповнюватися у цьому звіті, тому що ці дані повинні зазначати у звітах суб`єктів господарювання, які здійснювали передачу (транзит) електричної енергії до мереж відповідача; - не враховано судом першої інстанції висновків судової експертизи від 26.04.2019 та пояснення експерта, які були наданні у судовому засіданні 07.08.2019, як доказ по справі є порушення норм матеріального права. В ході апеляційного провадження у зв`язку із зміною найменування товариства ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 здійснено заміну відповідача на його правонаступника - АТ "Миколаївобленерго" (а.с.203-204,т.7). Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Миколаївобленерго» зареєстровано як юридична особи 30.04.99. Основним видом діяльності є розподілення електроенергії. 29.05.2007 спеціалістами Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області складено Акт №18-14/03.100.23-119 комплексної перевірки з питань енергозбереження підприємств електричних мереж 800-0,4 кВ. Згідно з висновком перевірки, стан дотримання законодавчих, нормативно-правових актів з енергозбереження незадовільний. В ході перевірки виявлено понаднормативні технологічні втрати електроенергії. Відсутні затверджені питомі норми витрат паливно-енергетичних ресурсів на вироблення теплової енергії. Організаційно-технічні заходи («Сводный план мероприятий, направлених на снижение фактических потерь на март-декабрь 2007 по ОАО ЭК Николаеоблэнерго») не містить розрахунку очікуємої економії електроенергії та відсотка зменшення понаднормативних ТВЕ. Відсутня програми відновлення генеруючих потужностей малих ГЕС та доведення її до проектної 2915 КВА без врахування Костянтинівської ГЕС потужністю 900 КВА, яка знаходиться відповідно договору від 07.09.2000 з ТОВ НВП «Мережа». Обсяг виробленої у 2006 р. малими ГЕС електроенергії складає 28% від встановленої потужності та 42% від робочої. У проекті електричної котельні, яка експлуатується в опалюваний період в підвальному приміщенні адміністративної будівлі по вул. Сигрина, 46, відсутні технічні умови, погодження і проходження експертизи проекту та акт вводу в експлуатацію. 31.05.2007, за наслідками перевірки в.о. начальника Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області, прийнято постанову №18-14/03.100.23-119П/1 про застосування подвійної плати за перевитрати 1,5 тис.куб.м. природного газу до ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» у розмірі 2 500,77 гривень, а також постанову №18-14/03.100.23-119П/2 про застосування подвійної плати за перевитрату 227007,0 тис.кВт год електричної енергії до ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» у розмірі 75 684 133,80 гривень. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до суду з позовом до відповідача існували як грошові зобов`язання на суму 75 684 133,80 гривень так і право на звернення до суду. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. Відповідно до статті 5 Закону України «Про енергозбереження» (в редакції № 74/94-ВР від 01.07.1994, на момент звернення до суду) суб`єктами правового регулювання відносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюються: проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях народного господарства - промисловості, транспорті, будівництві, сільському господарстві тощо, соціальній сфері та побуті, а також у сфері міждержавного та міжнародного співробітництва; видобування, переробка, транспортування, виробництво, зберігання та використання всіх видів палива, теплової та електричної енергії; виробництво та поставка енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, механізмів, конструкційних, будівельних матеріалів та іншої продукції, приладів обліку, контролю і регулювання витрачання енергоресурсів; науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, спеціалізовані, монтажні, налагоджувальні, ремонтні та інші види робіт і послуг, пов`язані з підвищенням ефективності використання та економії паливно-енергетичних ресурсів; роботи, пов`язані з розвитком і використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, процесів заміщення дефіцитних видів палива; визначення пріоритетних напрямів екологічно чистої енергетики і створення нових джерел енергії та видів палива; інформаційне забезпечення народного господарства та населення з проблем енергозбереження і використання нових джерел енергії та видів палива; створення ефективних систем управління та засобів контролю за енергозбереженням. Згідно з статтею 11 Закону України «Про енергозбереження» ( в редакції № 74/94-ВР від 01.07.1994, на момент звернення до суду) економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають: а) комплексне застосування економічних важелів та стимулів для орієнтації управлінської, науково-технічної і господарської діяльності підприємств, установ та організацій на раціональне використання і економію паливно-енергетичних ресурсів; б) визначення джерел і напрямів фінансування енергозбереження; в) створення бази для реалізації економічних заходів управління енергозбереженням у вигляді системи державних стандартів, які містять показники питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для основних енергоємних видів продукції та технологічних процесів в усіх галузях народного господарства; г) використання системи державних стандартів у сфері енергозбереження при визначенні розмірів надання економічних пільг та застосування економічних санкцій; д) введення відрахувань від вартості фактично використаних підприємствами паливно-енергетичних ресурсів; е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих; ж) надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг для стимулювання розробок, впровадження патентних винаходів та використання енергозберігаючих технологій, обладнання і матеріалів; з) матеріальне стимулювання колективів та окремих робітників за ефективне використання та економію паливно-енергетичних ресурсів, впровадження розробок, захищених патентом. Відповідно до положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 № 1039 ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) «Питання Державної інспекції з енергозбереження», Державна інспекція з енергозбереження (далі - Інспекція) є урядовим органом державного управління, яка відповідно до законодавства виконує контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів, що діє у складі Держкоменергозбереження і йому підпорядковується. Державний комітет України з енергозбереження наказом від 04.08.2000 № 64 «Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів ії неефективного використання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 за № 653/4874, визначив механізм накладення та стягнення підвищеної плати. Як убачається із матеріалів справи Постанова №18-14/03.100.23-119П/1 про застосування подвійної плати у розмірі 2 500,77 гривень була предметом розгляду по адміністративній справі № 2а-1790/12/1470. Так, ПАТ «Миколаївобленерго» звернулось до адміністративного суду з позовом про оскарження зазначених постанов. За наслідками розгляду, 12.05.2016 Вищим адміністративним судом України ухвалено постанову, якою позов ПАТ «Миколаївобленерго» задоволено, а постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області про застосування підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів від 31 травня 2007 року № 18-14/03.100.23-119 П/1 - скасовано. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57728980) Постанова №18-14/03.100.23-119П/2 про застосування подвійної плати у розмірі 75 684 133,80 гривень, яка слугувала підставою для звернення Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до суду також була предметом розгляду по адміністративній справі № 22-а-5564/08. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.06.2009 у задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання не чинною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області № 18-14/03.100.23-119 П/2 від 31.05.2007, - відмовив. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4012296) Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.12.2009 зазначену постанову Одеського апеляційного адміністративного суду залишив без змін. (238-240, т.1) Отже, на теперішній час існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо визнання протиправною та скасування постанови №18-14/03.100.23-119П/1 про застосування подвійної плати у розмірі 2 500,77 гривень, та визнання правомірною постанови № 18-14/03.100.23-119П/2 про застосування подвійної плати у розмірі 75 684 133,80 гривень. За змістом частини 4 статті 77 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, питання правомірності визначення відповідачем подвійної плати за нераціональне використання інших паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 75684 133,8 гривень, вже встановлено рішенням суду у адміністративній справі, а тому ця обставина звільнена від доказування. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не досліджувалось питання вартості електроенергії у 2006, норми питомих витрат палива та енергії, перевитрат електроенергії, а також інших фактичних обставин, оскільки ним вже надано оцінку іншим адміністративним судом, під час розгляду адміністративної справи № 22-а-5564/08. Предметом доказування по цій справі, є чи існувало на час звернення до суду з цим позовом грошове зобов`язане відповідача, та чи було у позивача право звернення до суду для стягнення цього грошового зобов`язання. Правомірність виникнення грошового зобов`язання не є предметом розгляду по цій справі, оскільки ці питання досліджувалися та вирішувалися під час розгляду адміністративних справ № 22-а-5564/08 та № 2а-1790/12/1470. Відтак правильним є також те, що висновок судово-економічної експертизи від 26.04.2019 (а.с.34-41,т.3) та пояснення експерта Корсакова В.П. надані в судовому засіданні суду першої інстанції не можна враховувати як доказ. Так, згідно зі статтею 101 КАС України висновком експерта - це докладний опис проведеним експертом досліджень, зроблених у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання , поставлені перед експертом, складений у порядку , визначеному законодавством(частина 1)Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Як вбачається із змісту ухвали Вищого адміністративного суду від 16.12.2009, суд, констатуючи правомірність постанови №18-14/03.100.23-119П/2 про застосування подвійної плати у розмірі 75 684 133,80 гривень, серед іншого зазначив, що розрахунок штрафних санкцій складає подвійну оплату за перевитрату 227007 тис.кВт год електричної енергії. Тобто , обставини щодо правильності розрахунку встановлені судовим рішенням. Отже така норма передбачає можливість подання до суду висновку експерта у лише у чітко визначених випадках, які відсутні у судових рішеннях по даній справі, і також не передбачає, що предметом висновку експерта може бути оцінка та переоцінка доказів, тим більше, законність та обґрунтованість судового рішення. Наведені процесуальні норми прямо свідчать, що вказаний висновок експертно- дослідження, враховуючи предмет його дослідження, також і по суті не може бути прийнятий до уваги апеляційним судом і врахований при вирішенні апеляційної скарги. Окрім того, на час винесення позивачем постанови №18-14/03.100.23-119П/2, а також на час звернення до суду з цим позовом, редакція Закону України «Про енергозбереження» від 1 липня 1994 року № 74/94-ВР передбачала введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих (підпункти е, є статті 11 Закону України «Про енергозбереження»). До того ж за змістом пункту 17 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затверджений наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 № 64, який втратив чинність від 12.07.2013, але діяв на час звернення позивача з цим позовом, було передбачено право на стягнення в судовому порядку, несплаченої у добровільному порядку суми підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів. Отже, з огляду на те, що на час звернення позивача до суду з позовом до відповідача існували як грошові зобов`язання на суму 75 684 133,80 гривень так і право на звернення до суду, позовні вимоги в частині стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів в дохід Державного бюджету України в розмірі 75 684 133,80 гривень, підлягає задоволенню. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів на суму 2 500,77 гривень, колегія суддів зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Оговорюючи питання щодо юрисдикції суду колегія судів зазначає про таке. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17, статті 104 КАС України ( в редакції 6 липня 2005 року № 2747-IV) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом. Вказані положення кореспондувались із пунктом 5 частини 4 статті 50 вказаного Кодексу (у відповідній редакції) про те, що відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Отже, суд формально повинен перевірити статус позивача та правові основи діяльності визначені з метою встановлення права органу на подання такого адміністративного позову. Натомість колегія суддів акцентує, що відповідно до частини 2 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Суд враховує ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2013 ( а.с.150-151,т.1) , якою фактично визначено юрисдикцію та справу передано на розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду. Ухвала набрала законної сили, а отже була обов`язковою як для учасників справи, так і для суду, що розглядав справу. Суд першої інстанції, а згодом і апеляційний, зобов`язаний був розглянути справу по суті, як адміністративну. Суд вважає, що під час розв`язання конкуренції правових норм частини 2 статті 14 і абзацу 2 частини 1 статті 319 КАС України, перевагу слід надавати конституційному принципу обов`язковості судового рішення. Суспільний інтерес, що полягає у дотриманні судової юрисдикції, не може превалювати над інтересом забезпечення обов`язковості судового рішення. Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 12.09. 2019, справа № 826/6879/16. Відтак, враховуючи, що ця справа розглядається у судах з 2007 року, постановлення у ній апеляційним адміністративним судом ухвали про закриття провадження через те, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового характеру, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Доводи апеляційної скарги. Посилання апелянта на загальне правило, згідно якого закон зворотної сили не має є хибними, адже спірні правовідносини відповідача виникли ще при тій редакції Закону України «Про енергозбереження», яка передбачала застосування економічних санкцій, яке зумовило грошове зобов`язане відповідача та, відповідно, право звернення до суду про стягнення цього грошового зобов`язання. Доводам апеляційної скарги стосовно висновку судово-економічної експертизи від 26.04.2019 та пояснення експерта ОСОБА_2 надана оцінка вище. Посилання апелянта на приписи частини 3 статті 3 КАС України, відповідно до якого провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи також відхиляється апеляційним судом, адже закон у застосованому положенні вживається в контексті процесуальних норм, що регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Отже, до вчинених у зазначений період правопорушень має застосовуватися той закон, під час дії якого вони здійснені. Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 15.10.2013, справа 21-281а13, номер судового рішення в ЄДРСРУ 34634279. Крім того, доводи апеляційної скарги щодо нерозуміння на підставі якого матеріального закону позивач обґрунтовує зміст своїх позовних вимог з огляду на скасування приписів Закону України «Про енергозбереження» щодо економічних санкцій за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів та втрату чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» від 02.09.1993 № 699 спростовуються наведеними вище аргументами суду, адже з адміністративним позовом позивач звернувся до суду ще у жовтні 2007 року і саме в той момент сформувався предмет позову. Оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядках, а також зміни у законодавстві ні в якому разі не впливають на предмет позову, який склався на час виникнення спірних правовідносин. Також, суд відхиляє доводи з того приводу, що сума визначена у Постанові №18-14/03.100.23-119П/2 про застосування подвійної плати не була предметом розгляду по адміністративній справі № 2а-1790/12/1470, як такі, які спростовуються текстом Ухвали Вищого адміністративного суду від 16.02.2009 (а.с. 239,т.1) з мотивувальної частини якої вбачається - …" розрахунок штрафних санкцій складає подвійну оплату за перевитрату 227007 тис.кВт год електричної енергії до ВАТ ЕК "Миколаїволбленерго" в розмірі 75 684 133,80 гривень" Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 814/2913/13-а - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 16 січня 2020 року. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Федусик А.Г. Семенюк Г.В.