Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1874/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1874/19 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенський коньячний завод" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенський коньячний завод" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДФС) та просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29 березня 2019 року №00020544004 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. В обґрунтування позову було зазначено, що несвоєчасне подання звіту за формою 1-РС "Про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" (далі Звіт 1-РС) відбулось не з його вини, оскільки у період з 29 грудня 2018 року по 19 лютого 2019 року у позивача фактично було заблоковано господарську діяльність, про що відповідача було повідомлено письмово. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДФС подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що згідно висновку про неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 28 березня 2019 №396/14-29-40-04-09, ДФС було встановлено несвоєчасне подання позивачем Звіту 1-РС та 2-РС за січень 2019 року, а саме 22 лютого 2019 року (граничний термін 11 лютого 2019 року ). Рішенням відповідача від 29 березня 2019 року №00020544004 до позивача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за порушення ч.3 ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Не погодившись із спірним рішенням позивач звернувся зі скаргою про перегляд цього рішення до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 07.06.2019 року № 26285/6/99-99/11-08-0525 спірне рішення залишено без змін. Винесення рішення про застосування фінансових санкцій і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність можливості у позивача вчасної подачі до контролюючого органу звіту 1-РС в електронному вигляді була пов`язана з втручанням у його господарську діяльність, тобто наявністю форс-мажорних обставин, що підтверджено сертифікатом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №4800-19-0110. Таким чином, несвоєчасне подання звіту відбулось не з вини позивача. Крім того, суд враховував, що в паперовому вигляді Звіт 1-РС було направлено на адресу відповідача вчасно - 04 лютого 2019 року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Преамбулою Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон) передбачено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України. Положеннями статті 16 Закону визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом. Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Форму Звіту №1-РС та порядок її заповнення затверджено наказом Міністерством фінансів України «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» від 11 лютого 2016 року № 49 (далі Наказ). Зі змісту положень 1-3 вказаного наказу вбачається, що звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які виробляють спирт етиловий ректифікований, біоетанол, спирт етиловий-сирець, спирт етиловий технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий ректифікований денатурований, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт коньячний і плодовий (включаючи дистиляти у вигляді головної і хвостової фракції), спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, фракцію головну етилового спирту та/або інший спирт (далі - спирт), незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності. Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання. З матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджується, що вказаний звіт позивачем було подано в електронному вигляді лише 22 лютого 2019 року, тобто з пропуском граничного терміну його подання. Разом з тим, положеннями статті 102.6.4 ПК України передбачено, що граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв`язку з ув`язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально. Відповідно до ст.102.7.2 ПК України дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність. Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 цієї статті встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (102.8 ПК України). Згідно до п.1 та 2 (Розділ 2 "Визначення обставин, за яких граничні строки підлягають продовженню, та документальне підтвердження таких обставин") Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2017 року №861, продовження граничних строків для платників податків здійснюється у разі, якщо такий платник податків - фізична особа або посадова особа юридичної особи був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк складати та подавати податкову звітність, а також подавати заяви про перегляд рішень контролюючих органів та заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань. При цьому для посадової особи юридичної особи продовження граничних строків здійснюється за умови, що протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань підлягають продовженню, якщо платник податків - фізична особа або посадова особа юридичної особи протягом зазначених строків, зокрема, мав обмежену свободу пересування у зв`язку з ув`язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально. У цьому разі документальним підтвердженням, на ряду з іншим, є виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Листом позивача від 04 лютого 2019 року №08/02 (а.с.12) було повідомлено ДФС про неможливість подання звіту в електронній формі у встановлені строки з зазначенням причин такої неможливості. Як було зазначено позивачем, передумовою для несвоєчасності подання Звіту 1-РС в електронному вигляді слугувала протиправна перереєстрація 29 грудня 2018 року корпоративних прав ТОВ «Українська сировина», яка є єдиним учасником ТОВ «Вознесенський коньячний завод», що була вчинена державним реєстратором. Внаслідок вказаної перереєстрації відбулась зміна складу учасників та керівника ТОВ «Українська сировина». Дані протиправні дії призвели до блокування господарської діяльності позивача, що унеможливило, зокрема, подання Звіту 1-РС в електронному вигляді. Матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що станом на 14 та 21 січня 2019 року (тобто в той період, коли строк на подання спірного звіту ще не сплив) керівником та підписантом ТОВ «Вознесенський коньячний завод» був ОСОБА_3 , в той час як на момент виникнення вказаних форс-мажорних обставин та після їх усунення керівником та підписантом (в контексті даних спірних правовідносин) був ОСОБА_2 .. Також, на підтвердження власної правової позиції та наявності документально підтвердженої непереборної сили, позивачем було надано сертифікат Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №4800-19-0110 про форс-мажорні обставини в період часу з 29 грудня 2018 року по 18 лютого 2019 року, якими є - внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Наведене ґрунтовно свідчить про наявність обставин щодо фактичного обмеження організаційної свободи та свободи реалізації повноважень керівника та підписанта ТОВ «Вознесенський коньячний завод» ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю доведених обставин непереборної сили, тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для продовження граничних строків подання позивачем спірного звіту були наявні. Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 27 грудня 2018 року справа №805/3788/16-а. У вказаній справі №805/3788/16-а податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами проведення якої відповідачем складений акт перевірки від 26 вересня 2016 року № 5496/14-02-32359747, яким встановлено порушення пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік у встановлений термін. Верховний суд по вказаній справі наголосив, що судами вірно встановлено, що сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 року №2670/05-4 позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили відповідно до п.п.102.6-102.7 статті 102 ПК України з 15 червня 2014 року, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації. Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. З матеріалів справи вбачається, що позивач 04 лютого 2019 року подав на паперових носіях спірний Звіт 1-РС, однак не зважаючи на викладені у листі позивача форс-мажорні обставини, контролюючий орган застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за несвоєчасне подання Звіту 1-РС саме в електронному вигляді. З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідач, отримавши Звіт 1-РС на паперових носіях та все одно прийнявши спірне рішення, не дотримав «справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами», що суперечить практиці ЄСПЛ та свідчить про необґрунтованість спірного рішення ДФС. Також, у справі «Беррехаб проти Нідерландів» від 21 липня 1998 року, суд, виходячи із конкретних обставин, вважав, «що не було дотримано належного балансу між інтересами сторін і з цієї причини була відсутня пропорційність між заходами, що застосовувалися владою, та правовими цілями, що переслідувалися». Колегія суддів зазначає, що «правовими цілями» застосування ДФС штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. за неподання спірного Звіту в електронному вигляді є притягнення винних осіб до відповідальності та попередження порушення податкового законодавства (в контексті спірних правовідносин) в майбутньому. Водночас, з урахуванням факту подання у відповідні строки позивачем Звіту 1-РС на паперових носіях та наявності форс-мажорних обставин, що унеможливили подання вказаного звіту в електронному вигляді, колегія суддів приходить до висновку про відсутність пропорційності між заходами, що застосовувалися ДФС, та правовими цілями, що переслідувалися відповідачем. Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що спірні позовні вимоги є обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішенні, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.