Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 508/264/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 508/264/19 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В.,Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, прийняте в порядку письмового провадженні в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В березні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив поновити строк на оскарження рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2019 року, протокол №1, про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах; визнати протиправними та скасувати рішення Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1 від 13.03.2019 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; рішення комісії питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2019р., протокол №1, щодо відмови ОСОБА_1 в підтверджені стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи; зобов`язати Березівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 14.12.2018р. про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах; стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області понесені судові витрати у розмірі 768,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.12.2018р. позивач звернувся до Березівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Одеської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", однак рішенням Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеської області №1 від 13.03.2019 р. відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з ненаданням наказу про атестацію робочого місця, а також враховано рішення комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2019 р., протокол №1 про відмову в підтверджені періоду роботи з 03 травня 1985 року по 31 грудня 1999 року на посаді терміста відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки довідки уточнюючі особливий характер роботи від 14.12.2012 №№ 49, 51, 52, довідка про заробітну плату від 14.12.2012р. №49 видані ПП "Агуна", який є зберігачем архівних документів не зрозуміло на яких підставах. Крім того, як зазначено в рішенні від 30.01.2019 р., відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992року. Позивач зазначив, що вважає вказане рішення №1 від 13.03.2019р., протокол №1 незаконними, оскільки всі записи в трудовій книжці є точними і зрозумілими, в них зазначені посади та періоди роботи, а основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При цьому, як зазначив позивач, в жодному рішенні відповідачів не висвітлено питання щодо причин не врахування записів наявних в трудовій книжці, в якій відображені відомості роботи термістом нагрівальних печей, що відображено також в архівних довідках та відсутнє будь-яке обґрунтування неприйняття вказаник відомостей та не зарахування періодів праці до пільгового стажу. Позивач вказав, що своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії та що скалалась незалежна від нього ситуація, коли державна архівна установа не може видати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Головного управління у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що видавати пільгові довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Також апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що підтвердження пільгового стажу за результатами атестації робочих місць не вимагається лише до 21.08.1992 р., оскільки Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 01.08.92 р. № 442 набув законної чинності 21.08.1992 р. Апелянт зазначає, що оскільки довідки, уточнюючі особливий характер роботи від 14.12.2012 №49, №48, №51, №52, довідка про заробітну плату від 14.12.2012 №49 видані ПП "Агуна", який є зберігачем архівних документів, проте, не надано законних доказів підстав їх зберігання останнім, а також оскільки відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992, дані персоніфікованого обліку наявні лише з 2003 р., рішенням від 30.01.2019 (протокол №1) було відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи з 03.05.1985 по 31.12.1999 на посаді терміста відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, розділ XIV "Металообробка". У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що з трудової книжки вбачається, що він працював на Одеському дослідно-експерементальному заводі устаткування реорганізованому у ВАТ «ОПЕКС»: учнем терміста нагрівальних печей з 01 лютого 1985 року по 03 травня 1985 року; термістом нагрівальних печей з 03 травня 1985 року по 31 грудня 1999 року. Всі записи в трудовій книжці є точними і зрозумілими, в них зазначені посади та періоди роботи. В жодному рішенні відповідачів не висвітлено питання, щодо причин не врахування записів наявних в трудовій книжці, в якій відображені відомості роботи термістом нагрівальних печей, що відображено також в архівних довідках та відсутнє будь-яке обґрунтування неприйняття вказаних відомостей та не зарахування періодів праці до пільгового стажу. Згідно довідки уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, виданої ПП «АГУНА» від 14.12.2012 р. №49 позивач працював повний робочий день з 01.02.1985р. по 31.12.1999р.(14 років 11 місяців) на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування, в термічному цеху на посаді терміста пічей обігріву. Підставою для видачі довідки стало: наказ N961 від 01.02.1985р., карт- 2, розрахункові відомості.Таким чином, на думку позивача, у зазначених довідках ПП «Агуна» №49, 51, 52 наданих для призначення пільгової пенсії, наявні відповідні дані для її призначення: періоди роботи, професія та посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ пункт найменування списків; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки. Позивач вважає, що склалася, не залежна від нього ситуація, коли державна архівна установа не може видати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, оскільки документи Одеського дослідно-експериментального заводу устаткування не передавались до архіву, а зберігаються в ПП «Агуна», яке в свою чергу не є правонаступником ні Одеського дослідно-експериментального заводу устаткування, ні ВАТ «ОПЕКС», у зв`язку з чим, надані довідки ПП «Агуна» ставляться під сумнів Пенсійним Фондом. Також позивач зазначає, що своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії. . З огляду на зазначене позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзиву на апеляційну скаргу Березівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до суду не надано. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеької області та Головного управління Песнійного фонду України в Одеській області із заявами про призначення пенсії за віком за Списком №2 та підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Разом із заявами позивачем було надано: трудову книжку б/н від 16.12.1984р.(а.с.14); довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах №№48, 49 від 14.12.2012р., виданим ПП "АГУНА" (а.с.24-25); довідки уточнюючі особливий характер роботи від 14.12.2012р. №51, 52 (а.с.22-23), довідка про заробітну плату від 14.12.2012р., видані ПП "АГУНА" (а.с.15). Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області згідно протоколу №1 від 30.01.2019р., відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи з 03.05.1985р. по 31.12.1999р. на посаді терміста відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, розділ XIV "Металообробка", оскільки довідки уточнюючі особливий характер роботи від 14.12.2012р. №49, №51, №52, довідка про заробітну плату від 14.12.2012р. №49 видані ПП "Агуна", який є зберігачем архівних документів не зрозуміло на яких підставах. Крім того, відсутні відомості про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992р. Дані персоніфікованого обліку наявні лише з 2003 року (а.с.10). Рішенням Березівського об`єданого управління Пенсійного фонду України Одеської області №1 від 13.03.2019р. відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на день звернення за пенсією. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані заявником документи є недостатніми для призначення пільгової пенсії за Списком №2. Заявником не надано наказ про атестацію робочого місця, який є підставою для підтвердження відповідних умов праці та зарахування певного періоду роботи до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах до дати вказаної у розписці, тобто до 13.03.2019р. Разом з тим, при відмові заявнику у призначенні пенсії враховано рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2019 р. про відмову у підтвердженні періоду роботи з 03.05.1985р. по 31.12.1999р. на посаді терміста відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162, розділ XIV "Металообробка" (а.с.12-13). Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не прийнято до уваги видані ПП «Агуна» довідки з підстав того, що Пенсійному Фонду не зрозуміло, на яких підставах вказане підприємство стало зберігачем архівних документів, тобто з підстав незалежних від заявника, не перевіривши наявність таких документів у відповідного підприємства, поклав обов`язок доведення правомірності видання вказаної довідки на позивача. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відмовлено у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за період роботи з 03.05.1985 р. по 31.12.1999 р. у зв`язку з відсутністю наказу про атестацію робочого місця, не врахував, що обов`язок атестації робочого місця виник з серпня 1992 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162 (яка була чинною, на час роботи позивача) розділом XIV «Металообробка» передбачена посада терміста. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно до пунктів 3, 4.5 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Атестація робочих місць відповідно до п. 6 Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Згідно пунктів 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно трудової книжки ОСОБА_1 від 16.12.1984р., позивач у період з 30.10.1981 р. по 30.10.1984р. - проходив службу в лавах Радянської армії; з 16.12.1984р. - працював на посаді моториста - слюсаря в транспортний цех Одеського дослідно-експериментального заводу устаткування; 01.02.1985р.-переведено в термічний цех учнем терміста пічей обігріву; з 03.05.1985р.- присвоєно 2-й розряд терміста пічей обігріву; 01.07.1986р.- присвоєно 4-й розряд терміста пічей обігріву; 28.08.1995р. Одеський дослідно-експериментальний завод реорганізовано в ВАТ "ОПЕКС"; 31.12.1999р. звільнено за власним бажанням. Згідно довідки ПП "АГУНА" №51 від 14.12.2012р. ОСОБА_2 працював на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування з 16.12.1984р. по 31.12.1999р. З 28.08.1995р. Одеський дослідно-експериментальний завод реорганізовано в ВАТ "ОПЕКС", з 08.06.2006р. ВАТ "ОПЕКС" ліквідовано, архівні документи зберігаються в ПП "АГУНА" (а.с.22). Згідно довідки ПП "АГУНА" №52 від 14.12.2012р. ОСОБА_2 працював на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування з 16.12.1984р. -мотиристом-сюсарем в транспортному відділі. З 31.12.1999р. звільнений з заводу за власним бажанням з посади термістом пічей обігріву. ОСОБА_2 працював на Одеському дослідно-експериментальному заводі-15 років. З 28.08.1995р. Одеський дослідно-експериментальний завод реорганізовано в ВАТ "ОПЕКС", з 08.06.2006р. ВАТ "ОПЕКС" ліквідовано, архівні документи зберігаються в ПП "АГУНА"(а.с.23). Згідно довідки уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії ПП "АГУНА" від 14.12.2012р. №49 ОСОБА_1 працював повний робочий день з 01.02.1985р. по 31.12.1999р.(14 років 11 місяців) на Одеському дослідно-експериментальному заводі устаткування, в термічному цеху на посаді терміста пічей обігріву. Підставою для видачі довідки стало: наказ №61 від 01.02.1985р., карт-2, розрахункові відомості. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у зазначених довідках ПП "Агуна" №49, 51, 52, наданих позивачем для призначення пільгової пенсії, наявні відповідні данні про періоди роботи, професія та посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ пункт найменування списків; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 03.05.1985 р. по 31.12.1999 р. на посаді терміста, оскільки довідки, видані ПП «Агуна», який є зберігачем архівних документів не зрозуміло на яких підстав. Колегія суддів зазначає, що така підстава для неприйняття уточнюючих довідок не передбачена чинним законодавством, вказані довідки у визначеному законодавством порядку не визнані незаконними або недійсними. Крім того, як вже було зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка також була надана позивачем. Що стосується відсутності відомостей про проведення атестації робочих місць з 21.08.1992 року, колегія суддів зазначає. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 відмовлено в підтвердженні періоду роботи з 03.05.1985 р. по 31.12.1999 р. Таким чином, у відповідності до п.4.5 Порядку № 383 до пільгового стажу зараховується період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації. Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. У рішенні від 02.03.1991 №2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 року № Зрп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» („Soering v. United Kingdom") Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини. У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» („Rees v. United Kingdom") Європейський суд з прав людини зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини. У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» (CASE OF ASMUNDSSON v. ICELAND)). Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2). Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії", також, констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16.01.2020 року. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик