Постанова 4857 № 500/1899/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1899/19 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Старунського Д.М. за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (суддя - Мартиць О.І., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 13.08.2019 звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 12.07.2019 №UA403000/2019/001154/2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що ним придбано автомобіль марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_1 , вартість якого становила 5000 євро. На підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, декларантом подано відповідачу для митного оформлення пакет документів, необхідний для митного оформлення автомобіля вказаного у відповідній митній декларації, який передбачений статтею 53 МК України. Не зважаючи на поданий позивачем пакет документів відповідачем по справі прийнято рішення про коригування митної вартості у зв`язку із тим, що на думку відповідача, заявлена декларантом за основним методом митна вартість транспортного засобу у розмірі 5000 євро не може бути визнана, оскільки документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. Позивач не погоджується з оскарженими рішеннями, та зазначає, що ним подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а митний орган, в свою чергу, не довів наявність обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної декларантом за ціною договору(основним методом) митної вартості товару, та необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі №500/1899/19 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на обставини, викладені в позовній заяві, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки. Крім цього, наголошує, що нормами МК України прямо передбачено, що розрахунок між сторонами договору готівкою не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору). Щодо ненадання митної декларації країни відправлення зазначає, що такий документ у Німеччині не оформляється. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що декларантом - ТОВ «НЕО ЕКСПРЕС» в інтересах ОСОБА_1 подано до Тернопільської митниці ДФС електронну митну декларацію від 04.07.2019 №UА403030/2019/012310, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, бувший у користуванні, марки PEUGEOT, модель PARTNER, рік випуску- 2016, модельний рік - 2016, дата введення в експлуатацію - 09.09.2016; номер кузова - НОМЕР_1,тип двигуна - дизельний, об`єм - 1560 см3, потужність - 73 кВт. Встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5000 євро - графа 42 митної декларації. Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: декларацію про походження товару від 09.09.2016 №ЕR013675;акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 01.07.2019 №UА20903/2019/43772; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09.09.2016 № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.06.2016 № НОМЕР_3 ; некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29.06.2019 №б/н; договір про надання послуг митного брокера від 01.07.2019 №2019-138; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 13.10.1998; інші некласифіковані документи - витяг з otomoto/pl від 03.07.2019; інші некласифіковані документи - довідка від 02.07.2019 №36741; інші некласифіковані документи - заява від 04.07.2019 №б/н; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 01.07.2019 №0.0.1396594518.1; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FS 217863 від 16.08.2018. Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю: «103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби»; «105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; «106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 9750,00». Відповідно до профілів ризику згенерованих АСАУР та розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 №24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено запит від 04.07.2019 №713 щодо правильності визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання. Під час здійснення контролю 29.05.2019 за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність надати оригінали товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 МК України. У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), відповідно до частини другої статті 53 МК України надати документи: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи що містять відомості про страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта додатково надано копію митної декларації країни відправлення від 01.07.2019 №19PL402010E0726234. Уповноважена особа декларанта 12.07.2019 повідомила митницю про те, що до поданої митної декларації від 04.07.2019 №UA403030/2019/012310 інших документів, окрім наданих, додатково додати не може та протягом 10 днів додано не буде. За результатами розгляду поданої електронної митної декларації від04.07.2019 №UА403030/2019/012310та доданих до неї документів, Тернопільською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 12.07.2019 №UA403000/2019/001154/2, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 МК України) та становить 8800 євро. У графі вищевказаного рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів, не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. В рахунку-фактурі підпис покупця не відповідає відомостям, зазначеним в паспорті громадянина України, що не дає змоги ідентифікувати достовірність даного документа. Крім цього, зазначено, що до митного оформлення подано митну декларацію Польщі, що не відповідає графі 15 митної декларації, поданої до митного оформлення, згідно якої країною відправлення є Німеччина. Відтак, митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МК України у розмірі 8800 євро. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки документів, які б підтверджували заявлену митну вартість, оплату за вказаний автомобіль не подано, то митним органом у відповідності до положень МК України правомірно відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Також, ціна транспортного засобу митним органом була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, і визначена за резервним методом правомірно. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є правильними з таких міркувань. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 МК України визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Згідно із частинами третьою-шостою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною першою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. У частині другій статті 58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як встановлено частиною першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно із частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України). Крім того, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17, від 16 квітня 2019 року у справі №804/16271/15. Відповідно до частини першої статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення на підтвердження ціни автомобіля, уповноваженою особою позивача відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема, некласифікований зовнішньоекономічний договір (контракт) від 29.06.2019 №б/н, у якому вказана ціна транспортного засобу 5000 євро. Однак, інших документів на підтвердження митної вартості, окрім договору не надано. Так, як подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN - кодами:НОМЕР_1, валюта - ЕUR, вартість - 9750 євро», Тернопільською митницею ДФС було запропоновано декларанту в десятиденний термін надати додаткові документи згідно статті 53 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вказаних документів, декларанту запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією. Отже, суд апеляційної інстанції вказує, що Тернопільська митниця ДФС, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта додатково надано лише копію митної декларації країни відправлення від 01.07.2019 №19PL402010E0726234. Крім цього, уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до поданої митної декларації від 04.07.2019 №UA403030/2019/012310 інших документів, окрім наданих, додатково додати не може та протягом 10 днів додано не буде. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою. Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги частини третьої статті 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість транспортного засобу було визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України у зв`язку із наявністю у органу доходів і зборів відповідної цінової інформації. Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до статті 64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу. Вказаний метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Під жоден із цих критеріїв імпортний позивачем товар не підходить, тому перешкод до застосування резервного методу не було. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Згідно з пунктом 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар. Колегія суддів зазначає, що алгоритм перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів передбачає визначення діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, для порівняння із заявленою митною вартістю у кожному конкретному випадку митного оформлення транспортних засобів. Під час перевірки заявленої вартості транспортного засобу використовується інформація цінової бази митних органів, автоматизованої системи управління ризиками та довідкових ресурсів (спеціалізованих видань або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та пробігу оцінюваного транспортного засобу). Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 передбачено, що посадові особи органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів можуть використовувати додаткові джерела інформації, зокрема, спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформацію, отриману з мережі Інтернет тощо. Згідно із положеннями статті 33 МК України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів. Слід зазначити, що цінова інформація, викладена в єдиній автоматизованій інформаційній системі містить усю інформацію щодо суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів та умов їх продажу, поставки тощо. Аналіз положень статті 33 МК України свідчить про те, що митні органи мають право на використання інформаційних ресурсів для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість раніше ввезених товарів (транспортних засобів) за умови, якщо подані декларантом документи є неповними для визначення митної вартості товару, а тому сформована згідно АСАУР 105-2, 106-2 інформація щодо вартості вказаного транспортного засобу правомірно використана митницею при обрахунку митної вартості транспортного засобу. Також суд наголошує, що інформація, яка міститься у програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, сформована за середніми цінами продажу транспортних засобів в країні придбання або провідних країнах-експортерах, що є ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу із врахуванням відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів, а також відомостей із спеціалізованих видань, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку. Враховуючи наведене, митним органом визначено митну вартість товару в сумі 8800 євро. При цьому,за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР 105-2, 106-2. На думку суду апеляційної інстанції, подані позивачем до митного органу документи підтверджують лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, у свою чергу, банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем. Крім цього, слід зазначити, що згідно обробки електронного документа, митним органом було запропоновано позивачу або уповноваженій ним особі подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, однак, такі подані не були. Таким чином, колегія суддів погоджується, що ненадання зазначених вище документів на момент винесення оскарженого рішення не дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості і є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом. Відтак, відсутні будь-які документи про фактичну оплату унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до пункту 4 та пункту 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 МК України. Щодо покликання позивача на висновок експертного автотоварознавчого дослідження по заяві-звернення ОСОБА_1 від 24.07.2019 №348/19, виготовлений судовим експертом ОСОБА_2 , в якому вказано, що ринкова вартість легкового автомобіля марки PEUGEOT, модель PARTNER, що ввозиться на митну територію України становить 5166 євро, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки вказаний висновок підтверджує лише ціну, яка визначена в ході автотоварознавчого дослідження автомобіля, однак не підтверджує її фактичну сплату, у свою чергу, банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товару позивачем. Крім цього, на вимогу митного органу даний висновок позивачем не надався, і як наслідок не міг бути врахований при прийнятті 12.07.2019 Тернопільською митницею ДФС спірного рішення про коригування митної вартості №UА403000/2019/001154/2. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Тернопільська митниця ДФС з дотриманням вимог статті 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними адміністративному позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.