Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5710/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5710/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- У С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3534-23 від 04.09.2017 року на суму 254019,95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3534-23 від 04.09.2017 року на суму 254019,95 грн про існування якої позивачеві не було відомо до моменту відкриття виконавчого провадження. Також, позивач вважає, дану вимогу протиправною та прийнятою з порушенням норм чинного законодавства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Під час судового засідання 05 листопада 2019 року протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду на підставі ст. 52 КАС України замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у Київській області. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 20.02.1997 року, номер державної реєстрації: 2 358 017 0000 001174. Основний вид діяльності: КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт. Перебуває на обліку у Переяслав-Хмельницькому відділенні Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на спрощеній системі оподаткування. Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Лисюком Р.А. в період з 22.06.2017 року по 13.07.2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2015 року по 31.12.2016 року. На підставі проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт №10-36-13-09/2613812495 від 20.07.2017 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: - №0014361309 від 04.08.2017 року на суму 3230 грн (а.с. 204); - №0014181309 від 04.08.2017 року на суму 7417,70 грн (а.с. 205); - №0014241309 від 04.08.2017 року на суму 22917,81 грн (а.с.202). Крім того, 04.08.2017 року стосовно позивача ФОП ОСОБА_1 донараховано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ( для фізичної особи) №0014181309 згідно акту перевірки від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 року - 31.12.2016 року, основний платіж 16 164 грн (а.с. 208). 04.08.2017 року податковим органом донараховано вимогу про сплату боргу (недоїмки) (для фізичних осіб) №0014231309 згідно акту перевірки від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, основний борг 160 177,54 грн (а.с.208). 04 вересня 2017 року податковим органом була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки), розмір якого становить 254 019,95 грн. (а.с.159). Зазначена вимога №Ф-3534-23 направлена позивачу та отримана останнім 25.10.2017 року (а.с.43-44). Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, йому стало відомо після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 20.06.2018 року. Він отримував лише вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.08.2017 року №Ф-0014181309, де вказана сума заборгованості 16164,20 грн відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальне обов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, акта документальної перевірки від 20.07.2017 року №514/10-36-13-09/2613812495. Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), вважаючи її протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Пунктом 1 та пунктом 4 частини 2 статті 6, частини 8, частин 11 і 12 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. У відповідності до частин 2, 3 статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абз.11 п.3 розділу VI Інструкції). Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога) (абз.3 п.4 розділу VI Інструкції). Таким чином, підставою для формування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску є акти документальних перевірок, самостійні звіти платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів. При цьому, розділом IV Інструкції визначений порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Пунктом 5 розділу IV Інструкції визначено порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: 1) зазначена категорія платників самостійно для себе обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу (прибутку); 2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Пунктом 10 розділу IV Інструкції визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Як убачається із матеріалів справи сума недоїмки у розмірі 254019,95 грн, згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2017 року №Ф-3534-23, виникла у зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску, який складається з єдиного внеску, нарахованого на суми зарплати у розмірі 35059,87 грн та з єдиного внеску фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування у розмірі 218 960,08 грн. На вимогу Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до ухвали від 26.11.2019 року було витребувано детальний розрахунок боргу (недоїмки), який числиться за ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимоги від 04 вересня 2017 року №Ф-3534-23 у розмірі 254 019,95 грн. Відповідно до зазначеного розрахунку станом на 20.01.2015 року сума несплаченого боргу з єдиного внеску нарахованого на суми зарплати становила 1223,63 грн. У подальшому платником податку самостійно нараховувались суми єдиного внеску на суми зарплати та подавалась звітність до податкового органу, зокрема: -за грудень 2014 р по ЄСВ №1502160675 від 20.01.2015 року - 1200,84 грн; -за січень 2015 року по ЄСВ №1507578172 від 16.02.2015 року - 1223,96 грн; -за лютий 2015 року по ЄСВ №1510890404 від 19.03.2015 року - 1260,12 грн; -за березень 2015 року по ЄСВ №1512518876 від 20.04.20'15 року - 1260,12 грн; -за квітень 2015 року по ЄСВ №1514682990 від 20.05.2015 р - 1367,69 грн Платіжним дорученням №793 від 20.02.2015 р сплачено ЄСВ у розмірі 1226 грн, 11.09.2015 року податковим органом нараховано: - відповідно до ППР №0008741702 від 26.08.2015 року основний платіж 1845,34 грн та борг у розмірі 8155,70 грн., - відповідно до ППР №0008741702 від 26.08.2015 року штрафні санкції 92,27 грн, борг 8247,97 грн, - донараховано рішення від 04.08.2017 року №0014181309 про застосування штрафних санкцій за донарахування або несвоєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно акту планової документальної виїзної перевірки №514/10-36-13-09 від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року штрафних санкцій 7417,7 грн, борг 15 665,67 грн; - донараховано рішення від 04.08.2017 року №0014361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно акту перевірки №514/10-36-13-09 від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року штрафні санкції 3230 грн, борг 18895,67 грн; - донараховано вимоги про сплату боргу (недоїмки) (для фізичної особи) від 04.08.2017 №0014181309 згідно акту планової документальної виїзної перевірки №514/10-36-13-09 від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року основний платіж 16164, борг 35959,87 грн. Також позивачем подавалась самостійно до податкового органу звітність з єдиного внеску фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, а саме: - звіт по ЄСВ за 2013 рік №1402721551 від 08.02.2014, термн сплати 10.02.2014р; - звіт по ЄСВ за 2014 рік №1506317037 від 09.02.2015 року, термін сплати 10.02.2015р; - звіт по ЄСВ за 2015 рік, №1604723638 від 09.02.2016, термін сплати 09.02.2016; - звіт по ЄСВ за 2016 рік №9269932088 від 09.02.2017, термін сплати 09.02.2017. Згідно з платіжним дорученням №77 від 01.04.2016 року сплачено платником 3924,02 грн, залишок боргу 32 100,81 грн. Податковим органом нараховано боржнику: - 10.02.2014 року основний платіж 5601,62 грн, борг 4975,68 грн (за мінусом переплати 625,94 грн); - 10.02.2014 року основний платіж 6072,59 грн, борг 11048,27 грн; - 09.02.2016 року основний платіж 3924,02 грн, борг 35969,31 грн; - нараховано платнику мінімальний страховий внесок 02.03.2016 року основного платежу 55,52 грн, борг 36024,83 грн; - 01.04.2016 року сплаченно кошти відповідно до платіжного доручення №77 від 01.04.2016 року 3924,02 грн, борг 32100,81 грн; - 09.02.2017 року нараховано основного платежу 3763,92 грн, борг 35864,73 грн. Окрім того, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення. Згідно ППР від 26.08.2015 року № 0008751702 нараховано основного боргу 19997,17 грн, борг 31045,43 грн. Згідно ППР від 26.08.2015 року №0008751702 нараховано штрафні санкції 999,86 грн, борг 32045,29 грн. Донараховано рішення від 04.08.2017 року № 0014241309 про застосування штрафних санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно акту перевірки від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року штрафні санкції 22 917,81 грн, борг 58 782,54 грн. Донараховано вимогу про сплату боргу (недоїмки) (для фізичних осіб) від 04.08.2017 року №0014231309 згідно акту перевірки від 20.07.2017 року за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року основний платіж 160 177,54 грн, борг 218 960,08 грн. Борг по Єдиному внеску нарахований на суми зарплати становить 35 059,87 грн + 218 960,08 грн боргу по єдиному внеску фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування = 254 019,95 грн. Саме на зазначену суму боргу податковим органом було винесено податкову вимогу від 04.09.2017 року, яка є предметом оскарження. Окрім того, відповідачем надано на вимогу суду звітність з ЄСВ, яка подавалась платником податку ОСОБА_1 самостійно до податкового органу, з якої вбачається, що позивачем подавалась звітність з ЄСВ та суми сплати визначались самостійно. В ході апеляційного розгляду справи судом за клопотанням представника позивача надавався срок для надання доказів сплати ЄСВ, проте у подальшому представником позивача не було надано до суду документів, які б свідчили, що платником податку ОСОБА_1 було сплачено Єдиний внесок, який ним нарахований самостійно і вказаний у звітності, зокрема не надано жодного банківського чи іншого документу з якого б убачалося, що всі внески сплачено своєчасно та, що борг зі плати ЄСВ за оспорюваний період відсутній. Як пояснив представник позивача, документи щодо сплати Єдиного внеску у позивача за вказаний період відсутні та останній не пам`ятає найменування банку через який сплачувались дані суми, а отже надати відповідні докази сплати він не може. Надані до суду представником позивача роздруківки про сплату податків ФОП ОСОБА_1 з електронного кабінету платника податків не містять підтвердження сплати позивачем ЄСВ за перевіряємий період, що представник позивача фактично не оспорював в судовому засіданні. Окрім того, колегія суддів враховує, що жодне із прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень про нарахування чи донарахування штрафних санкцій позивачем до теперішнього часу не оскаржені, що представник позивача також не оспорював в судовому засіданні. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що за відповідачем за період з 01.01.2015 року рахується заборгованівсть по ЄСВ з єдиного внеску для фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування та з єдиного внеску, який сплачується за найманих осіб та з урахуванням нарахованих штрафних (фінансових санкцій) сума боргу становить 254 019,95 грн. Позивачем не було спростовано розміру даного боргу та не надано документального підтвердження сплати такого внеску. Також судова колегія звертає увагу, що у позовній заяві та в судовому засіданні позивачем або ж його представниками не було спростовано розміру боргу, який нараховано податковим органом, тоді як відповідачем надано детальний розрахунок, який досліджено судом в ході розгляду справи, з документальним підтвердженням факту несплати позивачем ЄСВ. Щодо доводів позивача про ненадсилання йому податкових повідомлень-рішень, що позбавило його можливості дізнатися про наявність боргу та оспорити такі рішення, колегія суддів зазначає наступне. Як вже зазначено судом вище, позивач самостійно визначив розмір ЄСВ та вказав відповідні суми у поданій ним звітності, а отже достовірно знав про те, що такі суми повинні бути ним не лише задекларовані, але й сплачені у встановленому законом порядку. Як убачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.184) акт перевірки від 20.07.2017 року був направлений позивачу за адресою його місцезнаходження та вручений особисто 22.07.2017 року. 09.08.2017 року на адресу місцезнаходження позивача були направлені податкові повідомлення- рішення, які останній отримав 08.08.2017 року особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відправлення, а саме ППР (а.с. 203). 25.10.2017 року позивачу було вручено вимогу про сплату боргу в розмірі 254 019,95 грн (а.с.159-160). Позивач та його представник не спростували надані до справи податковим органом докази вручення позивачу акта перевірки, податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, а доводи про те, що акт перевірки, ППР та вимогу позивач не отримував спростовуються зібраними у справі доказами. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що сума боргу не є узгодженою, оскільки доказів оскарження в судовому чи адміністративному порядку позивачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано. Окрім того, колегія суддів зазначає, що оскаржувана вимога сформована у зв`язку з наявністю у позивача станом на 04.09.2017 року несплаченої суми ЄСВ, яка виникла на підставі самостійно поданих позивачем звітів про нарахування єдиного внеску, тобто сформована на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу, а не акту перевірки. Аналогічна позиція у подібній справі викладена Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2019 року справа № 826/25425/18. Що стосується податкових повідомлень-рішень №0014341309 від 04.08.2017 року на суму 1190 грн, №0014141309 від 04.08.2017 року на суму 279,75 грн, №0013951309 на суму 1020 грн, долучених позивачем до позовної заяви, то останні не стосуються питання застосування штрафних санкцій по несплаті ЄСВ, а є штрафними (фінансовими) санкціями, які стосуються зобов`язань з податків та зборів, визначених ПК України (а.с.13-15). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Київського окружного адміністартивного суду від 22 травня 2019 року з ухваленням постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю та ухвалити нове судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3534-23 від 04.09.2017 року на суму 254019,95 грн відмовити в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Кобаль М.І. Костюк Л.О. Повний текст виготовлено: 16 січня 2020 року.