Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1782/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1782/19 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, (суддя Попов В.Ф., м. Херсон, повний текст рішення складений 02 жовтня 2019 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ у Херсонській області), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення йому перерахунку пенсії за віком шляхом доповнення страхового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2019 року, шляхом збільшення страхового стажу на 06 років 02 місяці 09 днів за періодами: З 01 грудня 1977 року до 31 серпня 1978 року, 09 місяців; З 25 червня 1983 року по 03 серпня 1983 року, 01 місяць 09 днів; З 01 січня 1998 року до 30 червня 2000 року, 02 роки 06 місяців; З 01 липня 2000 року до 31 травня 2002 року, 01 рік 11 місяців; З 01 серпня 2002 року 30 листопада 2002 року, 04 місяці; З 01 січня 2003 року до 31 травня 2003 року, 05 місяців; З 01 липня 2003 року до 31 серпня 2003 року, 02 місяці. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком шляхом доповнення страхового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, починаючи з 01.01.2019 року із включенням до страхового стажу періодів навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.12.1977 року по 31.08.1978 року, з 25.06.1983 року по 03.08.1983 року; періоду роботи в СФГ «Юлія» з 01.01.1999 року по 31.12.2001 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судовий збір у сумі 384,20 грн. на користь ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ГУ ПФУ у Херсонській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01.12.1977 року по 31.08.1978 року, з 25.06.1983 року по 03.08.1983 року, з 01.01.1999 року по 31.12.2001 року, шляхом відмови позивачу в зарахуванні вищезазначених періодів до його трудового стажу. Апелянт/відповідач зазначає, що відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Таким чином, апелянт враховуючи відсутність довідки про склад заробітної плати, вважає, що у управління відсутні законодавчі підставі для врахування до стажу позивача періодів роботи з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року та з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2001 року. Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання Управління зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.01.1999 року по 31.12.2001 року. Щодо іншої частини позовних вимог, то апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для зарахуванню позивачу до його трудового стажу наступних періодів: з 01 січня 1998 по 31 грудня 1998, січень-травень 2002 року, серпень - листопад 2002 року, січень-травень 2003 року, липень-червень 2003 року, за відсутності доказів сплати страхових внесків (відрахувань з фіксованого сільськогосподарського податку). Позивач/ ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, в тому числі, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Протоколом №1 від 30.01.2017 р. ОСОБА_1 з 20.01.2017 р. призначено пенсію за віком. Для розрахунку пенсії враховано стаж 33 роки 3 місяці 3 дні. На думку позивача, відповідач не врахував до складу загального та страхового стажу: - період перебування його в якості слухача підготовчого відділення Мелітопольського інституту механізації сільського господарства з 01.12.1977 р. по 25.07.1978 р.; - період навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 25.06.1983 р. по 03.08.1983 р.; - періоди роботи керівником СФГ «Юлія», в які господарство перебувало на фіксованому сільськогосподарському податку та за періоди, в які господарство сплачувало ЄСВ. ОСОБА_1 звернувся на адресу відповідача із заявою про перерахунок пенсії, посилаючись на внесення з 01.01.2018 р. змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 03.12.2018 р. відповідач листом №707/О-99-1 відмовив позивачу в перерахунку пенсії, оскільки перебування ОСОБА_1 в якості слухача не є тим самим, що навчання; відсутні докази сплати СФГ «Юлія» страхових внесків за певні періоди. Позивач не погодився з такою позицією відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині зарахування страхового стажу за період з 01.01.1998 р. по 31.12.1998 р., за період січень-травень 2002 року, серпень - листопад 2002 року, січень-травень 2003 року, липень, червень 2003 року задоволенню не підлягають за відсутності доказів сплати страхових внесків (відрахувань з фіксованого сільськогосподарського податку). Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі за текстом - «Закон №1058-IV») страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні. При цьому виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 не менше 25 років. Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За умовами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом. Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача щодо спірного періоду, а саме, щодо часу навчання на підготовчому відділенні Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, а саме, з 01.12.1977 р. по 31.08.1978 р. та щодо часу навчання у цьому ж ВНЗ з 25.06.1983 р. по 03.08.1983 р., який зазначає, що період, коли позивач був слухачем підготовчого відділення Мелітопольського інституту, не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки слухач - це особа, яка не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Так, відповідно до записів із трудової книжки ОСОБА_1 від 01.12.1977 р. вбачається, що він зарахований слухачем підготовчого відділення Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, 26.07.1978 р. переведений студентом першого курсу, 03.08.1983 відрахований з інституту у зв`язку із закінченням навчання (а.с. 15-18). Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону №1788-ХІІ, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти. На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок). Підпунктом «і» пункту 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР. Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573. Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року №774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року №1114». Пунктом 21 Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 14 липня 1987 року №504, передбачалось, що час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу. Враховуючи те, що за нормами законодавства, яке діяло у 1977-1978 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що час навчання позивача на підготовчому відділенні підлягає зарахуванню до трудового стажу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа №442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17.11.2016 р.. При цьому, період з 25.06.1983 р. по 03.08.1983 р. також підлягає зарахуванню, оскільки у цей час позивач навчався у Мелітопольському інституті, згідно записів у його трудовій книжці. Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1998 р. по 31.05.2002 р. колегія суддів зазначає наступне. ОСОБА_1 є керівником та засновником СФГ «Юлія, перереєстроване 31.01.1997 р., первинна реєстрація в органах ПФУ 29.06.1995 р.. Так, згідно з ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на час виникнення правовідносин, особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства. Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку. Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування. Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу). Вищевказаний закон втратив чинність 29.07.2003 року з набранням чинності ЗУ «Про фермерське господарство». При цьому, за правилами ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», новостворені селянські (фермерські) господарства звільнялись від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах - на 5 років. Дана норма вказаного закону продовжує діяти і тепер. Згідно ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом. З аналізу ст. 28 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» та ст. 34 ЗУ «Про фермерське господарство», випливає, що їхньою основною метою є забезпечення основного конституційного принципу громадянина, гарантованого ст. 46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Враховуючи вказане, ст. 28 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» та ст. 34 ЗУ «Про фермерське господарство» закріплено обов`язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування. Законами «Про селянське (фермерське) господарство» та ЗУ «Про фермерське господарство» передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Отже, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому не сплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Абзацом 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Частинами 1, 3 ст. 44, ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в трудовій книжці позивача відомості є достатніми для зарахування позивачу оскаржуваного періоду, з огляду на що, відмова відповідача у здійсненні такого зарахування є неправомірною. Колегія суддів також погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази сплати СФГ «Юлія» страхових внесків за січень-травень 2002 року, серпень - листопад 2002 року, січень-травень 2003 року, липень, червень 2003 року, тому відсутні правові підстави враховувати даний період до загального стажу, але апелянт у своїх доводах погоджується з надходженням від СФГ «Юлія» страхових внесків до Пенсійного фонду України (перебувало на фіксованому сільськогосподарському податку) за 1997 рік в розмірі 85,50 грн., 1998 рік -0,00 грн., 1999 рік - 642,50 грн., 2000 рік - 250,63 грн., 2001 рік - 684,07 грн. Доводи апелянта, що сплата фіксованого сільськогосподарського податку не є підставою для зарахування позивачу зазначеного періоду до загального страхового стажу, колегія суддів вважає, що не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки чинний на момент спірних правовідносин Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» передбачав, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок, серед іншого, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Не проведення перевірки СФГ «Юлія» не змінює приписів вищезазначеного Закону. Аналізуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, зарахування до страхового стажу позивача наступних періодів: з 01.12.1977 р. по 31.08.1978 р. (слухач підготовчого відділення), з 25.06.1983 р. по 03.08.1983 р. (студент Мелітопольського інституту), з 01.01.1999 р. по 31.12.2001 р. (період за який СФГ «Юлія» були сплачені страхові внески та здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2019 р. із урахуванням раніше зазначених періодів. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, обумовлює межі перегляду даного судового рішення апеляційним судом. Щодо доводу відповідача про пропущення позивачем при зверненні до суду процесуального строку визначеного ст. 122 КАС України, колегія суддів його вважає помилковим, оскільки спір в даній справі пов`язаний із включенням до страхового стажу періодів навчання та роботи, не включення яких відбулось не з вини позивача. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .. Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно з`ясував усі обставини справи, оскаржуване рішення прийняте судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов