Постанова 4852 № 160/7417/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7417/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Кучма К.С.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся із позовом до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича (далі - Відповідач) про визнання бездіяльності протиправною. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №160/7417/19 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с.2-3). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною - повернуто позивачу (а.с. 11-12). Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 16-22). В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, винести окрему ухвалу згідно ст. 249 КАС України. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що Позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі, однак судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим Позивачем документам на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, що призвело до винесення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який належним чином повідомлений про залишення його позовної заяви без руху, у визначений судом термін недоліки позовної заяви у повному обсязі не усунув, що є підставою для повернення позовної заяви згідно з ст. 169 КАС України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У ч.ч. 1.-4 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом. Разом з цим, колегія суддів вважає, що, з урахуванням належного забезпечення права Позивача на судовий захист, обставини, які свідчать про недодержання вимог, передбачених процесуальним законодавством для звернення до суду, мають бути такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. З матеріалів справи встановлено, що 07 серпня 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано п`ятиденний строк, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліки позовної заяви, а саме шляхом надання до суду: - оригіналу документу про сплату судового збору в розмір 1536,80 грн. Дослідивши подану Позивачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 07 серпня 2019 року заяву (а.с. 8), колегія суддів дійшла висновку, що останнім, у достатньому для відкриття провадження обсязі, виправлено недоліки позовної заяви, а також додано усі наявні у нього докази. Щодо надання суду доказів сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, не надав належної оцінки довідці Управління праці та соціального захисту населення Тернівського району м. Кривий Ріг від 03.09.2019 №8364 про щомісячну компенсаційну виплату по догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 , як доказу майнового стану Позивача, що перешкоджає останньому сплатити судовий збір за подання позовної заяви у даній справі. Зокрема, суд першої інстанції не проаналізував ту обставину, що Позивач, в даному випадку, не може одночасно бути працевлаштованим та отримувати компенсаційні виплати за постійне надання соціальних послуг по догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 , так як п. 4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. №558, встановлено певні обмеження щодо кола осіб, які можуть отримувати щомісячні компенсаційні виплати за постійне надання соціальних послуг. Зазначене свідчить про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви, у зв`язку з не усуненням її недоліків. У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів бере до уваги й те, що Європейський Суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосудді можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним право обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви зумовила утворення перешкод ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, що свідчить про наявність підстав для її скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання про повернення позовної заяви у цій справі та порушено норми процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції від 07 жовтня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Поряд із зазначеним, щодо постановлення судом окремої ухвали згідно ст. 249 КАС України з тих підстав, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції прийнята не у відповідності з наведеними Позивачем нормами процесуального закону, апеляційний суд зазначає таке. За приписами частин 1-4 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Тобто, окрема ухвала є засобом реагування суду на встановлені в ході розгляду справи порушення закону. Апеляційний суд, переглядаючи справу, в межах наданих ст. 308 КАС України повноважень, не встановив порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для постановлення окремої ухвали, внаслідок чого вважає, що вимоги апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року по справі №160/7417/19 - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. В повному обсязі постанова складена 16 січня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова