Постанова 4873 № 5011-49/217-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" січня 2020 р. Справа№ 5011-49/217-2012 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Копитової О.С. суддів: Мальченко А.О. Андрієнка В.В. при секретарі судового засідання Халько В.А. за участю представників сторін: від ОСОБА_2. - Коров`яковська Т.В., довіреність № 1514 від 11.09.2018 року від ОСОБА_1 - Коров`яковська Т.В., ордер серія КВ №445268 від 28.09.2019 року від АТ КБ «Приватбанк» - Дорошенко Г.Г., ордер серія КС №638801 від 14.01.2019 року ліквідатор - не з`явився розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 5011-49/217-2012 (суддя Івченко А.М.) за заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Інтелект» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 5011-49/217-2012 визнано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі по тексту АТ КБ «ПриватБанк», банк) поточним кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Інтелект» (надалі по тексту ТОВ «Бізнес - Інтелект» , боржник) на суму 2 491 070,47 грн., з яких: 1 218,00 грн. - перша черга задоволення; 2 489 852,47 грн. - четверта черга задоволення вимог, зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів відповідно до висновків суду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що поточні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» є своєчасно заявленими, розрахованими за належний період та у належному розмірі, на суму зобов`язань, що не були припинені й внесені до реєстру вимог кредиторів, й підлягають визнанню у повному обсязі - 2 489 852,47 грн. - та включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ «Бізнес-Інтелект». Місцевий суд зазначив, що саме по собі не включення суми за зобов`язанням до реєстру вимог кредиторів не припиняє відповідне зобов`язання, а лише виключає можливість відповідного кредитора приймати участь в провадженні у справі про банкрутство в якості конкурсного кредитора. Такий висновок, на думку суду першої інстанції, відповідає приписам законодавства, зокрема пп. 14.1.11., ст. 14 Податкового кодексу України, в якій зазначено , що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією. Також, відповідно до ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, кредитор ОСОБА_2 (надалі по тексту ОСОБА_2 , скаржник) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 5011-49/217-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про визнання його поточних грошових вимог до ТОВ «Бізнес - Інтелект» на суму 2 489 852,47 грн. - четверта черга задоволення вимог - відмовити. Північним апеляційним господарським судом вказана апеляційна скарга розглядалась неодноразово. Зокрема, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 року (головуючий суддя Верховець А.А., судді Отрюх Б.В., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, оспорювану ухвалу Господарського суду міста Києва скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про визнання грошових вимог в сумі 2 489 852,47 грн. та на суму 2 491 070, 47 грн. поточними відмовлено. Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 року, прийнятою за результатами розгляду касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», вказану постанову скасовано, справу № 5011-49/217-2012 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами нового розгляду Північним апеляційним господарським судом (головуючий суддя: Сотніков С.В., судді Грек Б.М., Буравльов С.І.) 14.05.2019 року прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року змінено в частині визнання поточних грошових вимог АТ КБ «ПриватБанк». Визнано поточні грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» то боржника в розмірі в розмірі 278864,89 грн., з яких: 1 218,00 грн. - вимоги першої черги задоволення; 277646,89 грн. - вимоги четвертої черги задоволення. У визнанні решти поточних грошових вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 07.08.2019 року, прийнятою за результатами розгляду касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» вказану постанову скасовано, справу № 5011-49/217-2012 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.11.2019 року у справі №5011-49/217-2012 апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Андрієнка В.В., Станіка С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 року вищевказаною колегією справу №5011-49/217-2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 18.12.2019 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 року, в зв`язку з клопотанням представника апелянта, розгляд справи було відкладено на 15.01.2020 року Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року, в зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці 15.01.2020 року, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи №5011-49/217-2012. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду скарги сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Андрієнка В.В., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 року вищевказаною колегією справу №5011-49/217-2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 15.01.2020 року. В судовому засіданні 15.01.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обґрунтовуючи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не застосовано Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла на момент порушення даної справи про банкрутство. Скаржник наголошує, що зобов`язання боржника за кредитним договором № LLB-17 від 11.08.2018 та договором комісії № 1108/4730/IMPA про відкриття акредитива від 11.08.2008 року повністю погашені в зв`язку з порушенням строку звернення з такими вимогами в межах справи про банкрутство, про що вказано в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року, в зв`язку з чим, здійсненні банком нарахування відсотків за користування кредитом на суми зобов`язань які є припиненими є безпідставним. З цих підстав, скаржник вважає необґрунтованим посилання місцевого суду на п. 50 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» та ст. 14 Податкового кодексу України. В матеріалах справи містяться відзив та письмові пояснення АТ КБ «ПриватБанк» на апеляційну скаргу в яких банк вказує, що нарахування АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами на суму кредиту в розмірі 510 740, 00 євро - прострочена заборгованість за кредитом за договором № LBB-17 від 11.08.2008 та на суму 18 741,55 євро заборгованість за кредитом за договором комісії № 1108/4730/IMPA від 11.08.2008 року є законним, а заявлення з такими поточними вимогами в рамках справи про банкрутство обґрунтованим. Банк вважає, що його вимоги забезпечені заставою майна боржника і відповідно на них не поширюється дія присічного строку встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Банк вважає, що невключення суми зобов`язання до реєстру вимог кредиторів не припиняє відповідне зобов`язання, а лише виключає можливість відповідного кредитора приймати участь в провадженні у справі про банкрутство в якості конкурсного кредитора. На думку банку, у відповідності до до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та ч.1 ст. 609 Цивільного кодексу України неможливо вважати припиненими зобов`язання боржника перед банком із сплати відсотків за кредитним договором № LLB-17 від 11.08.2018 та договором комісії № 1108/4730/IMPA про відкриття акредитива від 11.08.2008 року, оскільки сума основного боргу за вказаними договорами продовжує обліковуватись за ТОВ «Бізнес-Інтелект» та банк мав всі права обліковувати борг за основною сумою понад 3 713 861 грн. та нараховувати відповідні відсотки на нього (до моменту визнання боржника банкрутом), які мають бути включені до реєстру вимог поточних кредиторів. В матеріалах справи містяться пояснення від арбітражного керуючого Левкович О.К., в яких остання підтримує доводи поданої апеляційної скарги та просить апеляційний суд оспорювану ухвалу скасувати та в задоволенні заяви банку з поточними вимогами відмовити. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви банку про визнання його поточних грошових вимог до ТОВ «Бізнес-Інтелект» - відмовити. Представник банку в судовому засіданні з твердженнями апелянта не погодився та зазначив, що вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою , а доводи апелянта безпідставними та просив залишити оспорювану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Як убачається з матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ «Бізнес-Інтелект» було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 року. 14.02.2012 року у газеті «Голос України» було здійснено публікацію оголошення про виявлення кредиторів боржника. 25.04.2012 року ухвалою Господарського суду міста Києва затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Бізнес-Інтелект» на загальну суму 1 770 666, 50 грн. 07.07.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» ) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання його кредитором на суму 968 227,27 євро (10 505 265,88 грн). 29.08.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») подано до Господарського суду міста Києва аналогічну за обґрунтуванням заяву з вимогами до боржника про визнання його кредитором на суму 970 660, 60 євро (9 570 714,41 грн.). Вимоги банку розглядались судами неодноразово. 05.02.2014 року ухвалою Господарського суду міста Києва, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» було визнано кредитором, вимоги якого підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів на суму 3 714 934, 01 грн. вимог першої черги, з яких 3 713 861,01 грн. заборгованості і 1 073 грн. - судові витрати. Решту заявлених вимог визнано погашеними. 19.09.2014 року постановою Господарського суду міста Києва припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Бізнес-Інтелект», припинено повноваження розпорядника майна ТОВ «Бізнес-Інтелект» - арбітражного керуючого Дячека Сергія Вікторовича, визнано банкрутом ТОВ «Бізнес-Інтелект», відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Бізнес-Інтелект». 06.12.2016 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ПАТ КБ «ПриватБанк» про розгляд заяви з кредиторськими вимогами до боржника, що була заявлена 19.11.2014 року. 26.04.2017 року ухвалою Господарського суду міста Києва у задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» з поточними кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 489 852,47 коп. відмовлено. 26.07.2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.04.2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 5011-49/217-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 5011-49/217-2012 визнано АТ КБ «ПриватБанк» поточним кредитором ТОВ «Бізнес - Інтелект» на суму 2 491 070,47 грн., з яких: 1 218,00 грн. - перша черга задоволення; 2 489 852,47 грн. - четверта черга задоволення вимог. Саме зазначена ухвала Господарського суду міста Києва і оскаржується апелянтом до Північного апеляційного господарського суду та правомірність її прийняття перевірялась, зокрема Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду під час розгляду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 року в зазначеній справі. Як встановлено вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 року та направив справу № 5011-49/217-2012 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що Північний апеляційний господарський суд під час нового апеляційного розгляду справи не ухвалив постанову по суті спору з вирішенням питань, поставлених судом касаційної інстанції у постанові від 20.02.2019 року, не встановив дати припинення зобов`язань за кредитним договором та за договором комісії, що унеможливило визначення структури та розміру грошових вимог АТ КБ «Приватбанк», та обґрунтованості нарахованих процентів за порушення боржником своїх зобов`язань за вказаними договорами за період з 06.01.2012 року по 19.09.2014 року. В постанові від 20.02.2019 року, на яку посилається Верховний Суд в постанові від 07.08.2019 року, було вказано, що не встановивши конкретну дату припинення зобов`язань за кредитним договором LBB-17 від 11.08.2008 року та договором комісії щодо зобов`язань по акредитиву № 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008 року, неможливо дійти законного та обґрунтованого висновку про правомірність нарахувань АТ КБ «Приватбанк» процентів за порушення боржником своїх зобов`язань за вказаними договорами за період з 06.01.2012 по 19.09.2014. Враховуючи викладені обставини та приймаючи до уваги приписи ст. 316 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів встановила наступне. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року у справі № 5011-49/217-2012 визнано ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» ) кредитором ТОВ «Бізнес-Інтелект», вимоги якого підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів на суму 3 714 934,01 грн. вимог першої черги, з яких 3 713 861,01 грн. заборгованість та 1 073, 00 грн. судові витрати у справі про банкрутство. Також в ухвалі суду зазначено, що зважаючи на норми законодавства про банкрутство та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, а також приймаючи до уваги строк звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду з кредиторськими вимогами, його кредиторські вимоги за своєю правовою природою складаються з грошових вимог, що забезпечені заставою майна боржника в межах погодженої сторонами вартості предмету застави та погодженого сторонами максимального розміру вимоги, яка забезпечується, що становить 3 713 861, 01 грн., а також грошових вимог, що не охоплюються вказаною вартістю і розміром, які слід вважати конкурсними кредиторськими вимогами, строк для заявлення яких банк пропустив. Таким чином, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року сума грошових вимог банку, які забезпечені заставою майна боржника, визнана судом та включена до реєстру вимог кредиторів окремо. Також, відповідно до вищезазначеної ухвали суду, всі інші вимоги є погашеними, оскільки заявлені банком з пропуском строку, встановленого законодавством про банкрутство для заявлення вимог конкурсних кредиторів. 19.11.2014 року банк звернувся до господарського суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника, що складаються з відсотків по користуванню кредитом розрахованих за період з 06.01.2012 року по 19.09.2014 року по кредитному договору № LBB-17 від 11.08.2011 року та договору комісії № 1108/4730/IMP від 11.08.2011 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року заявлені вимоги банку були визнані в повному обсязі на суму 2 491 070,47 грн., з яких 1 218 грн. - перша черга, 2 489 852,47 грн. - четверта черга задоволення вимог. Не погоджуючись з вказаною ухвалою апелянт вказує, що відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року вимоги банку за простроченою заборгованістю за кредитним договором № LBB-17 від 11.08.2011 року в розмірі 510 740 Євро та простроченою заборгованістю за договором комісії № 1108/4730/IMP від 11.08.2011 року на суму 18 741,55 євро, на які банк нараховує відсотки, є погашеними в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту пропуску банком строку для заявлення конкурсних вимог і відповідно здійснення на вказані суми будь-яких нарахувань є безпідставним. Банк, навпаки вважає, що вказані просторочені зобов`язання боржника перед кредитором визнані господарським судом ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року та включені до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна боржника і відповідно банк правомірно обліковує вказану заборгованість боржника та нараховував йому відсотки до прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом. Таким чином, і апелянт і кредитор обґрунтовують свої вимоги ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року, якою визнано ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитором ТОВ «Бізнес-Інтелект», вимоги якого підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів на суму 3 714 934,01 грн. вимог першої черги, з яких 3 713 861,01 грн. заявлена банком заборгованість. При цьому, судом не зазначено, які саме вимоги банку суд включив до вказаної суми, а які відповідно визнав погашеними. В зв`язку з чим, між сторонами виник спір стосовно того, чи погашені у відповідності до ухвали господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року вимоги банку по заборгованості за кредитним договором № LBB-17 від 11.08.2011 року в розмірі 510 740 Євро та простроченою заборгованістю за договором комісії № 1108/4730/IMP від 11.08.2011 року на суму 18 741,55 євро. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд саме зауважив на необхідності визначення структури та розміру грошових вимог АТ КБ «Приватбанк» та встановлення дати припинення зобов`язань за кредитним договором та за договором комісії. Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, провадження по справі про банкрутство боржника було порушено господарським судом міста Києва 06.01.2012 року, тобто під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013 року, постанова ж про визнання боржника банкрутом була прийнята господарським судом 19.09.2014 року, тобто під час дії нової редакції Закону, в зв`язку з чим, апеляційним судом при дослідженні питання щодо розміру вимог банку, що забезпечені заставою майна боржника застосовується редакція закону до 19.01.2013 року, а щодо розгляду заяви про визнання поточних вимог, що подана після постанови про визнання боржника банкрутом редакція закону після 19.01.2013 року, як то передбачено ч.3 пп. 1.1 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень закону в редакції від 19.01.2013 року. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд вказує в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону про банкрутство в зазначеній редакції, погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов`язання або припинення зобов`язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними. Тобто, в силу викладених норм закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після встановленого строку є погашеними в силу закону і відповідно всі зобов`язання за такими вимогами припиняються саме зі спливом вказаного строку. Таким чином, конкурсні вимоги могли бути заявлені у тридцятиденний строк з дати публікації оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в газеті «Голос України» № 28 (5278) 14.02.2012 року та до 15.03.2012 року. Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами свої кредиторські вимоги до боржника банк заявив після спливу зазначеного строку. При цьому, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство) розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Таким чином, законодавець вказаною нормою встановив певне привілейоване право для вимог заставних кредиторів бути включеними до реєстру вимог кредиторів боржника незалежно від подання останніми заяви про визнання кредиторських вимог протягом встановленого тридцятиденного строку. Однак, це право кредитора, може бути обмежено розміром заставного зобов`язання боржника та не в кожному випадку розповсюджується на всю заборгованість боржника перед кредитором. Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Бізнес-Інтелект» було укладено кредитний договір №LBB-17 за умовами якого банком надано ТОВ «Бізнес-Інтелект» кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії з лімітом в розмірі 511 490,00 євро зі сплатою відсотків, винагороди і відшкодування витрат банку. Вказані грошові кошти надані для фінансування в розмірі не більше 85% експортної операції (придбання ТОВ «Бізнес-Інтелект» друкарської машинки за Експортним контрактом) та перераховані не боржнику ТОВ «Бізнес-Інтелект», а безпосередньо німецькому експортеру. Умови таких перерахувань коштів німецькому експортеру, а також фінансування та винагорода АТ КБ «ПриватБанк» визначені Договором комісії №1108/4730/IMPA, укладеного між банком та боржником 11.08.2008 року. 23.02.2009 року між тими самими сторонами укладено Договір застави майна, згідно умов якого ТОВ «Бізнес-Інтелект» передано в заставу в якості забезпечення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором (повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, сплати винагороди, пені і штрафу), а також зобов`язань, що випливають з договору комісії (зі сплати комісії за зобов`язаннями по акредитиву, за здійснення платежів, сплати комісій, погашення витрат) наступне майно - чотирьохфарбову офсетну машину Heidelberg Printmaster 74. 02.03.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору застави майна від 23.02.2009 року, якою викладено нову редакцію договору застави майна від 23.02.2009 року, зокрема дещо розширені межі забезпечення зобов`язань, що випливають з договору комісії, зокрема щодо повернення заставодержателю коштів, необхідних для здійснення платежу за акредитивом в сумі 85 410 євро, та для сплати комісій інших банків, сплати комісії за відкриття акредитиву та здійснення інших дій та правочинів, які повинні бути або будуть вчинені заставодержателем за дорученням заставодавця, сплати комісій, процентів, пені, відшкодування заставодержателю в повному обсязі витрат на надання правової допомоги , що пов`язані з розглядом суперечок за цим договором та акредитивом, відшкодування витрат, які виникли в зв`язку з виконанням заставодержателем обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він вжив усіх заходів відносно здійснення дій, але не міг здійснити їх з обставин, які не залежали від нього. У п. 4 договору застави ( надалі договір в редакції додаткової угоди № 1 до договору) сторони погодили, що заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги кредитора за договором і звернення стягнення на предмет застави, що зроблені заставодержателем, збитків, завданих порушенням заставодавцем умов цього договору, збитків, завданих порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором, витрат по реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна і внесенню змін до реєстру, витрат по нотаріальному посвідченню договору, штрафних санкцій. Відповідно до п. 9 вказаного договору сторони визначили, що вартість предмету застави складає 3 713 861 грн. Крім того, окрім визначення вартості предмету застави п. 3 договору застави сторони встановили максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором в розмірі 3 713 861,01 грн. Таким чином, предметом застави забезпечується виконання зобов`язань ТОВ «Бізнес-Інтелект» перед банком щодо сплати усіх, передбачених кредитним договором та договором комісії, платежів в порядку, передбаченому умовами таких договорів, однак в межах встановленої суми, а саме 3 713 861,01 грн. В заяві від 27.08.2012 року Банк просив суд визнати його кредитором боржника з вимогами, які забезпечені заставою майна на загальну суму 970 660, 69 євро, що еквівалентно 9 570 714, 41 грн., а саме: За кредитним договором №LBB-17 від 11.08.2008 р. - 204 596,00 євро - поточна заборгованість за кредитом; - 306 144,00 євро - прострочена заборгованість за кредитом; - 5 617, 34 євро і 236 079, 20 євро - заборгованість зі сплати відсотків (станом на 06.01.2012 року згідно доданого розрахунку); - 128 152, 36 євро - пеня (станом на 06.01.2012 року згідно доданого розрахунку); За договором комісії № 1108/4730/IMPA від 11.08.2008 р. - 18 741, 55 євро - заборгованість за кредитом; - 25 426, 10 євро - заборгованість зі сплати відсотків (станом на 06.01.2012 року згідно доданого розрахунку); - 45 904, 14 євро - пеня (станом на 06.01.2012 року згідно доданого розрахунку), на загальну суму 9 570 714,41 грн. Таким чином, банком до суду подано заяву з вимогами про включення його до реєстру вимог кредиторів, як кредитора вимоги якого забезпечені заставою в розмірі, що значно перевищує погоджений сторонами розмір такого забезпечення. При цьому, банком не вказано ні в самій заяві, ні в поясненнях поданих до суду, які вимоги банк просить суд включити до першої черги задоволення, як такі, що забезпечені майном боржника згідно договору застави. Лише під час розгляду судом заяви банку з поточними вимогами останній вказує, що саме вимоги щодо несплати тіла кредиту включені до визнаних ухвалою господарського суду міста Києва вимог від 05.02.2014 року і відповідно обліковуються у банку як просторочена заборгованість та на яку відповідно і нараховані відсотки за період з 06.01.2012 року по 14.09.2014 року. Як убачається з поданої заяви, розмір заборгованості боржника перед банком за кредитом складав: за кредитним договором №LBB-17 від 11.08.2008 року 204 596,00 євро - поточна заборгованість за кредитом та 306 144,00 євро - прострочена заборгованість за кредитом, за договором комісії № 1108/4730/IMPA від 11.08.2008 року 18 741,55 євро заборгованість за кредитом, загалом 529 481,55 євро, що в еквіваленті складало 5 220 688,08 грн., тобто значно перевищує розмір забезпечених та відповідно визнаних судом вимог. Обґрунтовуючи свою позицію в цій частині банк вказує, що незважаючи на той факт, що його вимоги були визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів лише частково на суму 3 713 861,01 грн. він продовжував обліковувати вказану заборгованість в своєму бухгалтерському обліку до прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відповідно нараховував відсотки за користування кредитом протягом всього періоду з дати порушення провадження по справі про банкрутство до дати визнання боржника банкрутом. При цьому, банк посилається на приписи пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, зокрема на визначення безнадійної заборгованості. Підтримана вказана позиція банку і рішенням місцевого суду в оспорюваній ухвалі. Зокрема суд, в ухвалі від 12.09.2018 року вказує, що приписи ч. 2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюють порядок формування реєстру вимог конкурсних кредиторів та встановлює неможливість задоволення вимог конкурсних кредиторів, що не увійшли до затвердженого реєстру вимог кредиторів. При цьому, саме по собі не включення суми за зобов`язаннями до реєстру вимог кредиторів не припиняє відповідне зобов`язання, а лише виключає можливість відповідного кредитора приймати участь в провадженні у справі про банкрутство в якості конкурсного кредитора. Зобов`язання із повернення відповідних сум, на думку суду першої інстанції, має вважатись припиненим та списаним із обліку як безнадійна заборгованість із моменту визнання юридичної особи банкрутом, а не з моменту затвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в силу наступного. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Так, положеннями спеціального закону визначено що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов`язання або припинення зобов`язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними. В даному випадку, на думку колегії суддів, запроваджуючи зазначене правило законодавець встановив один з видів припинення зобов`язання сторони в силу закону, як то і передбачено ст. 598 Цивільного кодексу України, а саме припинення зобов`язання боржника перед кредитором в зв`язку з пропуском останнім строку звернення в вимогами до нього в межах справи про банкрутство. Посилання суду на приписи податкового кодексу України суд вважає помилковим. Відповідно до пп. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. В даному випадку ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не досліджується правильність справляння податків і зборів та ведення банком податкового або бухгалтерського обліку, не перевіряється і правомірність списання сум безнадійних зобов`язань банку. Предметом розгляду є заявлені поточні вимоги банку до боржника та правильність їх визначення відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, досліджуючи мотивацію суду першої інстанції та враховуючи правову позицію банку, колегія суддів вважає за необхідне зауважити. Так, відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю зокрема визнається заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією. Також ч. 1 ст. 609 ЦК України дійсно встановлено можливість припинення зобов`язання боржника перед кредитором в зв`язку з ліквідацією боржника. В даному контексті колегія суддів погоджується з банком та судом першої інстанції, що зобов`язання боржника перед кредиторами не припиняються з моменту затвердження реєстру вимог кредиторів, однак, наголошує на тому, що зазначені положення і Податкового кодексу України і Цивільного кодексу України стосуються дійсних зобов`язань (вимог) кредиторів, а саме вимог, які включені до реєстру вимог кредиторів і які не були задоволені під час здійснення процедур банкрутства. Саме за таких обставин і ведеться мова про безнадійність вказаної заборгованості як такої , яку не вдалось погасити навіть в процедурах банкрутства боржника. При цьому, на думку апеляційного суду, ці положення в жодному випадку не стосуються зобов`язань боржника перед кредиторами які були не включені до реєстру вимог кредиторів в зв`язку з їх погашенням в силу приписів спеціального закону. Таким чином вимоги банку на суму 5 856 853,4 грн. є погашеними в силу закону з дати спливу визначеного присічного строку, а саме з 15.03.2012 року. Зазначену позицію підтримав і касаційний господарський у складі Верховного Суду в своїй постанові по цій справі від 20.02.2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 направлено на новий апеляційний розгляд, зауваживши на необхідності дослідження моменту припинення вказаних зобов`язань. Визначаючи які саме вимоги банку є погашеними колегія суддів звертає увагу на наступні обставини. Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, у відповідності до умов договору застави предметом застави забезпечується виконання зобов`язань ТОВ «Бізнес-Інтелект» перед банком щодо сплати усіх, передбачених кредитним договором та договором комісії, платежів в порядку, передбаченому умовами таких договорів, зокрема і щодо відсотків і штрафних санкцій. Таким чином до реєстру вимог кредиторів першої черги підлягали б включенні всі вимоги банку за кредитним договором та договором комісії, однак, сторони в договорі чітко визначити максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором в розмірі 3 713 861,01 грн. При цьому, умовами, як кредитного договору так і умовами договору комісії визначено однаковий порядок зарахування коштів, що надходять від боржника на погашення заборгованості за вказаними договорами. Відповідно до п. 6.13 кредитного договору №LBB-17 від 11.08.2008 року обов`язки по даному кредитному договору виконуються в наступному порядку: кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по даному кредитному договору, перш за все направляються для погашення збитків понесених банком згідно п. 3.2.14,3.3.12 (зберігання застави, послуги, пов`язані з реалізацією застави, представництво інтересів банку в суді, тощо), далі для погашення неустойки згідно розділу 5 вказаного договору, далі-прострочення винагороди за управління кредитом, далі-прострочення винагороди за оформлення кредитного договору, далі-прострочення винагороди за наданий кредит, далі-винагорода за невикористану частину кредиту, далі - винагорода за управління кредитом, далі -винагорода за оформлення кредитного договору, далі-прострочені проценти, далі-проценти, далі прострочення кредиту, далі - кредит. Аналогічні положення містяться і в п. 6.3 Договору комісії в редакції додаткової угоди № 1 від 02.03.2009 року, зокрема визначено, що погашення заборгованості клієнта перед банком здійснюється в наступному порядку: 1) сплата сум штрафів і пені, 2) сплата сум процентів за надані грошові кошти, 3) сплата сум комісій банку, 4) повернення наданих банком грошових коштів. Таким чином, сторони в укладених договорах самостійно встановили та погодили порядок здійснення розрахунків. В договорі застави сторони інших правил щодо задоволення вимог банку за рахунок заставного майна не встановлювали. В зв`язку з тим, що вимоги заставних кредиторів першої черги задовольняються в процедурі банкрутства боржника саме за рахунок реалізації заставного майна, суд вважає за доцільне застосувати погоджений сторонами порядок при визначенні розміру забезпечених вимог банку першої черги. Крім того, встановлення вказаного порядку розрахунків відповідає приписам ст. 534 Цивільного кодексу України, якою визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Банком не надано суду доказів того, що існує будь-який інший порядок погашення заборгованості боржника перед кредитором при отриманні коштів від реалізації заставного майна в процедурі банкрутства, ніж той, що встановлений умовами кредитного договору та договору комісії і визначений Цивільним кодексом України. За таких обставин, сума забезпечених вимог банку складається з пені та заборгованості зі сплати відсотків на загальну суму 3 713 861,01 грн. Інша частина вимог банку щодо сплати відсотків на суму 710 989,29 грн. та заборгованості по договору кредиту та договору комісії на суму 5 220 688,08 грн. є погашеною в силу закону і відповідно всі зобов`язання боржника перед кредитором припиняються з дати такого погашення. а саме з 15.03.2012 року. В зв`язку з чим поточні вимоги банку по відсоткам будуть обґрунтованими лише в частині нарахувань з дня порушення провадження у справі про банкрутство та протягом 30 днів після публікації оголошення, тобто за період з 06.01.2012 року по 15.03.2012 року, а решта вимог є необґрунтованою в силу викладених вище обставин. З розрахунку поданого банком вбачається існування боргу по договору від 31.08.2009 року в сумі 18741,55 євро (прострочене тіло) та по договору від 11.08.2008 в сумі 204596,00 (поточне тіло) євро та 306144,00 євро (прострочене тіло). Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим нарахування відсотків по договору від 31.08.2009 року в сумі 1433,78 євро (40 % річних), за договором від 11.08.2008 року в сумі 3296,73 євро (8,425 % річних) та в сумі 9866.03 євро (16,85 % річних). Станом на 19.11.2014 - дата подання заяви з поточними вимогами курс 100 євро становив 1902,1418 грн. Отже належить визнати поточні вимоги банку до боржника на загальну суму 277 646,89 грн (14596,54*19,021418). Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи викладені обставини, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року підлягає зміні. Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі №5011-49/217-2012 змінити в частині визнання поточних грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Визнати поточні грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Інтелект» в розмірі 278 864,89 грн., з яких: 1 218,00 грн. - вимоги першої черги задоволення; 277 646,89 грн. - вимоги четвертої черги задоволення. У визнанні решти поточних грошових вимог відмовити.

3. Матеріали справи №5011-49/217-2012 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2020 року. Головуючий суддя О.С. Копитова Судді А.О. Мальченко В.В. Андрієнко