Ухвала КАС ВС № 820/11011/15

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА Іменем України 14 січня 2020 року Київ справа №820/11011/15 адміністративне провадження №К/9901/13386/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бучик А.Ю., суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі №820/11011/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо не надання позивачу повідомлення про причини, та не включення суми відшкодування за Договором банківського вкладу № 001-20703-200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між AT «Дельта Банк» та позивачем, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в AT "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд); - зобов`язати Уповноважену особу внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, з визначенням суми відшкодування позивачу за договором вкладу № 001-20703-200215 від 20 лютого 2015 року; - зобов`язати Уповноважену особу надати зміни до переліку вкладників до виконавчої дирекції ФГВФО для внесення змін до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат позивачу. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з судовими рішеннями, позивачка подала касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" включити додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 13 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат. У заяві позивачка зазначає, що судом касаційної інстанції при ухваленні постанови не було вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, в частині понесених позивачкою витрат щодо сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг. За приписами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. В заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивачка просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, які складаються із судового збору сплаченого нею за подання позовної заяви, апеляційної скарги та за подання касаційної скарги. Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Статтею 3 вищезазначеного закону передбачено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Відповідно до наявних матеріалів справи квитанцією № 14493422 від 22.10.2015 (а.с. 3) підтверджено сплату позивачкою судового збору за подання позову у розмірі 487,20 грн, квитанцією № 15043067 від 01.02.2016 (а.с. 98) підтверджено сплату позивачкою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн, та квитанцією №15561175 від 04.05.2016 (а.с. 219) підтверджено сплату позивачкою судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 661,44 грн. Згідно із ст. 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Враховуючи той факт, що під час винесення постанови від 23.04.2019 Верховний Суд не розподілив судові витрати, понесені позивачкою за звернення до суду з позовною заявою, апеляційною та касаційною скаргами, Суд вбачає за доцільне винести додаткове судове рішення. При цьому, оскільки відповідачем у цій справі є Уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року №1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування. Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9960/15. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що понесені позивачкою документально підтверджені витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню Фондом. Керуючись статтями 139, 356, КАС України, ПОСТАНОВИВ: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у адміністративній справі задовольнити. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) згідно з квитанцією № 14493422 від 22.10.2015, за подання апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн (п`ятсот тридцять п`ять гривень 92 копійки) згідно з квитанцією №15043067 від 01.02.2016 та за подання касаційної скарги у розмірі 661,44 грн (шістсот шістдесят одна гривня 44 копійки) згідно з квитанцією №15561175 від 04.05.2016. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А. Ю. Бучик Судді: М. М. Гімон Л. Л. Мороз