Постанова 4852 № 280/1134/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 січня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1134/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Депутата Запорізької обласної ради сьомого скликання Гришина Ярослава Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 (суддя першої інстанції Сіпака А.В.) в адміністративній справі №280/1134/19 за позовом Депутата Запорізької обласної ради сьомого скликання ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради треті особи: Запорізька обласна державна адміністрація, Прокуратура Запорізької області, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, Військова прокуратура Запорізького гарнізону Південного регіону України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, Запорізький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Мелітополь, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про визнання протиправним та нечинним рішення обласної ради,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 як депутат Запорізької обласної ради сьомого скликання звернувся з позовом до Запорізької обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Запорізька обласна державна, в якому просив визнати протиправним та нечинним рішення Запорізької обласної ради №15 від 14.03.2019 року "Про внесення змін та доповнень до обласної Програми профілактики правопорушень та забезпечення громадської безпеки в Запорізькій області, розвитку матеріально-технічної бази Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України, Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, Головного управління ДФС в Запорізькій області, Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції на 2017-2021 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 06.04.2017 року № 56, зі змінами та доповненнями"; стягнути з Запорізької обласної ради на його користь всі понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення було прийнято на позачерговій сесії, яка скликається у виняткових випадках з питань, що потребують невідкладного рішення або в інших випадках, якщо цього вимагає чинне законодавство. На позачерговій сесії 14.03.2019 року все ж таки було прийнято оскаржуване рішення, яке є незаконним, оскільки Запорізька обласна рада не може приймати на позачерговій сесії будь-які рішення, крім тих, що віднесені до виняткових випадків, а саме: документально підтверджене погіршення економічного стану області, необхідність вирішення питань фінансування соціально-значимих питань, оборона, приведення регуляторних актів у відповідність законодавству, необхідність термінового покращення технічної інфраструктури. Оскаржуване рішення не віднесено до виняткових випадків, відповідно Запорізька обласна рада не мала права ухвалювати завідомо незаконне рішення, а голова обласної ради, відповідно, не міг виносити розпорядження та виносити такий проект рішення в порядок денний позачергової сесії. Запорізька обласна рада також порушила частину 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", яка визначає, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у задоволені позовної заяви Депутата Запорізької обласної ради сьомого скликання ОСОБА_1 до Запорізької обласної ради відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, заявник звернувся з апеляційною скаргою. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив ті ж самі обставини, якими обгрунтовув позовні вимоги. За результатами апеляційного перегляду справи, апелянт просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. За змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Отже, підставою для звернення особи до суду з позовом є переконання позивача у порушенні своїх прав чи свобод, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Слід зазначити, що представництво в адміністративному судочинстві являє собою процесуальну діяльність дієздатних суб`єктів, здійснювану від імені та в інтересах охоронюваних законом прав сторін, третіх осіб, заявників та інших зацікавлених у справі осіб з метою домогтися для них найбільш сприятливого рішення у справі, а також для надання кваліфікованої юридичної допомоги зазначеним особам у захисті своїх прав. Відповідно до ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згід?н?о зі ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) або через представника. Статтею 59 КАС України передбачено, що повнов?аження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності). Довір??еність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності. Довір??еності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Довіре?ність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на підставі договору, щодо ведення справи є обов`язковими для нього. У вип?а?дках, установлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, ОМС, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, ОМС повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. З мет??ою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор у межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. Відповідно до ст. 2 Закону України № 93-IV від 11.07.2002року «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. Правовий статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України № 280-97/ВР від 21.05.1997року «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України № 93-IV від 11.07.2002року «Про статус депутатів місцевих рад». Депутат місцевої ради згідно з вищенаведеними нормативними актами має право: предст?авляти інтереси всієї територіальної громади, брати активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано, звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради, подавати пропозиції і зауваження головуючому на сесії, знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних ОМС, та робити виписки, копіювання цих документів, брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу, порушувати перед органами і організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення, доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою, вносити на розгляд органів і організацій та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді, на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання, на невідкладний прийом, вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку. Таким чином, депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень. Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Депутата Запорізької обласної ради сьомого скликання ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 в адміністративній справі №280/1134/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Повний текст постанови виготовлено15 січня 2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва