Постанова 4818 № 623/4072/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України Справа № 623/4072/19 Провадження № 22-ц/818/264/20 14 січня 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії: головуючого Сащенко І.С. суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Верховний суд, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року (суддя Герцов О. М.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного суду про визнання незаконним рішення органу державної влади на російській мові, оскільки ст.175 ЦПК цього не виключає,- встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного суду про визнання незаконним рішення органу державної влади на російській мові, оскільки ст.175 ЦПК цього не виключає. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову по суті позову. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм процесуального права. Зазначає, що його позов стосувався не оскарження якогось визначеного рішення Верховного суду, він звернувся з позовом щодо відшкодування завданої йому шкоди, заподіяної незаконними рішеннями Верховного суду, оскільки останні були постановлені з порушенням Закону, тому порушують його конституційні права та інтереси. Правом на подання відзиву по справі відповідач не скористався. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду в порядку позовного провадження є, на його переконання, виявлені порушення закону, яких припустився Верховний суд під час ухвалення рішень, які порушили його конституційне право на судовий захист та інші передбачені Конституцією України права та інтереси. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і мають наслідком відповідальність, установлену законом (ч.ч. 1,3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом. Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8 визначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом. Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Вирішення у суді спору за такою позовною вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 757/43355/16-ц, приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства», «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Враховуючи наведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті186 ЦПК України, оскільки така позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишення без задоволення. Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15.01.2020 року. Головуючий І.С. Сащенко Судді А.І. Овсяннікова І.П. Коваленко