Постанова Волинський апеляційний суд № 163/2194/19

Справа № 163/2194/19 Провадження №33/802/22/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ст. 471 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2020 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю представника митниці - Пікалюка М.С., захисника - Піддубного О.О., розглянувши апеляційну скаргу т.в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Ткачука С.Г. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 08 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В Цією постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Молдови, що проживає в АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП невідомий, закордонний паспорт НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., провадження у справі щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) за ст. 472 МК України закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення. Вилучений за даним протоколом квадроцикл "Midi Quad KMT Motors" повернуто ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в користь держави 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок судового збору. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), визнаний винним у тому, що він 26.10.2019 слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС автомобілем "Опель", номерний знак НОМЕР_2 , порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад неоподатковувану норму, а саме - квадроцикл "Midi Quad KMT Motors" вагою 97,3 кг та вартістю 20681 гривня, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України. Крім цього ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ставилося у вину те, що він, за тих же обставин, не задекларував за встановленою формою точної кількості переміщуваного ним товару, всупереч вимог ст. 472 МК України. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині закриття провадження за ст. 472 МК України, т.в.о. заступника начальника митниці в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст. 280 КУпАП, ст. 489 МК України не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в його діях порушення ст. 471 МК України, є фактично одночасною. Просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, визнати винним порушника у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та накласти адміністративне стягнення в межах санкцій даних статей, зокрема, накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості вилучених товарів з конфіскацією цих товарів, а також стягнути витрати митного органу у вказаній справі за зберігання товару. Перевіривши доводи скарги, заслухавши представника митниці, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав. Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляційній скарзі не оспорюється. Кваліфікація дій ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) за ст. 471 МК України є вірною. Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил, суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані в повній мірі при прийнятті рішення. Закривши провадження щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) за ст. 472 МК України, суддя належним чином мотивував рішення з цього приводу і зазначив докази якими підтверджується відсутність в діях порушника складу даного правопорушення, з чим погоджується і апеляційний суд. У відповідності до вимог ст. 472 МК України, адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. В протоколі про порушення митних правил, складеному щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не розкрито об`єктивної сторони правопорушення за ст. 472 МК України, яка передбачає відповідальність за незаявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. З протоколу не зрозуміло в чому полягало дане правопорушення, якими діями правопорушника воно вчинено і чим це підтверджується. Суддя, розглядаючи справу, звернув на це увагу, як і на вимоги ч. 6 ст. 366 МК України, згідно якої, обравши проходження через «зелений коридор», особа звільняється від подання письмової митної декларації, і в своїй постанові, при викладенні суті вчиненого правопорушення, обґрунтовано про це зазначив. В ході судового розгляду, що підтвердилось і в суді апеляційної інстанції, у відповідності до досліджених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) працівники митниці не надали можливості заповнити декларацію. Враховуючи те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) був позбавлений можливості заповнити митну декларацію, суддя першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях першого відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, тобто не заявлення за встановленою формою точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню. Ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції, доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, митними органами надано не було. Зі змісту статей 257, 366 МК України та диспозиції статті 472 МК України вбачається, що за ст. 472 МК України кваліфікуються діяння осіб, які переміщуються через митний кордон України смугою митного контролю «червоний коридор» і допустили зазначене у диспозиції цієї статті Митного кодексу порушення митних правил. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) допустив порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що повністю охоплюється диспозицією ст. 471 МК України і такі дії додаткової кваліфікації за ст. 472 МК України не потребують. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу т.в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Ткачука С.Г. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 08 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк