Постанова 4876 № 908/1423/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.01.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1423/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка І.О. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича на рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 (повне рішення складено та підписано 03.10.2019, суддя Мірошниченко М.В.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго, м.Запоріжжя до фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича, Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ про стягнення суми ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом, в якому, з урахуванням поданих змін, просило стягнути з фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича 66 272,03 грн. заборгованості за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній за договором № 02112014 від 03.11.2014, суму пені у розмірі 7 563,27 грн., 3 % річних в розмірі 773,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 215,98 грн. Позов обґрунтований посиланням на невиконання відповідачем умов договору щодо вчасного та повного розрахунку за надані послуги. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича на користь публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго суму 66 272 грн. 03 коп. основного боргу, суму 7 563 грн. 27 коп. пені, суму 773 грн. 48 коп. 3% річних, суму 1 215 грн. 98 коп. втрат від інфляції та суму 1 921 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на те, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній №02112014 від 03.11.2014 в сумі 66 272,03 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із згаданим рішенням, фізична особа-підприємець Баранов Віталій Валерійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати у повному обсязі, відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що 02.10.2017 надіслав ПАТ "Запоріжжяобленерго" письмову заяву про відсутність наміру продовжувати дію договору №02112014 від 03.11.2014 з підстав невідповідності його нормам чинного законодавства. А саме у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», укладені договори повинні бути приведені у відповідність до даного закону. На даний лист йому проект нового договору або проект додаткової угоди наданий не був, тому, на думку відповідача, з огляду на те, що договір №02112014 є строковим, його дія припинилася з 04.11.2017. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано Закон України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" та не звернув уваги на те, що договір, за яким було стягнуто заборгованість не відповідає Закону (не має підтвердження додаткових витрат власника, неправильно розрахована плата за доступ, не має пропорційності розподілу між кількістю замовників тощо). Господарським судом безпідставно прийнято до уваги обставини досліджені судом у справі №908/2056/2018, оскільки предметом позову у даній справі був інший період. Крім того, на думку скаржника, судом порушено норми процесуального права. Так, суд позбавив відповідача можливості брати участь в судових засіданнях та виніс ухвалу про відмову у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції. Господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №908/540/19 за позовом ПАТ «Запоріжобленерго» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог - фізична особа-підприємець Баранов Віталій Валерійович про визнання недійсним п.1,2,3,4 рішення адміністративної колегії Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018. Вирішення справи №908/540/19 має визначальне значення для даної справи, оскільки у цій справі йдеться про невідповідність антимонопольному законодавству договору №02112014 від 03.11.2014, укладеним між ФОП Баранов В.В. та ПАТ "Запоріжжяобленерго". 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Позивач погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що лист від 02.10.2017 № 217 за своїм змістом не є відмовою відповідача від діючого договору. Крім того, у матеріалах справи є лист відповідача від 19.06.2018 вих. №71, який було направлено останнім на адресу позивача вже після дати, яку відповідач вважає датою припинення договору. У цьому листі відповідач повідомив, що з припиненням договору він не погоджується, демонтувати оптоволоконні лінії не можна, а питання погашення заборгованості, що виникла за договором, пропонував вирішити питання із підписанням додаткової угоди. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що твердження відповідача про припинення дії договору з 04.11.2017 матеріалами справи не підтверджується, договір №02112014 від 03.11.2014 є діючим. В межах розгляду справи №908/2056/18 судом встановлений факт дії договору №02112014 від 03.11.2014 після дати, яку відповідач вважає датою припинення дії договору, стягнуто заборгованість, що виникла після 04.11.2017. Оскільки договір №02112014 від 03.11.2014 є чинним, зміни до нього не внесено, з урахуванням п.2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж" визначення позивачем плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу у відповідності до умов діючого договору є правомірним. Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що справа №908/540/19 має суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки предметом позову у справі №908/1423/19 є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку сплатити кошти за надані послуги за укладеним між сторонами договором №02112014 від 03.11.2014, строк дії якого не закінчився, а не питання про невідповідність рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 вимогам чинного законодавства. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чус О.В., Вечірко І.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в резолютивній частині ухвали, не пізніше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. 25.11.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 03.11.2014 між відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (станом на час розгляду справи публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго) (власник опор повітряних ліній - власник ОПЛ, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Барановим Віталієм Валерійовичем (власник оптоволоконних ліній власник ОВЛ, відповідач у справі) укладено договір на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній № 02112014 (надалі - договір). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору власник ОПЛ надає власнику ОВЛ послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній на території м. Приморськ, Приморського РЕМ ВАТ Запоріжжяобленерго (надалі послуги), а власник ОВЛ за оплату здійснює на цих опорах підвіску 17 019 м ліній ОВЛ. Строк вводу в експлуатацію 17 019 м ліній ОВЛ складає 3 місяці з дати підписання цього договору обома сторонами. Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що власник ОВЛ зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг в порядку, визначеному в п. 3 договору. Згідно з п.п.2.3.1, 2.3.3 договору власник ОПЛ має право: вимагати своєчасної та повної оплати вартості послуг на підставі виставлених ним рахунків; в односторонньому порядку змінювати та визначати нову вартість послуг шляхом письмового повідомлення власника ОВЛ про це не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нової вартості послуг. Власник ОВЛ вважається таким, що належним чином повідомлений про застосування нової вартості Послуг, з моменту направлення йому про це письмового повідомлення цінним листом (з урахуванням поштового пробігу). Власник ОВЛ має право використовувати опори ПЛ-0,4-6/10 кВ для сумісної підвіски оптоволоконних ліній протягом строку дії договору (п. 2.4.1 договору). У пунктах 3.1, 3.2 договору сторони узгодили, що загальна вартість послуг, передбачених цим договором становить 72296,76 грн., в т.ч. ПДВ. Розрахунок та розмір щомісячної оплати за послуги визначені у додатку № 1 до договору. Вартість послуг власник ОПЛ має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до п. 2.3.3 цього договору. Додатком № 1 до договору № 02112014 від 03.11.2014 сторони визначили, що розмір щомісячної плати за послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній ФОП Баранова В.В. на опорах ПЛ-0,4-6/10 кВ ПАТ Запоріжжяобленерго складає 6024,73 грн., в т.ч. ПДВ 1004,12 грн. з моменту вводу в експлуатацію 17 019 м ліній ОВЛ. Згідно з п. 4.1 договору надання послуг за цим договором оформлюється щомісячно актами про надання послуг у звітному місяці, який підписується та скріплюється печатками власника ОПЛ та власника ОВЛ. Пунктом 4.2 договору встановлено, що відповідальна особа власника ОПЛ щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, оформлює акти про надання послуг (відповідно до п. 4.1 договору), та виписує рахунки власнику ОВЛ на оплату послуг. Відповідно до п. 4.3 договору власник ОВЛ протягом 5 робочих днів після отримання від власника ОПЛ акту про надання послуг, зобов`язаний направити власнику ОПЛ підписаний акт про надання послуг або мотивовану відмову від підписання акту про надання послуг. У разі не підписання власником ОВЛ акту про надання послуг та/або неодержання власником ОПЛ підписаного власником ОВЛ акту про надання послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним, акт, підписаний власником ОПЛ в односторонньому порядку, вважається первинним документом і є підставою для проведення розрахунків, формування доходів та дебіторської заборгованості. Згідно п. 4.4 договору, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, власник ОВЛ на підставі рахунку власника ОПЛ здійснює оплату вартості послуг. Відповідно до п. 9.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року. Строк дії договору продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії (п. 9.2 договору). Сторонами 06.11.2014 складено та підписано акт приймання будівництва ОВЛ по опорам ПЛ 0,4-10 кВ Приморського РЕМ ВАТ Запоріжжяобленерго, згідно з яким 17019 м ліній ОВЛ прийняті в експлуатацію. Позивач на виконання умов договору № 02112014 від 03.11.2014 у період: вересень 2018 липень 2019 надав відповідачу послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній на загальну суму 66272,03 грн., що підтверджується актами про надання послуг сумісного підвісу ОВЛ: №915/Дог02112014 від 30.09.2018 на суму 6024,73 грн. (за вересень 2018); №987/Дог02112014 від 31.10.2018 на суму 6024,73 грн. (за жовтень 2018); №1137/Дог02112014 від 30.11.2018 на суму 6024,73 грн. (за листопад 2018); № 1370/Дог02112014 від 31.12.2018 на суму 6024,73 грн. (за грудень 2018); № 64/Дог02112014 від 31.01.2019 на суму 6024,73 грн. (за січень 2019); №240/Дог02112014 від 28.02.2019 на суму 6024,73 грн. (за лютий 2019); №414/Дог02112014 від 31.03.2019 на суму 6024,73 грн. (за березень 2019); № 517/Дог02112014 від 30.04.2019 на суму 6024,73 грн. (за квітень 2019); № 669/Дог02112014 від 31.05.2019 на суму 6024,73 грн. (за травень 2019); № 802/058 від 30.06.2019 на суму 6024,73 грн. (за червень 2019); № 948/058 від 31.07.2019 на суму 6024,73 грн. (за липень 2019) та рахунками на їх оплату. Позивачем надано в матеріали справи докази направлення вказаних актів та рахунків на адресу відповідача. Однак, відповідач акти про надання послуг сумісного підвісу ОВЛ у визначений п. 4.3. договором строк не підписав, мотивовану відмову від підписання актів на адресу позивача не надіслав, тому акти вважаються узгодженими. Відповідач розрахунки за послуги у строк встановлений договором не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 66272,03 грн. Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг у визначені договором розмірі та строки стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 66 272,03 грн. - заборгованості за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній за договором № 02112014 від 03.11.2014, суми пені у розмірі 7 563,27 грн., 3 % річних в розмірі 773,48 грн., інфляційні втрат у розмірі 1 215,98 грн. Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України). Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України. Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. 04.06.2017 набрав чинності Закон України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж, який визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах. Частиною першою 1 ст. 16 вказаного Закону визначено, що доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.17 Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж плата за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати. До одноразової плати за доступ належить виключно плата за розроблення та видачу технічних умов з доступу. Періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об`єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об`єкта доступу, пов`язаних з наданим доступом. У частинах 4, 7 Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж зазначено, що розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об`єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати: 1) за розроблення та видачу технічних умов з доступу - 50 відсотків мінімальної заробітної плати; 2) за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики - 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору - елемент будь-якої інфраструктури об`єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць; 3) за доступ до інфраструктури об`єкта будівництва, за користування будинковою розподільною мережею (в місяць за будинок) - 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків до 100 квартир; 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 101 до 160 квартир; 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 161 квартири і вище; 4) за доступ до елементів інфраструктури об`єкта транспорту - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв`язку на місяць; 5) за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв`язку - 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв`язку на місяць. Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року. Згідно із п.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із ч.6 ст.16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України). Згідно ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Встановивши факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором на використання опор повітряних ліній 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній № 02112014 від 03.11.2014 в сумі 66 272,03 грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у наведеній частині. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга ст.193, частина перша ст.216 та частина перша ст.218 Господарського кодексу України). Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема штрафні санкції. Згідно з частиною першою ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У відповідності до норм частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до частини другої ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя ст.549 Цивільного кодексу України). За приписами частини четвертої ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У пункті 5.2 договору сторони погодили, що за порушення строків сплати, передбачених цим договором, власник ОВЛ сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення. Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 7563,27 грн. за загальний період: з 21.10.2018 по 09.08.2019. Враховуючи положення ст.230, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, а також принцип свободи договору (погодження сторонами відповідальності, передбаченої п.5.2 договору), колегія суддів вважає обґрунтованим та підставним позов про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення відповідачем строків оплати, в розмірі, встановленому сторонами в договорі. При цьому, перевіривши наданий розрахунок пені, наданий позивач, колегія суддів вважає його арифметично вірним. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 773,48 грн. нарахованих за загальний період з 21.10.2018 по 09.08.2019 та втрати від інфляції в сумі 1215,98 грн. за період листопад 2018 червень 2019. Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів вважає його вірним та арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про те, що відповідно до заяви, яка 02.10.2017 надіслана на адресу ПАТ "Запоріжжяобленерго", відповідач повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати договір від 03.11.2014, а тому дія договору припинилася з 04.11.2017. Так, зі змісту листа вих.№ 218 від 02.10.2017 вбачається, що ФОП Баранов В.В. просив ПАТ "Запоріжжяобленерго", у зв`язку з набранням 04.06.2017 чинності Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", провести технічну інвентаризацію засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу та надати йому проект додаткової угоди до договору №02112014 від 03.11.2014 (або проект нового договору) у встановлений місячний термін. Також просив здійснити розрахунок плати за доступ відповідно до вимог діючого Закону. Таким чином, за своїм змістом вказаний лист не є відмовою відповідача від спірного договору. У зв`язку з відсутністю затвердженої відповідним державним органом влади методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу на момент звернення відповідача з листом вих.№ 218 від 02.10.2017, ПАТ Запоріжжяобленерго самостійно розрахувало вартість послуги з доступу до елементів енергооб`єктів товариства для виконання робіт з сумісного підвісу оптоволоконних ліній зв`язку. Вартість послуги визначено в розрахунку на одну опору в місяць, відповідно до вимог та обмежень, встановлених ст.17 Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж. На підставі сформованої вартості послуг позивач листом № 002-16/17232 від 31.10.2017 направив відповідачу додаткову угоду до договору № 02112014 від 03.11.2014 з метою приведення господарських взаємовідносин у відповідність до діючого законодавства. Умовами вказаної додаткової угоди передбачалось внесення змін до укладеного договору в частині встановлення вартості доступу до однієї опори в розмірі 9,60 грн. з ПДВ на місяць. Проте, листом від 24.11.2017 за вих. № 201 відповідач відмовився від укладання додаткової угоди, мотивуючи свою відмову відсутністю економічного обґрунтування вартості послуг з боку позивача. Листом від 22.05.2018 вих. № 002-16/8240 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору від 03.11.2014 № 021120147 з 07.06.2018. Відповідач проти розірвання договору заперечив листом від 19.06.2018 вих. №71, в якому зазначив, що у зв`язку з отриманням повідомлення тільки 18.06.2018 він вважає його наданим несвоєчасно. Також вказав, що з припиненням договору не погоджується, оскільки демонтувати оптоволоконні лінії неможливо, питання погашення заборгованості пропонував вирішити з підписанням додаткової угоди до договору. Листом від 26.07.2018 № 001-32/11660 позивачем повідомлення про розірвання договору відізвано, у зв`язку з чим договір визнано чинним, відповідачу запропоновано з метою вирішення питання щодо укладення нового договору з`явитися 06.08.2018 об 10-00 год. до Приморського РЕМ або повідомити інший час, в разі неможливості забезпечити явку повноважного представника. З`явившись у визначену дату до Приморського РЕМ, відповідач відмовився від підписання акту визначення елементів інфраструктури позивача об`єктів доступу, якими користується, про що свідчить акт від 06.08.2018 про відмову від підписання акту № 2 від 06.08.2018. 15.11.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист вих. № 006-16/17087 з проектом нового договору з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики №06112018 для підписання. Листом від 26.11.2018 № 10 відповідач повернув підписаний та скріплений печаткою примірник договору та два примірники протоколу розбіжностей до нього. Розглянувши протокол розбіжностей, позивач направив відповідачу протокол врегулювання розбіжностей від 21.01.2019, проте решта пунктів договору залишилася неврегульованими. Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.04.2019 у справі №908/170/19 у позові ПАТ Запоріжжяобленерго про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору з надання доступу до інфраструктур електроенергетики, відмовлено. Таким чином, незважаючи на здійснені заходи сторін, спрямовані на внесення змін до договору № 02112014 від 03.11.2014, з метою приведення його умов у відповідність до вимог Закону України Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж, згоди щодо врегулювання розбіжностей між ними не досягнуто, зміни у договір № 02112014 від 03.11.2014 не внесено, новий договір зі спірних правовідносин між сторонами не укладено. Наведені обставини спростовують доводи скаржника про припинення дії договору №02112014 від 03.11.2014 з 04.11.2017. Крім того, місцевим господарським судом правомірно прийнято до уваги, що вказані обставини вже досліджувались судом в межах справи № 908/2056/18 за позовом ПАТ Запоріжжяобленерго до ФОП Баранова В.В. про стягнення заборгованості за надані у попередньому періоді послуги згідно договору № 02112014 від 03.11.2014. Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/2056/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2019, встановлено, що договір № 02112014 від 03.11.2014 є діючим, підстави вважати його розірваним відсутні. Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів враховує таке. Матеріали справи свідчать про те, що 05.08.2019 відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про участь у судовому засіданні - 06.08.2019 в режимі відеоконференції. Ухвалою господарського суду від 06.08.2019 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, оскільки відповідачем не дотримано строку подання відповідної заяви, встановленого ч.2 ст.197 Господарського процесуального кодексу України. 13.09.2019 до місцевого господарського суду надійшла заява відповідача про участь у судовому засіданні - 24.09.2019 в режимі відеоконференції. Частиною першою ст.197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Ухвалою господарського суду від 05.09.2019 явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою. Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для призначення судового засідання в режимі відеоконференції, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі суду від 16.09.2019. 05.08.2019 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №908/540/19 за позовом ПАТ «Запоріжобленерго» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог - фізична особа-підприємець Баранов Віталій Валерійович про визнання недійсним п.1,2,3,4 рішення адміністративної колегії Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018. Ухвалою господарського суду від 06.08.2019 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, оскільки відповідачем не доведено яким чином з`ясування обставин у ході розгляду справи № 908/540/19 унеможливлює розгляд позовних вимог, заявлених у справі №908/1423/19, та як встановлені у справі № 908/540/19 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у справі № 908/1423/19. Відповідачем також не зазначено наявність певних обставин, що унеможливлять самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду справи № 908/1423/19 і встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження. Отже, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З матеріалів справи № 908/1423/19 вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором за договором №02112014 від 03.11.2014. Разом з цим, предметом спору у справі №908/540/19 є вирішення питання щодо відповідності рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 вимогам чинного законодавства. Наведеним рішенням зобов`язано ПАТ "Запоріжжяобленерго" встановити економічно обґрунтовані ціни на послугу з доступу до об`єктів електроенергетики. Колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи про стягнення заборгованості, які саме обставини не можуть бути встановлені судом самостійно при вирішенні даної справи, а також яким чином установлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують наведені ними доводи у цій справі, виходячи із предмета, підстав позову. Крім того, положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору №02.11.2014 від 03.11.2014. Приймаючи до уваги правомірність даного правочину, вирішення питання щодо відповідності рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 вимогам чинного законодавства не впливає на вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення заборгованості за спірним договором. При цьому, рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 не звільняє сторін спірного договору від обов`язку щодо внесення відповідних змін до цього договору в частині вартості послуг. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. 4.5 Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича відмовити. Рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 у справі №908/1423/19 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді О.В.Чус І.О.Вечірко