Постанова 4876 № 908/1336/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1336/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: суддів: Подобєд І.М., Іванова О.Г. розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Баранова Віталія Валерійовича на рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2019р. (суддя Горохов І.С., повне рішення складено 15.11.2019), у справі № 908/1336/19 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 до Фізичної особи - підприємця Баранова Віталія Валерійовича, м.Приморськ про стягнення коштів ВСТАНОВИВ: До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Фізичної особи - підприємця Баранова Віталія Валерійовича про стягнення заборгованості за договором на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній № 03062016 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з вересня 2018 по серпень 2019 у розмірі 28 316,46 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 24 421,80 грн., пені в розмірі 3064,33 грн., 3% річних у розмірі 345,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 484,41 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Баранова Віталія Валерійовича на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованість за використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-56/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній у розмірі 24 421,80 грн., пеню в розмірі 3 050,49 грн., три відсотка річних у розмірі 344,75 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 484,21 грн. та 1919,98 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Вказане рішення обгрунтоване тим, що договір № 03062016 від 01.06.2016 є чинним. Зміни до нього не внесено. З урахуванням п. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» визначення позивачем розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу у відповідності до умов діючого договору є правомірним. Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга обгрунтована наступним: - 02.05.2018 скаржником направлено на адресу позивача заяву про відсутність наміру продовжувати дію спірного договору з підстав невідповідності його нормам Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», оскільки повинні бути змінені умови договору, зокрема, щодо плати за доступ до використання електроопор повітряних ліній. Ця заява містила пропозицію про надання підприємцю проекту додаткової угоди до договору на використання опор повітрянних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній № 03062016, який відповідає чинному законодавству, але проект додаткової угоди наданий позивачем не був, тому, оскільки відповідно до п.9.1 договору він є строковим, його дія припинилася з 02.06.2018 з огляду письмової незгоди відповідача на його продовження; - у зв`язку з тим, що договір припинив свою дію, позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим договором за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року є необгрнутованими; - господарський суд необгрунтовано зазначив у своєму рішення про те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 договір від 01.06.2016 №03062016 визнано чинним та обов`язковим до виконання, оскільки предметом розгляду вказаної справи був інший період. Разом з тим, при розгляді даної справи повинні встановлюватися обставини за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року; - договір, на підставі якого стягнено заборгованість, не відповідає положенням Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» з огляду на те, що не додержані вимоги Закону ані щодо плати за доступ до елементів інфраструктури, ані пропорційної плати у відповідності до кількості замовників, які мають доступ до об`єктів інфраструктури; - господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки останній відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Запорізької області справи №908/540/19 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - фізична особа-підприємець - Баранов В.В. про визнання недійсними п.п. 1, 2, 3, 4 рішення Адміністративної колегії Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 № 20-рш по справі №02-45/17, оскільки вирішення вказаної справи має визначальне значення для даної справи тому, що у справі №908/540/19 йдеться про невідповідність спірного договору антимонопольному законодавству. Просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 24 421,80 грн., пені в розмірі 3 050,49 грн., три відсотка річних у розмірі 344,75 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 484,21 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2019 у справі № 908/1336/19 ухвалено розгляд апеляційної скраги провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмово провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2016 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (власником опор повітряних ліній, правонаступником якого є позивач у справі, далі - власник ОПЛ) та фізичною особою-підприємцем Барановим Віталієм Валерійовичем (власником оптоволоконних ліній, далі - власник ОВЛ) укладено договір на використання опор повітряних ліній електропостачання напругою 0,4-6/10 для сумісного підвісу оптоволоконних ліній № 03062016, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого власник ОПЛ надає власнику ОВЛ послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній на території м. Приморськ, Приморського РЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» (надалі послуги), а власник ОВЛ за оплату здійснює на цих опорах підвіску 5 749 м ліній ОВЛ. Строк вводу в експлуатацію 5 749 м ліній ОВЛ складає 12 місяців з дати підписання цього договору обома сторонами. Підпунктом 2.2.1 Договору передбачено, що власник ОВЛ зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг в порядку, визначеному в п. 3 договору. Згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.3 Договору власник ОПЛ має право: вимагати своєчасної та повної оплати вартості послуг на підставі виставлених ним рахунків; в односторонньому порядку змінювати та визначати нову вартість послуг шляхом письмового повідомлення Власника ОВЛ про це не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати застосування нової вартості Послуг. Власник ОВЛ вважається таким, що належним чином повідомлений про застосування нової вартості Послуг, з моменту направлення йому про це письмового повідомлення цінним листом (з урахуванням поштового пробігу). Власник ОВЛ має право використовувати опори ПЛ-0,4-6/10 кВ для сумісної підвіски оптоволоконних ліній протягом строку дії договору (п. 2.4.1 Договору). Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору загальна вартість послуг, передбачених цим договором становить 24 421,80 грн, в т.ч. ПДВ. Розрахунок та розмір щомісячної оплати за послуги визначені у Додатку № 1 до договору. Вартість послуг власник ОПЛ має право змінювати в односторонньому порядку відповідно до п. 2.3.3 цього Договору. Додатком № 1 до договору № 03062016 від 01.06.2016 сторони визначили, що розмір щомісячної плати за послуги з сумісного підвісу оптоволоконних ліній ФОП Баранова В.В. на опорах ПЛ-0,4-6/10 кВ ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 2 035,15 грн. з моменту вводу в експлуатацію 5 749 м ліній ОВЛ. До спливу строку, визначеного п. 1.2 договору, розмір плати за місяць має розраховуватися пропорційно довжині введених в експлуатацію ліній ОВЛ. Згідно з п. 4.1 Договору надання послуг за цим договором оформлюється щомісячно актами про надання послуг у звітному місяці, який підписується та скріплюється печатками власника ОПЛ та власника ОВЛ. За визначенням п. 4.2 Договору, відповідальна особа власника ОПЛ щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, оформлює акти про надання послуг (відповідно до п. 4.1 договору), та виписує рахунки власнику ОВЛ на оплату послуг. Відповідно до п. 4.3 Договору власник ОВЛ протягом 5 робочих днів після отримання від власника ОПЛ акту про надання послуг, зобов`язаний направити власнику ОПЛ підписаний акт про надання послуг або мотивовану відмову від підписання акту про надання послуг. У разі не підписання власником ОВЛ акту про надання послуг та/або неодержання власником ОПЛ підписаного власником ОВЛ акту про надання послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним, акт, підписаний власником ОПЛ в односторонньому порядку, вважається первинним документом і є підставою для проведення розрахунків, формування доходів та дебіторської заборгованості. Пунктом 4.4 Договору передбачено, що щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, власник ОВЛ на підставі рахунку власника ОПЛ здійснює оплату вартості послуг. П. 5.2 Договору передбачено, що за порушення строків сплати, передбачених цим договором, власник ОВЛ сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення. Відповідно до п. 9.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року. Строк дії договору продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово іншій стороні про своє небажання продовжити дію договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії (п. 9.2 Договору). 01.06.2017 сторонами підписано акт приймання будівництва ОВЛ по опорам ПЛ 0,4-10 кВ Приморського РЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго», згідно з яким з загальної кількості 5 749 м ліній ОВЛ прийняті в експлуатацію 3 212 м ліній ОВЛ. Матеріали справи свідчать також і про те, що відповідач листом №09 від 05.07.2017 звернувся до позивача з заявою про приведення договору доступу від 01.06.2016 у відповідність до Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж». 31.10.2017 позивач направив відповідачу лист з проектом додаткової угоди для підписання. Листом від 24.11.2017 № 201 відповідач відмовився від підписання додаткової угоди про внесення змін до укладеного договору. 02.05.2018 відповідач звернувся до позивача з заявою про відсутність наміру продовжувати дію договору № 03062016 від 01.06.2016 без приведення його умов у відповідність до діючого законодавства. 22.05.2018 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № 002-16/8240 про розірвання договору від 01.06.2016 № 03062016 з 07.06.2018, а також 08.06.2018 відповідь на лист відповідача про відсутність також наміру продовжувати дію договору. Відповідач направив позивачу лист від 19.06.2018 № 72, в якому вказав, що у зв`язку з отриманням повідомлення тільки 18.06.2018 він вважає його наданим несвоєчасно. Також вказав, що з припиненням договору не погоджується, оскільки демонтувати оптоволоконні лінії не можливо, питання погашення заборгованості пропонував вирішити з підписанням додаткової угоди до договору. Позивачем листом від 26.07.2018 № 001-32/11661 повідомлення про розірвання договору відізвано. Крім того, позивач вказав, що договір є чинним та його умови є обов`язковими для виконання, у т.ч. щодо визначення вартості послуг сумісного підвісу оптоволоконних ліній виходячи з довжини введених в експлуатацію ліній ОВЛ. На виконання умов договору позивачем за період з вересня 2018 по серпень 2019 надано послуги відповідачу на загальну суму 24 421,80 грн. Позивачем на адресу відповідача направлені акти про надання послуг з доступу до опор повітряних ліній на території м.Приморськ та рахунки на оплату послуг за період з вересня 2018 по серпень 2019 (т.1, а.с.18-42, т.2 а.с.11-22, а.с.98-101). Направлені на адресу відповідача акти про надання послуг не підписані власником ОПЛ у строк, зазначений у п. 4.3 Договору, мотивована відмова від підписання актів не надана, тому акти вважаються узгодженими. Відповідач порушив умови договору. Оплату за надані послуги в сумі 24421,80грн. не здійснив. Вказане стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості. Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 3064,33 грн., 3% річних в сумі 345,92 грн., інфляційні втрати в сумі 484,41 грн. Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України. Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст.638 Цивільного кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України). Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Станом на момент звернення з позовом доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 24421,80грн. Крім основної суми заборгованості позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 3064,33 грн. пені на підставі п.5.2 договору за загальний період з 21.10.2018 по 25.09.2019, по кожному акту окремо. Відповідно до приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Позивачем при нарахуванні пені не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та невірно визначено початок періоду нарахування пені за періодами з 21.10.2018 - 18.04.2019, 21.01.2019 -25.04.2019, 21.04.2019 - 25.04.2019, 21.07.2019 - 05.09.2019 на суми заборгованості - 2035,15 грн., у зв`язку з чим господарським судом перераховано пеню, внаслідок чого стягненню підлягає пеня в сумі 3050,49грн. Крім того, позивачем не дотримано вимог ч.5ст.254 ЦК Україні при нарахуванні 3% річних. При здійснені перерахунку 3% річних по кожному акту окремо господарським судом враховано приписи ч.5ст.254 ЦК Україні, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено частково, в сумі 344,75 грн. При розрахунку суми інфляційних втрат позивачем правильно враховано суму та періоди прострочення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині в сумі 484,41 грн. обгрунтовано задоволено судом першої інстанції. З огляду на наведене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що листом від 01.05.2018 відповідач повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору №03062016 від 01.06.2016, тому строк дії договору припинився з 02.06.2018. Як було зазначено вище, відповідач листом від 05.06.2017р. звертався до позивача з заявою про приведення договору доступу від 01.06.2016 у відповідність до вимог встановлених Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», посилаючись на те, що договір №3062016 від 01.06.2016 не містить даних відносно обліку технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу. Просив позивача, у відповідності до вимог п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону про проведення технічної інвентаризації засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу та надання проект додаткової угоди до договору з доступу у встановлений місячний термін з урахуванням вимог п. 6 ст. 16, п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону. Листом від 31.10.2017 позивач направив відповідачу додаткову угоду до договору № 03062016 від 01.06.2016 з метою приведення господарських взаємовідносин у відповідність до діючого законодавства. Умовами вказаної додаткової угоди передбачалось внесення змін до укладеного договору в частині встановлення вартості доступу до однієї опори. Проте, листом від 24.11.2017 за вих. № 201 відповідач відмовився від укладання додаткової угоди, мотивуючи свою відмову відсутністю економічного обґрунтування вартості послуг з боку позивача. Листом від 02.05.2018 ФОП Баранов В.В. просив ПАТ "Запоріжжяобленерго", у зв`язку з набранням 04.06.2017 чинності Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", здійснити розрахунок плати за доступ відповідно до вимог Закону, провести технічну інвентаризацію засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу та у місячний термін надати йому проект додаткової угоди до договору №03062016 від 01.06.2016 (або проект нового договору) з приводу розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об`єктів доступу (електроенергетики). Також просив проект додаткової угоди разом з Актом звірки розрахунків направити на його адресу. Проаналізувавши зміст цього листа, колегія суддів доходить висновку, що останній містить вимогу про приведення договору до вимог законодавства, шляхом укладання додаткової угоди до договору, а не про припинення його дії. Таким чином, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що спірний договір є чинним, підстави вважати його розірваним або припиненим відсутні. Про чинність укладеного договору також свідчить те, що послуги, передбачені договором, фактично надаються позивачем, отримуються відповідачем, про що свідчать наявні у справі акти про надання послуг, які не підписані з боку відповідача, але в матеріалах справи наявні докази направлення цих актів на адресу останнього. Доказів іншого відповідачем не надано. Крім того, господарський суд обгрунтовано вказав, що обставини дійсності спірного договору вже досліджувались судом в межах справи №908/2053/18 за позовом ПАТ Запоріжжяобленерго до ФОП Баранова В.В. про стягнення заборгованості за договором № 03062016 від 01.06.2016. Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/2053/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019, встановлено, що договір № 03062016 від 01.06.2016 є діючим, підстави вважати його розірваним відсутні. Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Доводи скаржника стосовно того, що при розгляді справи №908/2053/18 був інший період нарахування за надані послуги, разом з тим при розгляді даної справи повинні встановлюватися обставини за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року відхиляються апеляційним судом, оскільки предметом розгляду даної справи є заборгованість відповідача за надані послуги за період з вересня 2018 року по серпень 2019 року і саме ці позовні вимоги було розглянуто господарським судом. Що стосується доводів відповідача про те, що спірний договір не відповідає положенням Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» то колегія суддів зазначає наступне. 04.06.2017 набрав чинності Закон України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», який визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах. Відповідно до ст.18 Закону, у разі виникнення спорів між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником на етапах укладання, виконання, зміни та розірвання договору з доступу і неможливості вирішення їх шляхом проведення двосторонніх консультацій та переговорів сторони можуть провести досудове врегулювання спору в порядку, встановленому законодавством. Пунктом 2 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону зазначено, що чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. На вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги. При цьому даний Закон не ставить дійсність чинних на день набрання чинності Закону договорів в залежність від приведення їх до вимог ч.6 ст.16 Закону. Як правильно встановлено господарським судом, між сторонами існувало листування з приводу приведення умов договору до вимог чинного законодавства, разом з тим такі зміни внесені не були, про що зазначено вище. Таким чином, оскільки укладений між сторонами договір є чинним у відповідача виник обов`язок з оплати послуг за укладеним договором, умовами якого визначена вартість послуг за місяць та порядок розрахунку. Що стосується посилань скаржника на порушення господарським судом процесуального права, а саме: відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №908/540/19, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Предметом спору у справі №908/540/19 є вирішення питання щодо відповідності рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 вимогам чинного законодавства, яким зобов`язано ПАТ "Запоріжжяобленерго" встановити економічно обґрунтовані ціни на послугу з доступу до об`єктів електроенергетики. Разом з тим, предметом розгляду даної справи є вирішення питання про стягнення заборгованості за надані послуги. В даному випадку, незалежно від результату розгляду справи №908/540/19, господарський суд мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи. Приймаючи до уваги дійсність договору № 03062016 від 01.06.2016, вирішення питання щодо відповідності рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2018 вимогам чинного законодавства не впливає на вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення заборгованості за спірним договором. У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 05.11.2019р. у справі №908/1336/19 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Баранова Віталія Валерійовича залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2019р. у справі № 908/1336/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.Г. Іванов Суддя І.М. Подобєд