Ухвала КЦС ВС № 265/7157/16-ц

Ухвала 09 січня 2020 року м. Київ справа №265/7157/16-ц провадження №61-23348ск19 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом гаражного кооперативу «Спрінтер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам, витрат за користування електроенергією та про усунення перешкод в праві користування земельною ділянко, третя особа Маріупольська міська рада Донецької області, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2016 року гаражний кооператив «Спринтер» звернувся до ОСОБА_1 з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за членськими внесками в сумі 5 140 грн, за цільовими внесками в сумі 13 244 грн, заборгованості за користування електроенергією в сумі 2 313,74 грн, а всього 20 697,74 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу гаражного кооперативу «Спрінтер» задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 . заборгованості по членським та цільовим внескам скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь гаражного кооперативу «Спрінтер» заборгованість по членським внескам в розмірі 3 094,60 грн та заборгованість по цільовим внескам в розмірі 13 244 грн. В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 серпня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року, ОСОБА_1 . просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у даній справі становить 20 697,74 грн, яка на момент вчинення процесуальної дії не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Вказівка в резолютивній частині постанови Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом гаражного кооперативу «Спрінтер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам, витрат за користування електроенергією та про усунення перешкод в праві користування земельною ділянко, третя особа Маріупольська міська рада Донецької області. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Висоцька