Постанова 4814 № 531/103/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/103/15-ц Номер провадження 22-ц/814/117/20Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. секретар: Ткаченко Т.І. за участю: відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - адв. Кадун П.В. представника позивача - адв. Портянко Є.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2019 року (повний текст складено 04.10.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ спільного майна, визнання правочину недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : У січні та березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з позовами, які 02.04.2015 року були об`єднані в одне провадження, в подальшому з уточненими вимогами до відповідача, посилаючись на те, що влітку 2012 року він познайомився з ОСОБА_1 та з грудня 2012 року вони почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, винайнявши квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що разом із ОСОБА_1 вони вели спільний побут та господарство, мали спільний бюджет, спільно придбавали майно, відвідували батьків та влітку 2013 року позивач зробив пропозицію укласти шлюб відповідачу і остання дала згоду. Позивач вказує, що він працював зазначений період часу механіком корабля і отримуючи заробітну плату у розмірі 400,00 дол. США за день перебування на борту судна, піклувався про ОСОБА_1 та оформив на її ім`я банківські картки, коштами з яких користувалася відповідачка, а також видав на її ім`я довіреність на представлення його інтересів. Наголошує, що, з початку спільного проживання відповідач зняла та використала 91977,51 грн., за період з 03.05.2013 року по 15.06.2013 року - 87801,75 грн., за період з 21.06.2013 року по 26.09.2014 року - 353746,93 грн., 1350 доларів США, 1506,5 руб. РФ. За час спільного проживання позивачем за власні кошти було придбано та оформлено на ім`я відповідачки автомобілі Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний та ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій. Окрім того, 12.03.2013 року ОСОБА_5 . була зареєстрована як ФОП, основним видом діяльності якої є дошкільна освіта. З допомогою позивача було відкрито дитячий центр «ІНФОРМАЦІЯ_5» в м. Полтава та за його кошти придбано меблі та оргтехніку для такого центру. Зазначає, що з жовтня 2014 року ОСОБА_1 перестала підтримувати стосунки з ним (позивачем), виїхала з орендованої квартири, ухиляється від зустрічей, сховала спільно придбані автомобілі та документи на них. Після подачі позову, з метою приховування спільного майна та уникнення його поділу, відповідачка здійснила відчуження двох вищевказаних автомобілів, на підставі довідок-розрахунків. Вважає, що вчинені відповідачем правочини не були розраховані на настання правових наслідків і є способом ухилитися від поділу спільної сумісної власності, а, отже, є фіктивними, з огляду на те, що ОСОБА_1 , виходячи з положень ст.65 СК України, не мала права відчужувати спільне майно без нотаріально завіреної згоди позивача, а тому якщо вона дане майно сховала то суд повинен повернути його до первинного стану. З урахуванням наведеного прохав: встановити факт проживання сторін по справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2013 року по жовтень 2014 року; визнати їхньою спільною сумісною власністю автомобілі Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний та ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій; здійснити поділ вказаного майна; визнати угоди по відчуженню ОСОБА_1 вказаних автомобілів недійсними з огляду на їх фіктивність та скасувати державну реєстрацію. Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - Портянко Євген Вікторович , до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно, поділ спільного майна, визнання правочину недійсним та скасування реєстрації транспортного засобу, задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2013 року по жовтень 2014 року. Визнано придбані транспортні засоби Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний, який зареєстрований ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Свідоцтво про право власності на транспортний засіб НОМЕР_16 та ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій, який зареєстрований ВРЕР ДАІ з обслуговування смт. Чутово, Чутівського, Машівського та Карлівського районів, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Свідоцтво про право власності на транспортний засіб НОМЕР_17 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Здійснено поділ спільної сумісної власності майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , набутого під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу: -визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій, який зареєстрований ВРЕР ДАІ з обслуговування смт. Чутово, Чутівського, Машівського та Карлівського районів підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Свідоцтво про право власності на транспортний засіб НОМЕР_17; -припинено за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний, який зареєстрований ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Свідоцтво про право власності на транспортний засіб НОМЕР_16; -визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний, який зареєстрований ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, Свідоцтво про право власності на транспортний засіб САТ НОМЕР_5 ; Визнано угоду по відчуженню ОСОБА_1 легкового автомобіля Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_6 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний, ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_7 ), згідно Довідки-рахунку № НОМЕР_8 від 22.01.2015 року, недійсною. Скасовано державну реєстрацію легкового автомобіля Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний, за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_9 , виданий Зіньківським РВВС від 08.01.1998 року, зареєстрований: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 ). Визнано угоду по відчуженню ОСОБА_1 легкового автомобіля ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій, ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_10 ), згідно Довідки-рахунку № НОМЕР_11 від 31.01.2015 року, недійсною. Скасовано державну реєстрацію легкового автомобіля ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій, за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_12 , виданий Карлівським PB УМВС від 14.04.1998 року, зареєстрований 39511, с. Білухівка, Карлівський район, Полтавська обл . , ІПН НОМЕР_10 ). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000,00 грн. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1347,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 121,80 грн. Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , представник якої Кадун П.В. , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, повторний розгляд даної справи (після перегляду судом касаційної інстанції) відбувся без надання та дослідження додаткових доказів, а на тих самих доказах, які вже бути досліджені судами, відтак, на думку апелянта, судом першої інстанції повністю проігноровано рішення касаційної інстанції та знову винесено незаконне рішення з порушенням норм закону. Вказує, що матеріалами справи не доведено ведення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільного господарства, спільного бюджету, наявності взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, відтак, підстав для визнання відповідного факту матеріалами справи не доведено. Зазначає, що ОСОБА_1 отримала дозвіл від позивача на всі дії щодо належного позивачу (тобто його особисті) рухомого та нерухомого майна, орендувати належне йому майно, включаючи грошові суми, і т.п. та згідно яких вона мала право на будь-які дії, включаючи дозвіл на всі дії щодо належного ОСОБА_2 рухомого та нерухомого майна, одержувати належне йому майно, включаючи грошові суми, що також не може свідчити про спільний бюджет. Зауважує, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доведений, оскільки оплату за орендовану квартиру вносила відповідач. Також, вказує, що автомобіль Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 при його придбанні був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , оскільки був подарунком від позивача на її день народження, відтак, належить їй на праві приватної власності та не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема, і з урахуванням факту того, що на момент його придбання позивач ще перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Окрім того, зазначає, що автомобіль ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 придбавався братом ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , за позичені у ОСОБА_1 (зняті з карти ОСОБА_2 ) кошти, які були повернуті останній. Вважає, що спільної власності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було і не могло бути, оскільки, згідно положень ст.74 СК України, головною умовою проділу майна у цьому випадку є його спільність, що у даному випадку відсутнє та не визнається апелянтом. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Портянко Є.В., посилаючись на законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, прохає залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що в оскаржуваному рішенні місцевого суду вірно визначено, що, згідно рішення мирового суду Западного округу м. Белгорода РФ від 11.04.2013 року, шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , розірвано, дане рішення законної сили набрало в травні 2013 року, відтак, факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпочинається саме з даного часу. Вважає, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено та вірно установлено судом першої інстанції, що позивач і апелянт проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, підтвердженням чого є відкриті банківські рахунки з основного банківського рахунку ОСОБА_2 , надання довіреностей ОСОБА_2 на ім`я апелянта, спільне придбання автомобілів, речей повсякденного вжитку (одягу, продуктів харчування, і т.п.). Зазначає, що посилання апелянта на дублювання судом першої інстанції рішення Карлівского районного суду Полтавської області від 09.09.2015 року, є безпідставним, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі належного дослідження наданих сторонами письмових доказів, фото та відео записів, пояснень свідків та учасників справи, внаслідок чого зроблено вірний висновок щодо підтвердженості факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2013 року по жовтень 2014 року, внаслідок чого спірні автомобілі є об`єктом права спільної власності позивача та апелянта та підлягають поділу у визначений спосіб. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_12 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, прохав її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 було оформлено на своє ім`я автомобілі: Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний - 08.08.203 року та ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій - 22.03.2014 року (т.1, а.с.105). Окрім того, установлено, що рішенням мирового суду Западного округу м. Белгорода РФ від 11.04.2013 року позов ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано обґрунтованим. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , зареєстрований 15.07.2008 року в МВРАЦС ГУЮ в Одеській області, актовий запис №685 (т.2, а.с.83). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 саме з травня 2013 року по жовтень 2014 року однією сім`єю, як чоловіка та дружина без реєстрації шлюбу, відтак, спірне майно, а саме автомобілі Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний та ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій підлягають поділу, як спільне майно подружжя. Такий висновок в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на Законі, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків. Відповідно до положень статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. При встановленні факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суди повинні встановити, що між сторонами склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Суд у рішенні повинен вказати, якими доказами підтверджено, що в указаний період сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3). Місцевим судом вірно установлено, що, згідно доручення від 18.09.2014 року (т.1, а.с.176), відповідач ОСОБА_1 отримала дозвіл від позивача на всі дії щодо належного останньому рухомого та нерухомого майна, одержувати належне йому майно, включаючи грошові суми, і т.п. Так, згідно виписки по картковому рахунку (т.1, а.с.35-40), а саме операцій по рахунку з використанням картки Visa Classic Chip НОМЕР_13 , відкритої позивачем на ім`я ОСОБА_1 , утримувачем якої значиться ОСОБА_1 , що не оспорюється апелянтом, з операцій по рахунку вбачається, що нею було використано в період з 03.05.2013 по 15.06.2013 року 10983,53 грн. (т.1, а.с.35-36) З операцій по рахунку з використанням картки Visa Cl. Un. Instant Issue № НОМЕР_14 , відкритої позивачем на ім`я ОСОБА_1 , утримувачем якої значиться остання, вбачається, що нею було використано в період з 21.06.2013 по 26.09.2014 року 41925,89 грн. (т.1, а.с.36-40). Відкриття зазначених карток на ім`я ОСОБА_1 і використання з них коштів не спростовується апелянтом, при цьому, як убачається з наявних у справі доказів, замовником відповідних карток та рахунків є позивач (т.1, а.с.28-35, 40-42). Місцевим судом також вірно встановлено, що зі вказаних виписок убачається, що позивач переводив грошові кошти в різній валюті на рахунки, якими користувалася відповідач ОСОБА_1 та сам позивач, коли перебував в м. Полтава. При цьому, позивач в цей час, а саме з 18.04.2013 року по 13.06.2013 року та з 23.06.2013 року по 30.07.2013 року перебував на кораблі «Viking Forkados», з 13.09.2013 року по 20.10.2013 року на кораблі «Atlantis Dwellek Fugko»; з 26.12.2013 року по 07.02.2014 року на кораблі «Geocean Profis»; з 29.05.2014 року по 10.08.2014 року на кораблі «Beasape Supporter», що підтверджується посвідченням особи моряка серії НОМЕР_18 (т.2, а.с.27). Колегія суддів, аналізуючи вказані факти, приходить до висновку, що наведене свідчить про високий рівень довіри між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та наявність у сторін спільного бюджету, оскільки позивач надав апелянту доступ до його рахунків, та ОСОБА_1 вільно розпоряджалася коштами ОСОБА_14 на власний розсуд. Твердження в апеляційній скарзі стосовно того, що кошти з карток знімались ОСОБА_1 за вказівкою позивача та передавались нею третім особам, належними та допустимими доказами не підтверджено, відтак, судом до уваги не приймаються. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 , яка отримала дозвіл від позивача на всі дії щодо належного позивачу на праві особистої власності рухомого та нерухомого майна, саме і вказує на відсутність між сторонами спільного бюджету, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки таке твердження зводиться до переоцінки доказів, без належного змістового навантаження сказаного. Окрім того, місцевим судом вірно визначено, що наявні у справі фотокартки позивача та апелянта зроблені в різний час і в різних містах, в тому числі в домашній обстановці, зокрема, і у батьків ОСОБА_1 , вказують на наявність між ними сталих стосунків, які тривали довгий проміжок часу, та мали серйозний характер (т.1.а.с.22-25, а.с.215-216). Як убачається з інформації, що міститься на оптичному диску DVD-R (т.1, а.с.26), що отримана під час зйомок телепередачі «Люблю-Чекаю», під час перебування позивача та апелянта в аеропорту м. Бориспіль, звідки ОСОБА_2 мав виїхати на роботу за кордон, ОСОБА_1 підтверджено, що вони з позивачем мають намір одружитися, кохають одне одного та проживають разом, при цьому остання демонструвала каблучку, яку їй подарував ОСОБА_2 на заручини. Окрім того, показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , допитаними в судовому засіданні в суді першої інстанції, також підтверджено наявність між позивачем та ОСОБА_1 фактичних шлюбних відносин, з притаманними для цього обставинами ведення спільного бюджету, та спільного господарства, здійснення спільних витрат, і т.п. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що наявні у справі належні та допустимі докази, в їх сукупності доводять наявність між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в період з травня 2013 року по жовтень 2014 року взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету. Твердження апелянта стовно того, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доведений, оскільки оплату за орендовану квартиру вносила відповідач, колегія суддів оцінює критично, з урахуванням специфіки роботи позивача та наявності у ОСОБА_1 вільного доступу до рахунків ОСОБА_2 . Відтак, достовірно стверджувати, що оплату за квартиру апелянт здійснювала за власний рахунок, а не за кошти, зняті з карток позивача, не є можливим. Доводи апелянта стосовно того, що у зв`язку з досить не тривалим перебуванням ОСОБА_2 з нею у м. Полтава, їх стосунки не можна назвати шлюбними, апеляційний суд також вважає безпідставними, з урахуванням специфіки роботи позивача, який дійсно тривалий час перебував у рейсах та водночас у вільний від роботи на судні час, проживав у м. Полтаві з відповідачкою у винайнятій квартирі, що убачається з роздруківок витрат по банківській картці в м. Полтава, з якої він знімав грошові кошти, якими оплачував продукти, речі та одяг для відповідачки, спільний відпочинок в розважальних закладах, що остання не заперечує. Наведене також підтверджено показаннями свідків. Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Як зазначено више, рішенням мирового суду Западного округу м. Белгорода РФ від 11.04.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , зареєстрований 15.07.2008 року в МВРАЦС ГУЮ в Одеській області, актовий запис №685 (т.2, а.с.83). Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ст.28) наказує застосовувати у справах про розірвання шлюбу законодавство держави, громадянами якої є подружжя в момент подачі заяви; якщо подружжя має громадянство різних держав, застосовуватися має законодавство держави, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу, тобто lex fori. Згідно ч.1 ст.25 СК РФ шлюб, що розривається в органах запису актів громадського стану, припиняється з дня державної реєстрації розірвання шлюбу в книзі реєстрації актів громадянського стану, а при розірванні шлюбу в суді - з дня набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК РФ рішення суду вступають в законну силу після спливу строку на апеляційне оскарження, якщо вони не оскаржені. Згідно ч.2 ст.321 ЦПК РФ апеляційні скарги, подання можуть бути подані на протязі місяця з дня прийняття рішення суду в кінцевій формі, якщо строки не встановлені даним Кодексом. При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Відтак, місцевим судом було вірно визначено, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_18 необхідно встановити саме з травня 2013 року - після набрання законної сили судовим рішенням від 11.04.2013 року про розірвання шлюбу. У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відтак, набута за час шлюбу частка нерухомого майна належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У відповідності до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу; розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Статтею 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, не залежно від розірвання шлюбу. З огляду на те, що матеріалами справи достеменно установлено, що, оскільки спірні автомобілі - Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , Хетчбек-В, кузов № НОМЕР_2 , 2013 року випуску, колір червоний та ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 , Седан-В, кузов № НОМЕР_4 , 2013 року випуску, колір синій, були придбані та зареєстровані на ОСОБА_1 08.08.2013 року та 22.03.2014 року (т.1, а.с.105) відповідно, тобто в період перебування сторін ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) у фактичних шлюбних відносинах, то питання щодо наявності підстав їх розподілу було вирішено вірно, відповідний розподіл було вчинено правомірно, при належному вивченні та оцінці наданих доказів, та з урахуванням прав та інтересів всіх сторін по справі. Доводи апелянта про те, що автомобіль Geely МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 є подарунком їх від ОСОБА_2 на день народження, а автомобіль ЗАЗ VIDA, д.н.з. НОМЕР_3 придбавався братом ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , за позичені у ОСОБА_1 (зняті з карти ОСОБА_2 ) кошти, які були повернуті останній, колегія суддів до уваги не приймає за їх недоведеності на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. За таких обставин підстав для скасування рішення місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2019 року , - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак