Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/11118/19

Справа № 344/11118/19 Провадження № 33/4808/3/20 Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ткачука С.В., прокурора Сапожнікової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за її ж апеляційною скаргою (далі АС), на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2019 року, - в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України,? визнана винуватою за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та провадження у справі щодо неї закрито в зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. У постанові судді зазначено, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, у відповідності до підпункту «б» пункту 1 ч.1 статті 3 Закону, в порушення ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01.04.2019 року не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, а фактично подала дану декларацію 23.04.2019 року о 15 год. 43 хв., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У своїй АС ОСОБА_1 покликається на незаконність та необґрунтованість постанови щодо неї, оскільки суддя неправильно застосував норми матеріального права? які полягають в тому, що ним не було в повному обсязі з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо притягнення її до відповідальності та накладення стягнень, а також неповно дослідив докази, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Окрім цього, зазначає, що суддею не враховано відсутність прямого умислу в її діях щодо вчинення інкримінованого їй адмінправопорушення, оскільки вона не мала на меті несвоєчасно подати декларацію. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення і відсутності її вини. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 повністю підтримала доводи поданої нею АС . Пояснила, що пропустила строк подачі щорічної декларації з поважних причин через її хворобу та сімейні обставини. Зазначає, що дійсно в неї не було умислу на вчинення інкримінованого їй адмінправопорушення. Минулі щорічні декларації подавала вчасно, по місцю своєї роботи. На даний час вона є депутатом Івано-Франківської обласної ради, однак не має там свого робочого місця, і виконує свої службові обов`язки на громадських засадах. Суддя першої інстанції безпідставно не розглянув її клопотання про передачу справи на розгляд до іншого місцевого суду, зокрема в Тлумацький районний суд за місцем її проживання та роботи. Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Ткачук С.В. повністю підтримав подану його підзахисною АС, просить провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В засіданні апеляційного суду прокурор Сапожнікрва Ю.О. повністю підтримала обставини, викладені в протоколі про адміністративні правопорушення. Заперечила проти поданої АС, постанову судді вважає законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін. 13.01.2020 року від ОСОБА_1 та її захисника - адвоката надійшло клопотання та заява, в яких просять розгляд вказаної справи проводити без їх участі. Просять задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. В судове засідання 14.01.2020 року прокурор ОСОБА_3 не зявилась, хоча про дату та час розгляду справи була належеним чином повідомлена. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ткачука С.В., які підтримали доводи АС, просять постанову щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити; пояснення прокурора Сапожнікової Ю.О., яка заперечила доводи АС ОСОБА_1 , просить постанову судді залишити без змін; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, додані документи та зібрані докази, приходжу до висновку, що АС ОСОБА_1 , слід задовольнити, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Вказаних вимог закону суддею першої інстанції при розгляді вказаної справи не дотримано, повно і всебічно та об`єктивно обставини справи він не з`ясовав, належної правової оцінки доказам не надав, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Так, висновок судді місцевого суду про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, з огляду на таке. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі вих. № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», звертає увагу судів на те, що вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати, зокрема об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до статті 172-6 КУпАП, містить вказівку на суб`єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 статті 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму частини першої статті 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння. Так, для кваліфікації діяння за частиною першою статті 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом. Зазначено, що в частині першій статті 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов`язані подати декларацію, зокрема вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; Предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями; Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, аналізуючи викладене можна зробити висновок про те, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від повідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. В своїх поясненнях під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначила, що в неї не було умислу на вчинення зазначеного правопорушення, через хворобу та складні сімейні обставини не змогла вчасно подати щорічну декларацію, навимками роботи з компютером не володіє. За минулі роки декларацію за неї подавав її помічник. Як вбачається із матеріалів справи, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, ОСОБА_1 подала у 10-денний термін, після отримання повідомлення з НАЗК від 12.04.2019 року, що підтверджує відсутність у її діях умислу на вчинення інкримінованого їх правопорушення. Окрім цього, згідно із медичної карти ОСОБА_1 , а також довідки із КНП «Тлумацька ЦРЛ», ОСОБА_1 дійсно знаходилась на лікуванні у Тлумацькій ЦРЛ з 25 по 29 березня 2019 року у отоларинголога. Згідно листа НАЗК, яке адресоване Львівському територіальному управлінню Національного антикорупційного бюро України, вбачається, що Національним агенством вжито заходи, передбачені частиною третьою статті 49 Закону, зокрема лиситом від 12.04.2019 року повідомлено ОСОБА_1 про факт неподання декларації, і вона повинна протягом дясяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначену ч.1 ст. 45 Закону. Окрім цього, у вказаному листі зазначено, що станом на 10.04.2019 року ОСОБА_1 не вчиняла дій у поточному році в інформаційно-телекомунікаційній системі «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», а також звернення від останньої на адресу Національного агенства не надходили. Дата останньої активності в ІТС Реєстр - 29.03.2018 року. Дійсно, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 вчасно подавала щорічні декларації за минулі роки, що підтверджується скріншотом із Єдиного державного реєстру декларацій (а.с.9). В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно не подала щорічну декларацію до 01.04.2019 року. Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Апеляційний суд зауважує, що у формальних складах статей необережна вина полягає в тому, що вчиняючи ту чи іншу дію, особа, як правило, не усвідомлює її протиправності, хоча повинна й могла її усвідомлювати. Висновок про те, що особа повинна була й могла усвідомлювати протиправність своєї дії (бездіяльності) й караність останньої в адміністративному порядку, може бути зроблений з урахуванням конкретних обставин справи й суб`єктивних можливостей порушника. Проте, оскільки корупційне правопорушення може бути вчинено лише з прямим чи непрямим умислом, суд, з огляду на вищевказані обставини справи, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 умисно не подала щорічну декларацію. А тому в її діях відсутній склад корупційного правопорушення, оскільки корупційним правопорушенням є виключно умисел діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 172-6 КУпАП, суддя мав дослідити докази того, що остання усвідомлювала суспільну небезпечність неподання декларації, передбачала можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажала настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилася до їх настання чи свідомо допускала їх настання. Вказані обставини суддею першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані, а тому за зазначених вище обставин, його висновок про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є хибним. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі пов`язаного з корупцією, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності. Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Таким чином, апеляційний суд, з урахуванням принципів законності, об`єктивності та справедливості, та з огляду на вищенаведене, вважає, що ОСОБА_1 з поважних причин несвоєчвасно подала щорічну декларацію. Окрім цього, апеляційнийи суд зазначає, що відомості, викладені в протоколі № 171/2019 про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією від 19.06.2019 року, зокрема щодо місця вчинення адміністративного правопорушення та моменту виявлення вказаного адмінправопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи із наступного, а це в свою чергу робить цей документ недопустимим доказом. Як зазначено у вказаному протоколі? місцем вчиненя адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП є Івано-Франківська обласна рада, яка знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського 21, оскільки обов`язок подавати декларації виник у ОСОБА_1 , у зв`язку із перебуванням її на посаді депутата Івано-Франківської обласної ради. Таке твердження апеляційний суд вважає помилковим, зважаючи на таке. Як вбачається із поданого захисником Ткачуком С.В. під час апеляційного розгляду справи листа Івано-Франківської обласної ради від 09.12.2019 року, ОСОБА_1 не є працівником виконавчого апарату обласної ради, виконує свої депутатські повноваження на громадських засадах, а тому для неї не діють правила внутрішнього трудового розпорядку обласної ради, вона не має робочого місця (кабінету), не отримує заробітну плату, а також її трудова книжка не зберігається в обласній раді. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснила, що вона дійсно постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Декларації за попередні роки постійно подавала по місцю роботи, а саме Тлумацька ЦРЛ. Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом. ОСОБА_1 будучи депутатом обласної ради не займала вказаних посад, а виконувала свої депутатські повноваження на громадських засадах. Івано-Франківський міський суд порушив вимоги ст. 276 КУпАП, де зазначено, що справи даної категорії розглядаються за місцем його вчинення. Згідно з вимогами ч.3 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У Рішенні Європейського суду у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (SokurenkoandStrygun v. Ukraine) від 20.07.2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04 зазначено, що Суд повторює, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою ст. 257 КУпАП передбачено, що протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення. Пунктом першим частини першої статті 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи належить до його компетенції розгляд даної справи. Згідно матеріалів справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності є депутатом Івано-Франківської обласної ради та суб`єктом адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП у зв`язку з виконанням депутатських повноважень, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що орган уповноважений на складання протоколу, помилково визнав місцем вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, а саме Івано-Франківську обласну раду, оскільки місце проживання ОСОБА_1 , яке співпадає з місцем її роботи - м. Тлумач, Івано-Франківсьткої області, а тому у відповідності до ч.1 ст. 276 КУпАП розгляд справи повинен був здійснюватись в Тлумацькому районному суді. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, 05.07.2019 року було подано до Івано-Франківського міського суду клопотання про передачу справи на розгляд до іншого суду. Однак, суддя першої інстанції, в порушення вимог КУпАП, не вирішив подане ОСОБА_1 клопотання, та жодним чином не навів правових обгрунтувань в оскаржуваній постанові. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що, як зазначено в протоколі, так і суддя місцевого суду прийшов до помилкового висновку про те, що датою виявлення вказаного правопорушення, є дата складання протоколу - 19.06.2019 року. У протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що датою виявлення правопорушення є дата складення протоколу, тобто 19 червня 2019 року року (а.с.5). Такі твердження апеляційний суд вважає помилковими у частині моменту виявлення правопорушення. Так, датою виявлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6, КУпАП, то нею слід вважати день виявлення несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Слід зазначити, що згідно скріншоту Єдиного державного реєстру декларацій, датою перегляду вказаної декларації є 24 квітня 2019 року (а.с.32). Крім цього, 14.05.2019 року керівник департаменту НАЗК листом направляв на ім`я начальника УЗЕ в області ДЗЕ Національної поліції України, матеріали щодо суб`єкта декларування ОСОБА_1 , для вжиття заходів щодо перевірки факту несвоєчасного подання щорічної декларації за 2018 рік. (а.с.25). Разом з тим, 24.04.2019 року старший детектив - керівник детективів Першого відділу детективів Четвертого підрозділу Детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 листом адресованим Національному агенству з питань запобігання корупції, направляв матеріали щодо несвоєчасного подання, відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», депутатом Івано-Франківської обласної ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, для прийняття рішення згідно чинного заклонодавства. Таким чином, апеляційний суд вважає, що датою виявлення пропуску строку на подання щорічної декларації ОСОБА_1 , є початок здійснення відповідної перевірки, упровноваженими на те особами, за фактом цього ймовірного правопорушення, тобто 24.04.2019 року. Виходячи з наведеного, та враховуючи те, що діяння, яке ставиться у вину ОСОБА_1 вчинено з поважних причин, а також з огляду на фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, який характеризується умисною формою вини, а тому постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 цього ж Кодексу, тобто правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі і у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. За таких обставин, АС ОСОБА_1 підлягає до задоволення. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк