Постанова Львівський апеляційний суд № 464/6364/19

Справа № 464/6364/19 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М. Провадження № 33/811/174/20 Доповідач: Березюк О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2020 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участю прокурора Терешенка В.Я., захисників Кухти В.З. та Свищо С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу захисника Кухти В.З. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Франківського районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з ч.1 ст.172-6 КУпАП, встановив: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. у дохід держави, також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.. Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, будучи звільненим з посади заступника директора з виробничих та господарських питань ДП "Львівський військовий лісокомбінат", відповідно до наказу ДП "Львівський військовий лісокомбінат" № 209 - ОС від 20.07.2018, відповідно до пункту "а" пункту 1 частини 2 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, у порушення вимог абзацу 2 ч.2 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік з пропуском строку, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП. Цю постанову оскаржив захисник Кухта В.З. в інтересах ОСОБА_1 . Просить скасувати оскаржувану постанову як необґрунтовану та незаконну, та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог покликається на суттєву неповноту судового слідства, порушення норм законодавства, що тягне скасування судового рішення на підставі п.4 ч. 1 ст.293 КУпАП. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Судом невірно застосовано норми матеріального права, не взято до уваги доводи захисника та правопорушника що відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також щодо наявності порушень закону особою, що склала протокол. Окрім цього, місцевим судом в оскаржуваній постанові не наведено заявлених клопотань та не надано їм жодної правової оцінки. Покликається, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у такому відсутні місце та час його складання, посада особи, яка його склала, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, не розкрито у чому саме полягає підрив ОСОБА_1 авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування, і чим саме він може зашкодити суспільним інтересам. Зазначене у протоколі та в оскаржувані постанові місце вчиненні правопорушення не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не працював з 20 липня2018 року і не міг за вказаною адресою вчинити будь-які дії. Звертає увагу, що саме через ці обставини Сихівський районний суд м. Львова постановою від 16 грудня 2019 року скерував за підсудністю зазначений протокол до Франківського районного суду м. Львова. Мотиви суду першої інстанції щодо клопотання про повернення протоколу на доопрацювання в оскаржуваній постанові не наведені. Вказує, що згідно протоколу час виявлення правопорушення 22 листопада 2019 року. Однак відсутні інформація про те, коли саме особа, яка його склала ознайомилась з деклараціями ОСОБА_1 на офіційному сайті НАЗК. Дана обставина унеможливлює встановити строки, передбачені ч.3 ст.38 КУпАП. Вважає, що вже 02 квітня 2019 року Національне агентство та інші уповноважені на те органи мали можливість виявити факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації. Отже, з урахуванням ч.2 ст.38 КУпАП на ОСОБА_1 неможливо накласти адміністративне стягнення, оскільки з моменту його вчинення минуло більше 3-х місяців. Окрім цього, зазначає, що з урахуванням п.п.1 п.5 розділу ІІ «Формування та ведення реєстру» Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, якщо обов`язок подати декларацію (після звільнення) у ОСОБА_1 виник у строк до 00:00 год. 01 квітня 2019 року, то датою вчинення ним адміністративного правопорушення є 02 квітня 2019 року. За таких обставин, апелянт вважає, що датою виявлення правопорушення слід вважати 02 квітня 2019 року. Згідно пояснень ОСОБА_1 , на які покликався суд, останній ствердив про відсутність у нього умислу на вчинення даного адміністративного правопорушення, що виключає в його діях склад такого. Такі пояснення ОСОБА_1 не були спростовані особою, яка склала протокол. Звертає увагу, що ОСОБА_1 при прийнятті на роботу не було доведено, що він є суб`єктом обов`язкового декларування, про необхідність подачі декларації після звільнення за 2018 рік. Розглянувши матеріали справи №464/6364/19, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення захисників, які підтримали апеляційні вимоги, та прокурора, який апеляційні вимоги заперечив, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Частиною 1 ст. 176-2 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Судом першої інстанції встановлено факт несвоєчасного подання без поважних причин декларації (після звільнення) за 2018 рік, ОСОБА_1 , як особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік. Так, відповідно до наказу керівника ДП "Львівський військовий лісокомбінат" № 206-0С від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника директора з виробничих та господарських питань (а.с. 11), та 20 липня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з цієї посади згідно наказу керівника ДП "Львівський військовий лісокомбінат" № 209 - ОС від 20.07.2018 за згодою сторін (а.с.12). Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держав и або місцевого самоврядування, за минулий рік. Згідно частиною 1 даної норми закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Отже, ОСОБА_1 , який був звільнений 20 липня 2018 року, зобов`язаний був подати до 00:00 год. 01 квітня 2019р. декларацію (після звільнення), особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік. Як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного Реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с. 19) ОСОБА_1 декларація за 2018 рік (після звільнення) була подана 13 листопада 2019 року о 23:01 год., тобто несвоєчасно. Ураховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та вважає, що такий висновок є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами у справі, які підставно враховані судом першої інстанції та наведені в оскаржуваній постанові. При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості про наявність у ОСОБА_1 поважних причин, які перешкодили йому вчасно подати декларацію (після звільнення) особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Апеляційні доводи про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з підстав наведених в апеляційній скарзі, є необґрунтованими. У протоколі про адміністративне правопорушення № 3 відносно ОСОБА_1 (а.с. 2-6) зазначено: дату та місце його складання 22 листопада 2019 року, м. Львів: прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол старший оперуповноважений в ОВС управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР НП майор поліції Горбулько Ю.С.; час вчинення адміністративного правопорушення 23:08 год. (у витягу 23:01) 13 листопада 2019 року, а також у повній мірі розкрито суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП. Щодо доводів апелянта про закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, з огляду на те, що датою як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, так і дату його виявлення слід вважати - 02 квітня 2019 року, апеляційний суд вважає зазначити наступне. Частиною 3 ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення,пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення є 13 листопада 2019 року. З таки твердження апеляційний суд не погоджується, та вважає, що датою вчинення адміністративного правопорушення у даному випадку є 01 квітня 2019 року день до наступлення, якого у ОСОБА_1 був обов`язок подати декларацію після звільнення. Що стосується дати виявлення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, то нею слід вважати день опублікування декларації на офіційному веб-сайті НАЗК, тобто у передбаченому законом спеціально для контролювання майнового стану суб`єктів відкритому джерелі, належному до того ж антикорупційному правоохоронному органу. Результат пошуку цієї інформації у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування показав, що днем опублікування декларації (після звільнення) ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті НАЗК є 13 листопада 2019 року. Отже, днем закінчення, передбаченого ч.3 ст.38 КупАП, строку накладення адміністративного стягнення, у такому разі, слід вважати 13 лютого 2020 року. Твердження захисника про те, що у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення даного адміністративного правопорушення, що зазначено у його поясненнях, і при прийнятті на роботу йому не було доведено, що він є суб`єктом обов`язкового декларування, а також про необхідність подачі декларації після звільнення за 2018 рік апеляційний суд до уваги не приймає. Судом першої інстанції вірно зазначено у постанові, що згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Щодо клопотання захисника Свищо С.М. про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено не належним суб`єктом, то таке не заслуговує на увагу з огляду на наступне. Відповідно до пп.3 п.1 Розділу 3 «Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України», затвердженого Наказом Національної поліції України №1077 від 23.10.2019 року, Реалізація повноважень Національної поліції України в частині боротьби з організованою злочинністю, злочинністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, протидії корупції, захисту прав і свобод людини і громадянина та об`єктів права власності від протиправних посягань, а саме протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України. Згідно з п.2 розділу 4 цього ж Положення Департамент стратегічних розслідувань має права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, законами України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України. Таким чином, апеляційним суд встановлено те, що протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, №3 від 22.11.2019 року складено уповноваженим суб`єктом. На переконання апеляційного суду, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 172-6 КУпАП та у межах строків, передбачених ст.38 КУпАП. Отже, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. При перевірці справи в апеляційній інстанції не було виявлено порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке б могло потягти за собою зміну чи скасування постанови. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає. Керуючись ст.294 КУпАП,- постановив: Апеляційну скаргу захисника Кухти В.З. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Франківського районного суду м.Львова від 22 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з ч.1 ст.172-6 КУпАП без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Березюк О.Г.