Постанова 4805 № 296/2266/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2266/18 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А. Категорія 48 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря Ковальської Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №296/2266/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» України» про визнання частини майна спільною сумісною власністю подружжя, частини майна особистою приватною власністю чоловіка, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 травня 2019 року, постановлену під головуванням судді Галасюка Р.А. в м.Житомирі, в с т а н о в и в : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити його позов до ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовував тим, що в суді на розгляді знаходиться його позов до ОСОБА_2 про визнання частини квартири спільною сумісною власністю подружжя та частини майна особистою приватною власністю чоловіка. Зокрема зазначив, що перебував із ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. У період спільного проживання придбали квартиру, яку оформили на відповідачку. Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що 31 травня 2018 року ОСОБА_2 продала квартиру своїй близькій подрузі ОСОБА_3 , яка висловила намір відчужити квартиру іншій особі. Жодних повноважень на продаж даної квартири він не надавав. Окрім того, відповідач весь час приховувала від нього, що вищевказана квартира вже продана. З метою запобігти утрудненню виконання у подальшому рішення суду вважає, що на спірну квартиру необхідно накласти арешт. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. До розгляду справи по суті накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на постановлення ухвали із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2018 року ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених 18 червня 2018 року позовних вимог, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати та встановити факт спільного проживання його та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2011 року; визнати об`єктом спільної сумісної власності чоловіка та дружини Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ним право спільної сумісної власності на 1/2 вказаної квартири; визнати 1/2 частину квартири об`єктом його особистої приватної власності та визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири. Позов обґрунтовував тим, що під час спільного проживання сторін, як однією сім`єю із веденням спільного господарства, загальним побутом та спільним бюджетом, 30 липня 2013 року відповідачем було придбано вищевказану квартиру. Зазначена квартира, була придбана частково за його власні кошти в розмірі 20 000 доларів США, а також частково за кредитні кошти, отримані ОСОБА_2 у ПАТ «Ощадбанк». Однак, йому стало відомо про те, що відповідач має намір відчужити спільне нерухоме майно. Добровільно розділити дане майно відповідач відмовлялася, а тому він вимушений був звернутися до суду за захистом свого права. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 березня 2018 року відкрио провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» України» про визнання частини майна спільною сумісною власністю подружжя, частини майна особистою приватною власністю чоловіка. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31 травня 2018 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 відчужила ОСОБА_3 У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про уточнення та збільшення його позовних вимог та просив також визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 грудня 2019 року роз`єднані вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання частини майна спільною сумісною власністю подружжя, частини майна особистою приватною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюб, визнання частини майна спільною сумісною власністю подружжя, частини майна особистою приватною власністю, присвоєно № 296/2266/16-ц. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, виходив з того, що незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Так, даний спір має майновий характер, а судом накладено арешт на спірну квартиру, яка є предметом спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Остання відчужила спірну квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 під час розгляду даної справи в суді першої інстанції. Факт роз`єднання позовних вимог та виділення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі- продажу в самостійне провадження не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому, не порушуючи законних прав та інтересів ОСОБА_3 . З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 08 травня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 14 січня 2020 року. Головуючий Судді