Окрема ухвала Велика Палата ВС № 9901/949/18

ОКРЕМА ДУМКА суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В., Кібенко О. Р., Уркевича В. Ю. 18 грудня 2019 року м. Київ у справі № 9901/949/18 провадження № 11-1179заі19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність ВККС, що полягала у ненаданні рішень за заявами ОСОБА_1 від 19 вересня 2014 року та від 20 квітня 2016 року; визнати протиправними та нечинними рішення Комісії від 27 квітня 2016 року та 24 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 від 24 вересня 2014року № 8вк-7085/14. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 грудня 2018 року відмовив у відкритті адміністративного провадження в частині вимог про визнання протиправними та нечинними рішень ВККС від 27 квітня 2016 року та 24 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 від 24 вересня 2014 № 8вк-7085/14. Цією ж ухвалою вказану позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності у зв`язку із ненаданням ВККС рішень за заявами ОСОБА_1 від 19 вересня 2014 року та від 20 квітня 2016 року залишив без руху через невідповідність її вимогам до позовної заяви, передбаченим частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (не додано документу про сплату судового збору) та пункту 11 частини п`ятої статті 160 цього Кодексу (позивач не підтвердив, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав), та встановив ОСОБА_1 для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали. Велика Палата Верховного Суду за наслідками перегляду ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року постановою від 15 травня 2019 року залишила її без змін в частині відмови у відкритті адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до ВККС щодо вимог про визнання протиправними та нечинними рішень Комісії від 27 квітня 2016 року та 24 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 від 24 вересня 2014 року №8вк-7085/14. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправною бездіяльності залишив без розгляду. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року - без змін. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову від 18 грудня 2019 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення ВККС ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час. Правовий статус ВККС визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. ВККС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України. 7 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС припиняються, а керівник секретаріату ВККС призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону. ВККС протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККС, утвореної відповідно до цього Закону. Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККС відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 18 грудня 2019 року відповідач у справі - ВККС фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу, зокрема і голови, яким оформлено довіреність на представництво інтересів Комісії в цій справі, вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККС ще не був утворений у визначеному законодавством порядку. Фактичне неіснування складу ВККС є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період. Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус ВККС як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання і не стосується діяльності ВККС як юридичної особи. Звертаємо увагу на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правовий статус ВККС як державного колегіального органу, тобто будь-які рішення приймаються лише колегіально, або в установленому Законом порядку відповідний колегіальний орган делегує голові ВККС повноваження, в тому числі на представництво цього колегіального органу, висловлення його колегіальної волі при розгляді справ у суді. У подальшому голова Комісії може передоручити частину делегованих йому членами Комісії повноважень іншій особі, зокрема працівнику апарату ВККС. Оскільки на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи відсутні члени колегіального органу та його голова, то такого органу фактично не існує, не існує його колегіальної волі та позиції у справі. Це означає, що такий неіснуючий орган державної влади не може делегувати свої процесуальні повноваження працівникам апарату Комісії. Формальне існування Комісії як юридичної особи (як суб`єкта цивільних правовідносин) жодним чином не свідчить про існування відповідного органу влади як суб`єкта адміністративних правовідносин. До того ж в інших справах за участю ВККС може постати питання про можливість представництва цього органу після закінчення строків дії довіреностей, якими були уповноважені відповідні працівники апарату ВККС, що унеможливить будь-яке представництво цього органу у судових процесах, а також подання цим органом відповідних процесуальних документів. За таких обставин, під час апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення за результатами такого перегляду постанови від 18 грудня 2019 року, ВККС не мала можливості належним чином відстоювати свою позицію в суді та реалізовувати передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України права учасника справи, що свідчить про незабезпечення ефективного способу юридичного захисту учаснику судового процесу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі: смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, до встановлення правонаступника. Вважаємо, що наразі фактично відбувається перетворення відповідного суб`єкта владних повноважень, а тому, Велика Палата Верховного Суду мала б на підставі пункту 1 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України зупинити провадження у справі до моменту формування складу ВККС задля надання змоги цьому учаснику справи належно представляти свої інтереси в суді. Судді Великої Палати Верховного Суду С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич