Постанова 4823 № 738/1499/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 січня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 738/1499/19 Головуючий у першій інстанції - Слісар А. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/165/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бечка Є.М., суддів: Євстафіїва О.К., Іванової Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, дата та місце складання повного тексту: 30 жовтня 2019 року, м.Мена, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23 квітня 2013 року у розмірі 14687 грн 24 коп., станом на 22 липня 2019 року, та судових витрат. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 23 квітня 2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначав, що підписуючи вказану заяву, відповідач погодився, що дана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між сторонами договір. Вказаною заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Дія договору між сторонами також підтверджується тим, що відповідач користувався картковим рахунком, а також використанням ним кредитних коштів. Пунктом 1.1.3.2.4 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте, відповідач грошові кошти для погашення заборгованості не надав, що відображено в розрахунку заборгованості. Сторони погодили, якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, банк збільшує розмір кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мали місце на дату нарахування процентів. У зв`язку з порушеннями умов повернення кредитних коштів, станом на 22 липня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 14687 грн 24 коп., з яких: 0 грн 00 коп. - тіло кредиту; 2740 грн 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8920 грн 67 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1850 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 675 грн 58 коп. - штраф (процентна складова). Також позивач звертає увагу, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, але якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Умовами п.1.1.7.43 договору сторони визначили, що дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. Також позивач зазначає, що викладені у позовній заяві обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з «Тарифів Банку», Витягом з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 23 квітня 2013 року та судових витрат відмовлено. Суд виходив з того, що у заяві позичальника від 23 квітня 2013 року процентна ставка не зазначена, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Умови та правила надання банківських послуг, які додані до матеріалів справи не можуть бути підставою для стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованої пені, штрафів, оскільки позивачем не було надано доказів, що саме додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку діяли на час підписання відповідачем заяви приєднання, та саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку ознайомлювався відповідач та погоджувався з ними. Також суд зазначив, що фактично отримані та використані відповідачем кошти повернуті в добровільному порядку. Не погоджуючись з вказаним рішенням представниця АТ КБ «ПриватБанк» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що норми ЦК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової Анкети-заяви, тому підписуючи Анкету-заяву ОСОБА_1 ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положення зобов`язується неухильно дотримуватись. Іншого відповідачем не доведено, хоча саме на нього покладено обов`язок доведення, що він не був ознайомлений з Умовами та правилами та Тарифами банку, що узгоджується з висновками, зазначеними у постанові Верховного суду від 09 липня 2018 року по справі №202/19403/13-ц та постанові від 21 березня 2018 року №441/569/17. Також особа, яка подає апеляційну скаргу звертає увагу, що у постанові Верховного суду від 07 березня 2018 року по справі №755/18246/15-ц, де зазначено, що оскільки позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами. А згідно висновку, зазначеному в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №755/2720/16-ц, Умови та Правила є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Представник банку зазначає, що доказування лежить на сторонах судового процесу, та вважає, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі, зокрема розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору. Також до апеляційної скарги надано виписку по кредитному рахунку, яка є первинним документом, довідку про строк дії карти та довідку про зміну умов кредитування. Особа, яка подає апеляційну скаргу звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження факту повного виконання кредитного договору. Ухвала про відкриття апеляційної скарги та сама апеляційна скарга були направлені за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та отримана 19 грудня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення в яких зазначає, що суд не мотивував на підставі яких даних в розрахунку заборгованості він дійшов висновку про те, що відповідач виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів; умовами укладеного договору передбачено повернення отриманих коштів щомісяця до 25 числа в розмірі 7% від заборгованості; станом на час подачі позову вся заборгованість за тілом кредиту була прострочена та складала 2740 грн 99 коп., а отже підлягає стягненню. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Даним вимогам відповідає рішення суду першої інстанції. Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. При цьому, Анкета-заява не містить даних щодо істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше) (а.с.10). У тексті вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 погодився із тим, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зазначено, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.privatbank.com.ua. Також підписанням відповідач підтвердив, що ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання послуги «Картка універсальна Gold» та згоден оформити дану послугу. Підписуючи дану заяву, він надав згоду на обробку банком всіх персональних даних з метою і на умовах, встановлених в договорі про надання банківських послуг. Підтвердив, що повідомлений про свої права, пов`язані зі зберіганням, обробкою її персональних даних, визначених діючим законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються його персональні дані. Зазначив, що не планує здійснювати угоди за дорученням третіх осіб та в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу зі сторони других осіб на проведення нею фінансових операцій відсутні. У випадку появи такої особи (контролера) зобов`язаний повідомити про це банк. Пам`ятку клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування отримав та ознайомився з її умовами під розпис. Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23 квітня 2013 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 29 травня 2015 року, заборгованість відсутня (а.с.6-7). Згідно Розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23 квітня 2013 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 22 липня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 14687 грн 24 коп., з яких: 0 грн 00 коп. - тіло кредиту; 2740 грн 99 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 8920 грн 67 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1850 грн - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також 1175 грн 58 коп. заборгованості за судовими штрафами (а.с.8-9). Згідно Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» в ПриватБанку наявні умови по картках: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с.10). Також матеріали справи містять Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті Банку (а.с.12-45). Підтверджень, що саме ці Умови та правила діяли на час підписання Анкети-заяви матеріали справи не містять. Мотивуючи свої позовні вимоги представник ПриватБанку зазначив, що відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте інших доказів, крім позовної заяви, на підтвердження кредитних договірних зобов`язань між сторонами суду першої інстанції надано не було. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що саме заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають договір про надання банківських послуг. Однак, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не було надано правила користування, умови обслуговування і кредитування, а також рекламний буклет для можливості визначення яку саме карту отримав відповідач та на яких умовах. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При подачі апеляційної скарги представником Банку надано виписку за період з 01 січня 1999 року по 24 листопада 2019 року, з якої вбачається, що на ОСОБА_1 оформлена основна карта НОМЕР_1 (а.с.83-87). Згідно виписки, рух коштів по даній карті розпочався з її поповнення готівковими коштами 23 лютого 2014 року (Анкета-заява від 23 квітня 2013 року). Встановити, що саме дана карта була видана на підставі укладеного між сторонами договору неможливо. Згідно довідки Банку між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , відкрита 23 квітня 2013 року, термін дії - до 10/16; НОМЕР_3, відкрита 06 травня 2017 року, термін дії - до 05/21; НОМЕР_2, відкрита 16 травня 2017 року, термін дії - до 05/21; НОМЕР_3, відкрита 07 червня 2017 року, термін дії - до 05/21; НОМЕР_2, відкрита 08 серпня 2017 року, термін дії - до 05/21; НОМЕР_4, відкрита 16 серпня 2017 року, термін дії - до 08/21; НОМЕР_4, відкрита 15 березня 2018 року, термін дії - до 08/21 (а.с.88). З довідки Банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку відбувся 23 квітня 2013 року по карті НОМЕР_1 та в той же день встановлено кредитний ліміт 0 грн. 28 листопада 2015 року кредитний ліміт змінено на 2000 грн, а 16 серпня 2018 року знизили кредитний ліміт до 0 грн (а.с.89). Апеляційний суд критично оцінює дані докази, тобто виписку Банку, довідку про видачу карток та довідку про зміну умов кредитування, оскільки представником банку не наведено та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України) та суперечності доказів між собою. Слід зазначити, що кредитна карта - це банківська платіжна картка, призначена для здійснення операцій, розрахунки за якими здійснюються виключно за рахунок коштів, наданих банком клієнту в межах встановленого ліміту відповідно до умов кредитного договору. В той же час, згідно Виписки, як вже зазначено вище, першою операцією по карті ОСОБА_1 було її поповнення, а не зняття кредитних коштів. Крім того Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 саме за вказаним у позові договором кредиту. Так, за кредитною карткою з датою відкриття 23.04.2013 року, яка має термін дії 10/16, згідно розрахунку позивача та виписки з особового рахунку, даних про заборгованість відповідача не містить. Також відсутні дані, на підставі чого відповідачу через півроку після закінчення терміну дії картки видавались інші картки, які саме, чи отримував відповідач їх особисто, та на яких умовах. Доводи апеляційної, що норми ЦК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової Анкети-заяв, тому підписуючи Анкету-заяву ОСОБА_1 ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положення зобов`язується неухильно дотримуватись, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення першої інстанції, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову не з підстав неукладеності договору, а з тих підстав, що з наданих складових договору неможливо встановити тіло кредиту, тобто розмір кредитних коштів, процентів за користування коштами та інших складових умов договору, на підставі яких проведено розрахунок заборгованості. Посилання представника позивача на постанови Верховного суду від 09 липня 2018 року по справі №202/19403/13-ц та постанові від 21 березня 2018 року №441/569/17, ґрунтуються на невірному розумінні представником норм законодавства та підстав відмови у позові. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 07 березня 2018 року по справі №755/18246/15-ц де зазначено, що оскільки позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки не зрозуміло на яких умовах надано кредитні кошти ОСОБА_1 та в якій сумі. Як вже зазначалося вище, відповідач погодився отримати карту «Універсальна Gold», однак Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт містить щонайменше чотири видні карток «Універсальна», такі як: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с.10). Кожна з даних карток обслуговується на різних умовах, з різними базовими процентними ставками, пільговим періодом, обов`язковими щомісячними платежами, тощо, а отже за наявності даних про декілька карток та за відсутності даних про підстави та умови їх видачі позивачем, вручення їх відповідачу, не доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 саме за вказаним у позові договором кредиту . Посилання особи, яка подає апеляційну скаргу на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі №755/2720/16-ц, що Умови та Правила є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено, що дані Умови та Правила діяли на час підписання Анкети-заяви ОСОБА_1 , а збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Заслуговують на увагу посилання представника банку, що доказування лежить на сторонах судового процесу, проте саме стороною позивача не доведено ні розміру кредиту, ні умови на яких він надавався. Слід зазначити, що згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Більш того, згідно ч.7 ст.814 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Надані позивачем розрахунок заборгованості, не є належним доказом, який підтверджує суму кредитного ліміту, проценти та інші умови договору, а виписка по кредитному рахунку, яка дійсно є первинним документом, довідка про видачу та строк дії карток та довідка про зміну умов кредитування, містять суперечливі дані, які не підтверджують наявності заборгованості відповідача за вказаним у позові договором. Також, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину або відсутність заперечень з боку відповідача щодо наявності заборгованості при розгляді справи не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні спору про стягнення заборгованості по суті. Крім того, слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Апеляційний суд також звертає увагу, що з наданих позивачем доказів суму кредиту, наданого ОСОБА_1 за даним кредитним договором встановити не можливо. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин у даній справі. Такі доводи враховані судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, §65).. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної належні та допустимі докази, визначені ст.ст.76-81 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач приєднався до договору на конкретних умовах, отримав банківські послуги у вигляді кредитних коштів, а також що відповідач допустив заборгованість. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення, рішення Менського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2019 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: