Постанова 4804 № 220/2613/19

22-ц/804/341/20 220/2613/19 Головуючий у 1-й інстанції Фисун Л.С. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 січня 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б., за участю секретаря Сидельнікової А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 грудня 2019 року, постановлену у складі судді Фисун Л.С., повний текст ухвали складено 10 грудня 2019 року, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Южноє», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-шахтарське», В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог і процесуальних рішень щодо забезпечення позову В провадженні Великоновосілківського районного суду Донецької області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у якості третіх осіб залучено ТОВ «Южноє», Сільськогосподарське ТОВ «Ново-шахтарське». Позов вмотивований тим, що сторони перебувають у шлюбі, що за час тривання якого чоловік позивача - ОСОБА_3 за обопільної згоди подружжя став засновником (учасником) ТОВ ««Южноє», частка як учасника в статутному капіталі складає - 3540грн., що становить 30% Статутного капіталу товариства, та СТОВ «Ново-шахтарське», частка складає біля 30,001% Статутного фонду. У справі заявлені позовні вимоги про: 1) виділ ОСОБА_1 в натурі частки у спільному майні подружжя, а саме в майні ТОВ «Южноє», де частка чоловіка, як учасника, становить 3549грн. або 30% Статутного капіталу, та у майні СТОВ «Ново-шахтарське» - частка ОСОБА_3 складає біля 30% Статутного фонду; 2) визнати право власності ОСОБА_1 на виділене майно в натурі, що складається з частки статутного фонду та майна ТОВ «Южноє» і СТОВ «Ново-шахтарське». В грудні 2019 року ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступні обставини. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач від 18.11.2019р. висловлює згоду виділити з його частки (30%) в майні вищезазначених юридичних осіб, як частку не більш ніж 5% Статутного фонду та визнати за позивачкою - дружиною ОСОБА_1 право приватної власності на таке виділене судом майно. При цьому відповідач категорично заперечує проти розподілу суми дивідендів, які знаходяться на банківських рахунках третіх осіб ТОВ «Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське». 02.12.2019р. позивачці стало відомо, що після відкриття провадження у справі про поділ майна її чоловік - ОСОБА_3 та ТОВ «Южноє» ініціюють питання про скликання позачергових зборів на 17.12.2019р. з порядком денним про виключення відповідача зі складу учасників. Вважає, що учасники ТОВ «Южноє» намагаються не тільки виключити відповідача з числа учасників з позбавленням його права власності, а й визначити порядок розподілу його частки, через що власників на спірну частку у товаристві можуть бути декілька, які відмовляться виділяти їй в натурі майно, або такого майна не буде на балансі. Ці обставини, якщо не вжити заходів забезпечення позову, істотно ускладнять чи унеможливлять виконання судового рішення, негативно впливаючи на майно позивачки. З метою забезпечення позову про поділ майна подружжя ОСОБА_1 в своїй заяві просила: 1) заборонити учасникам ТОВ «Южноє» вирішувати питання виключення учасника ОСОБА_3 на позачергових або чергових загальних зборах до набрання законної сили рішення по даній справі; 2) накласти арешт на частки відповідача ОСОБА_3 в Статутному фонді ТОВ «Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське» до набрання рішенням законної сили; 3) заборонити державним реєстраторам до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії в Єдиному реєстрі юридичних, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ «Южноє» в частині виключення ОСОБА_3 зі складу учасників. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Великоновосілківського районного суду від 10 грудня 2019 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , суд першої інстанції, виходив з того, що заявником не наведено переконливих мотивів того, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. Доводи заявника ґрунтуються тільки на припущеннях про можливість утруднення виконання судового рішення, а обраний спосіб забезпечення позову порушить права ТОВ ««Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське» як суб`єкта господарювання; заявлені заходи забезпечення не є співмірним із заявленими позовними вимогами і носять характер втручання в господарську діяльність товариства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга представника заявника ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції не зазначено мотивів та правового висновку щодо однієї із заявлених вимог, а саме вимоги за третім видом забезпечення позову - заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії в цьому реєстрі щодо ТОВ «Южноє» в частині виключення ОСОБА_3 зі складу учасників. Суд проігнорував висновки у рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012р. справа № 17-рп/2012р. про те, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Судом порушено вимоги процесуального закону в частині дотримання засад верховенства права. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Процедура розгляду справи апеляційним судом Враховуючи положення ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного провадження. Справа розглядається у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи: заявника ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 , від якого надійшла заява про розгляд справи у його і довірителя відсутність (а.с. 45, 53, 54); відповідача ОСОБА_3 , представників третіх осіб - ТОВ «Южноє» і СТОВ «Ново-шахтарське» (а.с. 51, 55, 56, 59), неявка яких згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду процесуального питання, пов`язаного із забезпеченням позову. Фактичні обставини справи, встановлені судом В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя шляхом: виділу позивачці в натурі частки у спільному майні подружжя, а саме в майні ТОВ «Южноє», де частка її чоловіка - ОСОБА_3 , як учасника товариства, становить 3540грн. і що складає 30% Статутного капіталу, та у майні СТОВ «Ново-шахтарське» - частка ОСОБА_3 складає біля 30% Статутного фонду; визнання права власності позивачки на виділене майно в натурі, яке є об`єктом спільної сумісної власності, і що складається з частки статутного фонду та майна ТОВ «Южноє» і СТОВ «Ново-шахтарське». В забезпечення позову позивач просить: 1) заборонити учасникам ТОВ «Южноє» вирішувати питання виключення учасника ОСОБА_3 на позачергових або чергових загальних зборах до набрання законної сили рішення по даній справі; 2) накласти арешт на частки відповідача ОСОБА_3 в Статутному фонді ТОВ «Южноє» та СТОВ «Ново-шахтарське» до набрання рішенням законної сили; 3) заборонити державним реєстраторам до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії в Єдиному реєстрі юридичних, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ «Южноє» в частині виключення ОСОБА_3 зі складу учасників. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із п.п. 1, 2, 10 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Згідно зі ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. Згідно з п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (з подальшими змінами), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Таким чином, законодавець зобов`язав суд при вирішенні питання щодо забезпечення позову з`ясовувати ряд обставин, в тому числі обставини, які б виключили можливість при вирішенні вказаного питання перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, порушення прав третіх осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГК України суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин (ч. 2 ст. 20 ГК України). За змістом ч.ч. 1-4 ст. 62 ГК Ураїни підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників (ч.ч. 1,2 ст. 66 ГК України). Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, такий процесуальний захід викликаний тим, що невідомою особою за невідомих обставин виноситься питання про виключення відповідача зі складу учасників з ініціацією скликання позачергових зборів учасників товариства «Южноє». В заяві представник заявниці ОСОБА_1 , що не є учасником товариства, вказує на незаконність скликуваних зборів. Але ж дані обставини, як вбачає колегія суддів в наведених обставинах і вищепереліченому унормуванні, лежать в площині виникнення спірних господарських відносин між товариством і учасником товариства, а не в площині вирішення питання про забезпечення позову в сімейному спорі з розподілу спільного майна подружжя. Відтак, заявлені вимоги щодо заборони на скликаних зборах вирішувати питання виключення відповідача з числа учасників товариства «Южноє» суперечить вимогам законодавства, що гарантує самостійність законної діяльності суб`єкта господарювання без втручання з боку оргнаів державної влади, в тому числі і судів, і не узгоджується із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у вищезгаданій постанові №

9. При перегляді ухвали суду першої інстанції колегія суддів враховує характер і зміст заявлених вимог, щодо яких відсутній дійсний спір, зважаючи на згоду відповідача на виділ з його частки в майні товаристві частку (не більше 5% Статутного фонду) із визнанням за позивачкою права власності на таке виділене майно, що висловлено у його відзиві на позовну заяву від 18.11.2019р., положення ст. 16 ЦК України щодо належних способів захисту, ст.ст. 61, 65 СК України, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006р., ст. 167 ГК України, з огляду на правові висновки у постановах Верховного Суду України у справі № 6-5цс14 від 19.02.2014р., у справі № 6-61цс13 від 03.07.2013р. з наголошенням на тому, що внесок до статутного фонду госптовариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки власником майна є саме суспільство. Зважаючи на це, заявлені ОСОБА_1 вимоги в порядку забезпечення позову про заборону приймати рішення про виключення з числа учасників цих товариств відповідача, як віднаходить колегія суддів, по суті направлені на блокування рішень товариства, пов`язаних із реалізацією суб`єктивних корпоративних прав ОСОБА_3 , яким в межах даної справи не заявлено про порушення цих прав. При таких обставинах, клопотання в заявленому формулюванні заборони вирішувати питання про виключення відповідача зі складу учасників товариства містить ознаки обмеження прав інших учасників товариства і направлене на перешкоджання господарської діяльності, що є неприпустимим в розумінні задекларованих ч. 1 ст. 6 ГК України принципів господарювання із заборони незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини, на що слушно звернув увагу суд першої інстанції. В сенсі роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 6 постанови № 9, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Проте, ініціатор забезпечення позову шляхом накладення арештів на частки товариств ОСОБА_1 в порядку убезпечення ризиків спричинення збитків цим господарським товариствам не пропонує зустрічного забезпечення. Тож, застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Судом в оскаржуваній ухвалі, з огляду на формулювання позовних вимог, вірно обґрунтовано мотиви відмови в задоволенні вимоги про накладення арешту на частки в статутних капіталах товариств, зважаючи на належність на праві власності цим товариствам згідно із їх статутними документами і положеннями ст. 62, 66 ГК України переданого засновниками (учасниками) майна у якості внеску у відповідні статутні фонди цих товариств. З матеріалів справи вбачається, що накладення арешту на частки відповідача ОСОБА_3 в Статутних фондах ТОВ «Южноє» і СТОВ «Ново-шахтарське», стосується майна, належного на праві власності саме цим товариствам, і в такому випадку вжиття вказаних заходів забезпечення позову перешкоджатиме господарській діяльності товариств та обмежуватиме їх права у користуванні та розпорядженні власним майном, що може призвести до незворотних наслідків. Тож, заявляючи про вжиття заходів забезпечення позову у обраний заявницею спосіб, ОСОБА_1 , не визначаючи в позовній заяві всіх засновників (співвласників товариств), інтересів яких може стосуватись спір, прагне фактично спонукати суд втрутитись своїм рішенням у господарську діяльність цих суб`єктів господарювання, що заборонено законом. З аналогічних підстав невідповідності вимогам закону (ст.ст. 6, 62, 66 ГК України, ст. 12-14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») не підлягає задоволенню заявлена супутня вимога про заборону державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам проводити реєстраційні дії в Єдиному реєстрі юридичних, фізичних осіб та громадських формувань щодо ТОВ «Южноє» в частині виключення ОСОБА_3 зі складу учасників, що базується на основній вимозі заявниці про заборону учасникам ТОВ «Южноє» виключати її чоловіка ОСОБА_3 зі складу часників цього товариства. Згідно із вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Проте, заявником не наведено в заяві ґрунтовних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не додано до заяви доказів, які б підтвердили доводи заявника, що невжиття зазначених в заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Окрім цього, не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги щодо залишення поза увагою суду рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012р. у справі № 17-рп/2012р. з приводу того, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не є слушними, оскільки висновки по цій справі стосувались інших обставин, аніж у даній справі, а саме, такого спірного об`єкту, як статутного капіталу та майна приватного підприємства (або його частини), заснованого одним із подружжя за рахунок спільної сумісної власності подружжя, на відміну від даної справи, в якій господарські товариства «Южноє» і «Ново-шахтарське» мають декілька засновників (учасників) (сумарна частка в кожному товаристві 60% Статутного фонду), що вбачається зі змісту позовної заяви і заяви про забезпечення позову, за рахунок яких створено статутний фонд. З урахуванням викладеного, судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обсяг і характер позовних вимог і відповідних доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, на підставі чого зведено правильний висновок про недоведення факту існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки суду зведені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи апеляційної скарги представника заявника їх правильності не спростовують та не впливають на законність прийнятої ухвали суду. Тож, ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим в порядку ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 січня 2020 року. Судді: С.А.Попова Л.М.Кочегарова Т.Б.Ткаченко