Постанова 4876 № 904/3066/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.01.2020 м.Дніпро Справа № 904/3066/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 (повне рішення складено 05.09.2019, суддя Манько Г.В.) у справі №904/3066/19 за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Київ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера", м. Нікополь, Дніпропетровська область до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область про стягнення 175 000 грн., ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" та ОСОБА_1 на свою користь 175 000 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 16.10.2018. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" стягнуто 6407 грн. 43 коп. заборгованості та 2 625 грн. судового збору; провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито; провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 168 592 грн. 66 коп. закрито. Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" зобов`язань в частині своєчасного та повного погашення суми кредиту. Оскільки під час розгляду спору відповідачем-1 частково погашений кредит у сумі 168 592 грн. 66 коп., місцевий господарський суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та задоволення позову у сумі 6 407 грн. 43 коп. Посилаючись на приписи пункту 1 частини 1 статті 20 та пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі відносно відповідача-2 ( ОСОБА_1 ), із зазначенням того, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу та просить Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити, в іншій частині судове рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що спір з фізичною особою не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Апелянт зазначає, що ст. 20 Господарського процесуального кодексу України не містить обмеження щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним у даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення якого було укладено договір. Вказує, що оскільки спір між сторонами виник щодо неналежного виконання кредитного договору б/н від 16.10.2018, укладеного між суб`єктами господарювання (юридичними особами), вимога до поручителя, який уклав правочин в забезпечення такого зобов`язання також підлягає розгляду господарським судом (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18). Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що закривши провадження у справі відносно ОСОБА_1 , місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права та не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.10.2018 у справі № 910/1733/1, що призвело до ухвалення незаконного рішення в цій частині. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19, розгляд справи призначено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи. 06.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" ОСОБА_1 та відповідачем-2 ОСОБА_1, в якому відповідачі просять закрити провадження у справі №904/3066/19, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості у сумі 6 407 грн. 43 коп. та судового збору у сумі 2 625 грн. фактично виконано, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення №596 від 26.11.2019. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України) Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" через систему інтернет-кліент-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним і моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Таким чином, 16.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" укладений кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заявки та Умов. Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання банківських послуг (далі - Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладання сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет (https://privatmarket.ua). Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вкачуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, способом укладання кредитного договору в електронному вигляді, 16.10.2018 року на підставі укладеною договору Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" було перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" кредитні кошти у розмірі 300 060 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на неналежне виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" в частині своєчасного повернення заборгованості за кредитом у сумі 175 000 грн. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитом у сумі 175 000 грн. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3 Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2,, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку. Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5 Заяви). Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за кредитом у сумі 175 000 грн. Під час розгляду справи погашено заборгованість у сумі 168 592 грн. 66 коп., тому провадження у справі в цій частині місцевим господарським судом закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржник У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 Цивільного кодексу України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України). 12.10.2018 року між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений договір поруки №POR1539325191970, предметом якого надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (пункт 1.1. договору поруки). Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених у кредитному договорі (пункт 1.2 договору поруки). Сторони вищезазначеного договору домовились, що порука за договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (пункт 4.1 договору поруки). Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за кредитним договором солідарно з відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" (позичальника) та ОСОБА_1 (поручителя). Посилаючись на приписи пункту 1 частини 1 статті 20 та пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відносно відповідача-2 ( ОСОБА_1 ), оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що стаття 20 Господарського процесуального кодексу України не містить обмеження щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним у даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення якого було укладено договір. Оскільки спір між сторонами виник щодо неналежного виконання кредитного договору б/н від 16.10.2018, укладеного між суб`єктами господарювання (юридичними особами), вимога до поручителя, який уклав правочин в забезпечення такого зобов`язання також підлягає розгляду господарським судом (аналогічна правова позиція викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18). Предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 . Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта щодо помилковості закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 . За змістом пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 Цивільного кодексу України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом. Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржник Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання забезпечив майновий поручитель, він може виконати обов`язок боржника. Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). У постанові від 20.11.2019 у справі №910/9362/19 (провадження №12-180гс19) Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Враховуючи зміст та підстави поданого позову, характеру спірних правовідносин, наведені положення чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що спір у цій справі між позивачем та відповідачем-2 виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи (позивач та відповідач-1), що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки місцевим господарським судом не приймалось рішення по суті заявлених вимог про стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_1 (закрито провадження у справі), скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для направлення справи до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог в частині стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_1 . Між тим, 06.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" ОСОБА_1 та відповідачем-2 ОСОБА_1 , в якому відповідачі просять закрити провадження у справі №904/3066/19, з посиланням на те, що рішення суду про стягнення заборгованості у сумі 6 407 грн. 43 коп. та судового збору у сумі 2 625 грн. фактично виконано, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення №596 від 26.11.2019. Таким чином, станом на час розгляду апеляційної скарги заборгованість по кредитному договору є повністю погашеною. Враховуючи, що місцевим господарським судом неправильно закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, відбулось погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 . З огляду на викладене та керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3066/19 в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України скасувати. Закрити провадження у справі №3066/19 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881 грн. 50 коп. Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова Суддя І.М. Подобєд