Постанова Донецький апеляційний суд № 185/10933/18

22-ц/804/183/20 185/10933/18 Головуючий у 1-й інстанції Хацько Н.О. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 січня 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б., за участю секретаря Сидельнікової А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2019 року, постановлену у складі судді Хацько Н.О., повний текст ухвали складено 24 жовтня 2019 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 22 травня 2008 року, В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог В грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним з моменту укладення договору позики, укладеного у формі розписки від 22.05.2008р., написаної ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , про отримання у борг 80000долСША за проханням ОСОБА_4 під 3% в місяць строком на 6 місяців. Обрання позивачем підсудності вмотивовано тим, що один з відповідачів - ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_1 , як вважав позивач, що відносить справу згідно із Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.09.2014р. № 2710/38-14 до юрисдикції Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 року (а.с. 45) цивільну справу № 185/10933/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 22.05.2008 року передано за підсудністю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України до Селидівського міського суду Донецької області - за місцем реєстрації місця проживання одного з відповідачів - ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , на що згідно із вищезгаданим Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ поширюється юрисдикція Селидівського міського суду Донецької області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Селидівського районного суду Донецької області від 24 жовтня 2019 року (а.с. 113) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 22.05.2008 року прийнято до провадження суду і відкрито провадження у даній справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та передати справу на розгляд за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва. Апеляційна скарга мотивована тим, що справа підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача ОСОБА_1 , до якої безпосередньо пред`явлені позовні вимоги, у Голосіївському районі міста Києва, а не за місцем знаходження співвідповідача ОСОБА_4 , безпідставно залученого для маніпулювання територіальною підсудністю, який не є стороною спірних правовідносин, жодних позовних вимог до нього позивачем не пред`явлено, та відносно якого відсутні достовірні відомості про його реєстрацію у м. Донецьку. Натомість, позивач сам у змісті позовної заяви зазначив фактичне місце проживання співвідповідача у АДРЕСА_3 . За таких обставин вважає найбільш ефективним та доступним розгляд справи в Голосіївському райсуді м. Києва, де проживають всі учасники справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Процедура розгляду справи апеляційним судом Враховуючи положення ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного провадження в режимі відеоконференції за клопотаннями учасників судового розгляду. Справа розглянута за участі представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка підтримала доводи скарги, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , що заперечував проти доводів скарги, у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_3 , відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (а.с. 165, 166), неявка яких в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За загальним правилом, унормованим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. А відповідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України). Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір позики від 22.05.2008 року, укладений у вигляді розписки ОСОБА_3 , який на прохання ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_1 80тис.дол.США під 3% в місяць на термін 6 місяців (а.с. 11). Ініційований позивачем спір витікає з правовідносин позики, кредиту, банківського вкладу, який за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача може розглядатись за місцем проживання одного з відповідачів. З підтвердженої головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області інформації вбачається, що остання відома адреса реєстрації одного з відповідачів - ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 (а.с. 44), що територіально розташовано у Ворошиловському районі міста Донецька. Дані про реєстрацію місця проживання або місця перебування ОСОБА_4 у місті Києві відсутні, що підтверджується довідкою Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а.с. 40). Тож, зазначене позивачем у змісті позовної заяви фактичне місце знаходження відповідача в м. Києві не є тим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації проживання або перебування особи в сенсі ч. 1 ст. 27, ч. 15 ст. 28, ч. 6 ст. 187 ЦПК України, за яким визначається територіальна юрисдикція (підсудність) справи. Ухвалою Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 року матеріали даної справи за позовом ОСОБА_3 були передані в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України до Селидівського міського суду Донецької області за зареєстрованим місцем проживання одного з відповідачів - ОСОБА_4 у Ворошиловському районі міста Донецька, юрисдикція цивільних спорів за яким віднесена згідно Розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.09.2014р. № 2710/38-14 до юрисдикції Селидівського міського суду Донецької області. Ухвала Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2019 року про передачу справи в порядку ст. 31 ЦПК України до Селидівського міського суду була піддана апеляційному перегляду саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , за наслідками якого Дніпровським апеляційним судом встановлено обґрунтованість такої процесуальної дії суду з направлення справи за належною територіальною підсудністю до іншого суду (а.с. 102, 105-107). Постанова Дніпровського апеляційного суду, якою констатовано законність направлення даної справи до Селидівського міського суду Донецької області, є чинною, не скасована в касаційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. А згідно із ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Оскільки справа до Селидівського міського суду Донецької області була направлена Павлоградським міськрайоним судом Дніпропетровської області судом в порядку ст. 31 ЦПК України за місцем реєстрації одного із залучених позивачем відповідачів, то колегія суддів переконалась в обґрунтованості і законності оскаржуваної ухвали суду від 24.10.2019р. про прийняття справи до свого провадження, запобігаючи спорів про підсудність. На ці обставини не зважує представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , повторно апелюючи з питання визначення територіальної підсудності даної справи Єдиний унікальний номер № 185/10933/18 (доводи двох апеляційних скарг представника є дзеркально ідентичними - а.с. 59-61 та а.с. 133-136), прагнучи по суті ревізії постанови Дніпровського апеляційного суду, яким встановлено законність передання справи з Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області до Селидівського міського суду Донецької області, що не узгоджується із задекларованими в багаточисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини принципами юридичної визначеності і «res judicata» (принцип остаточності судового рішення), які запобігають прийняття подальших суперечливих рішень за виниклим правовим питанням. Доводи апеляційної скарги з приводу формального залучення ОСОБА_4 до участі в справі з метою маніпулювання підсудністю, не спростовують висновків суду, оскільки відповідно до ст. 13 ЦПК України саме позивачу надано право визначати підставу та предмет позову, а в контексті ст. 51 ЦПК України - визначати склад осіб, які беруть участь у справі, - відповідача та третіх осіб. А питання про належність/неналежність відповідача, на чому акцентовано увагу в апеляційній скарзі, не вирішується у стадії відкриття провадження у справі. Відтак, доводи апеляційної скарги в даній частині не є обґрунтованими з точки зору процесуального закону. Долучена до апеляційної скарги копія ухвали про відкриття провадження у іншій справі № 185/10874/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики Голосіївським районним судом міста Києва (а.с. 63-65) не відноситься до даної справи, що розглядається апеляційним судом, і не має насамперед передрішуючого значення, на чому наполягає апелянт. Аналогічно, долучена представником відповідача до апеляційної скарги постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у справі Єдиний унікальний номер 185/11139/18 не має відношення до даної справи Єдиний унікальний номер 185/10933/18, що розглядається. Але вказана інформація при тотожності предмету спору, підстав і суб`єктного складу може бути використана сторонами і судом при вирішенні питання, регламентованого положеннями п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Отже, вирішуючи питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_3 до провадження, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про дотримання позивачем правил предметної та суб`єктної, інстанційної юрисдикції, а також положень щодо територіальної підсудності. Із урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим в порядку ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 січня 2020 року. Судді: С.А.Попова Л.М.Кочегарова Т.Б.Ткаченко