Постанова 4816 № 573/887/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2020 року м.Суми Справа №573/887/19 Провадження № 22-ц/816/27/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Орлова І.В. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Собини О.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 573/887/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року (суддя Терещенко О.І., дата складення повного тексту рішення - 07 жовтня 2019 року), - в с т а н о в и в : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2 ) з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідачки майнову шкоду в розмірі 17848 грн. Позов мотивовано тим, що 18 березня 2019 року позивач уклав з відповідачкою Договір №18/03-01. За умовами цього договору ФОП ОСОБА_2 зобов`язалась надати позивачу турагентські послуги, а також послуги з бронювання квитків та білетів, консультацій з питань українського та іноземного законодавства, надання будь-якої письмової або усної інформації з питань, пов`язаних з виконанням договору. Вартість виконаних консультаційних послуг становить 600 євро по комерційному курсу на день підписання договору. 18 березня 2019 року в рахунок часткової попередньої оплати за надання послуг позивач перерахував на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 17848 грн. Оскільки відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором не виконала, позивач звернувся за судовим захистом. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю. 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду і постановити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції безпідставно не врахував його тверджень про те, що підпис про отримання послуг за договором йому не належить, позивач повернув акт про надання інформаційно-консультативних послуг відповідачці без підпису, докази виконання позивачкою умов Договору №18/03-01 від 18 березня 2019 року в матеріалах справи відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Вовк А.І. зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни або скасування немає. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що 18 березня 2019 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір №18/03-01. Розділом 1 сторони визначили предмет договору. Замовник ( ОСОБА_1 ) доручив, а Виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) взяла на себе зобов`язання надати турагентські послуги, послуги з бронювання квитків та білетів, консультації з питань українського та іноземного законодавства, надати будь-яку письмову або усну інформацію з питань, пов`язаних з виконанням даного договору (п.п.1.1.). Виконавець в межах предмета договору зобов`язаний: надавати належним чином інформаційно-консультативні послуги, що визначені даним Договором; надати Замовнику реєстраційні документи та турагентський договір (на вимогу Замовника); забезпечити бронювання туристичних послуг, надавати допомогу Замовнику в підготовці пакету документів, необхідних для оформлення візи; ознайомити Замовника з маршрутом прямування; не розголошувати отриману від Замовника інформацію та зберігати конфіденційність за винятком випадків, визначених у законі (пункт 3.1.). Згідно з п. 4.1. договору вартість виконаних консультаційних послуг, зазначених цим договором становить 600 (шістсот) євро по комерційному курсу на день підписання договору. Відповідно до п. 4.2 договору оплата за послуги проводиться шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок виконавця в день підписання даного договору, якщо інший порядок оплати не передбачений відповідною додатковою угодою до даного договору. На день підписання договору 600 євро по комерційному курсу конвертувалися у 18600 грн. 18 березня 2019 року ОСОБА_1 перерахував на особистий картковий рахунок ОСОБА_2 17848 грн (а.с. 5). 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 досудову претензію, повідомив про свою відмову від договору через неналежне виконання зобов`язань контрагентом. Просив повернути сплачені ним грошові кошти у сумі 17848 грн відповідно до умов договору (а.с. 6). 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держспоживслужби в Черкаській області зі скаргою на невиконання ФОП ОСОБА_2 зобов`язань за договором №18/03-01 від 18 березня 2019 року (а.с. 8). 26 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_1 зустрічну претензію щодо оплати наданих послуг відповідно до п. п. 4.1, 4.2 укладеного сторонами договору, зазначивши, що він не оплатив послуги на розрахунковий рахунок, вказаний у договорі. Просила Замовника підписати акт наданих послуг від 26 квітня 2019 року. ОСОБА_1 претензію відхилив, акти наданих послуг повернув без підпису, зауваживши, що в рахунок часткової передплати він сплатив на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 17848 грн, що підтверджується квитанцією ПриватБанку (а.с. 13). На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань відповідачка надала до суду копію Договору № 18/03-01 від 18 березня 2019 року з відміткою позивача про отримання ним інформаційно-консультативних послуг в повному обсязі (а.с. 70-74). Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інакше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені законом (частина перша статті 903 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини 1статті 76, частини 1 статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( частини 1, 6 ст. 74 ЦПК України). Матеріалами справи підтверджується і не спростовано самим позивачем, що він отримав інформаційно-консультативні послуги за Договором №18/03-01 від 18 березня 2019 року. Доводи апеляційної скарги про те, що підпис у договорі на підтвердження отримання послуг не належить ОСОБА_1 , висновків суду першої інстанції не змінюють, оскільки не підтверджені належними допустимими доказами. Клопотання про проведення почеркознавчої експертизи з метою визначення належності підпису позивач у суді не заявляв. Незгода ОСОБА_1 з висновком суду першої інстанції про належне виконання ФОП ОСОБА_2 зобов`язань за договором на законність рішення не впливає, з огляду на наступне. В матеріалах справи міститься підписаний ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 додаток №1 до Договору №18/03-01 від 18 березня 2019 року - Угода про правила поведінки в країні перебування, у якій позивач також підписав відмітку про отримання ним інформаційно-консультаційних послуг у повному обсязі (а.с. 74). Крім того, відповідачка надала суду копію трудового договору з норвезьким роботодавцем, який був запропонований до підписання позивачу, копію договору комплексного страхування подорожуючих за кордоном, роздруківку переписки з позивачем у Viber щодо підписання зазначених договорів (а.с. 76-80). За таких обставин доводи позивача про невиконання ФОП ОСОБА_2 умов Договору 18/03-01 від 18 березня 2019 року підтвердження не знайшли. Суд апеляційної інстанції визнає, що доводи наведені в апеляційній скарзі не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування чи зміну оскаржуваного рішення. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. З огляду на ту обставину, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий І.В.Орлов Судді: В.І.Криворотенко О.І. Собина