Постанова 4816 № 573/223/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м.Суми Справа №573/223/21 Номер провадження 22-ц/816/1131/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання Кияненко О.Ю. у присутності: відповідача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 17 травня 2021 року в складі судді Черкашиної М.С., ухваленого в м. Білопілля Сумської області, повний текст якого складений 20 травня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивував тим, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нього з проханням допомогти реалізувати будівельні матеріали з розборки молокозаводу Дочірнього підприємства «Аромат». ОСОБА_2 виявив бажання придбати у власність водонапірну вежу та три нежилих приміщення поруч з нею. Сторони узгодили ціну зазначеного майна у розмірі 56 000 грн, а також вартість проживання п`ятьох членів бригади відповідача у будівлі ОСОБА_2 , що знаходиться поруч з молокозаводом, в сумі 31630 грн. ОСОБА_1 зобов`язався передати вказані об`єкти нерухомості у власність позивачу шляхом передачі довіреності для оформлення права. ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання з оплати вартості нерухомого майна, передав відповідачу кошти в сумі 56000 грн. Виготовив технічний паспорт об`єктів нерухомості та кадастровий план земельної ділянки. ФОП ОСОБА_1 у свою чергу надав покупцю тільки товарний чек №39 на відпуск: водонапірної вежі 1 шт., а також по акту оренди приміщення: матеріальний склад - 1 шт., житлове приміщення 1 шт., туалет ж/ч - 1 шт., що знаходиться по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 стверджує, що дії відповідача свідчать про його односторонню відмову від зобов`язання, оскільки ФОП ОСОБА_1 в свою чергу не надав позивачу довіреності або нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомості. Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_2 просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 101639 грн та моральну шкоду у розмірі 285000 грн. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки долученим до позову доказам на підтвердження обставин та причин надання позики та її повернення. Стверджує, що надав достатні докази на підтвердження факту придбання водонапірної вежі, а саме: товарний чек, розписку, власноручно складені відповідачем. Суд першої інстанції не врахував, що позивач вимагав стягнути лише відшкодування моральної шкоди, завданої йому відповідачем, вимоги про стягнення неустойки не заявляв. Вважає, що суд проігнорував його право на відшкодування моральної шкоди. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам на які посилався позивач у своїх доводах, звертає увагу суду на ту обставину, що окрім усного договору купівлі-продажу водонапірної вежі, який виконаний сторонами, жодних інших угод вони не укладали. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до довіреності від 27 липня 2018 року, виданої директором Дочірнього підприємства «Аромат», строком дії до 31 грудня 2020 року без права передоручення, ОСОБА_1 набув права представництва інтересів підприємства при вирішенні виробничих питань, пов`язаних з внутрішньою реструктуризацією належних Підприємству об`єктів нерухомого майна, з наступними повноваженнями: здійснювати від імені Підприємства контроль виконання плану внутрішньої реструктуризації об`єкту, організовувати та/або проводити монтажні/демонтажні роботи на об`єкті, вирішувати будь-які інші (всі необхідні) питання пов`язані з метою цієї довіреності (а.с. 6). 05 січня 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у якості завдатка за водонапірну башту, грошові кошти в сумі 600 доларів (а.с. 10) та видав покупцю товарний чек №39 без зазначення дати, про видачу товару башні водонапірної ємністю 20 т 1 шт., ціною 56000 грн (а.с. 9). На підтвердження доводів позовної заяви про те, що ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 приміщення для проживання п`ятьох працівників, та зобов`язався передати у власність позивача об`єкти нерухомого майна, заявник надав акт про надання приміщення в оренду (та попередні оплати) від 05 березня 2019 року, в якому зазначено: « ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в оренду приміщення для проживання його найманим працівникам в кількості п`ять чоловік за адресою: АДРЕСА_2 , на наступних умовах: 500 грн в день плюс електроенергія. По результатам встановлено, що працівники проживали з 19 січня по 03 березня 2019 року, що становить 43 дні на суму 21500 грн, використано електроенергії згідно рахунків-фактури (РЕМ) 10330 грн. Загальна сума оренди складає 31830 грн. Взамін в рахунок вказаної суми послуг ФОП ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 та зобов`язується оформити два приміщення, які знаходяться з правої сторони при вході на територію заводу, туалету сир заводу, по наступних цінах: склад біля башні 15000 грн, туалет 9000 грн, приміщення під залізним дахом 6830 грн» (а.с.8). Вказаний акт підписаний ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Підпис та прізвище відповідача у документі відсутній. Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Підставами виникнення зобов`язань частина 2 статті 11 ЦК України визначає, зокрема, договори та інші правочини , а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно зі статтею 638 ЦК України, частиною 1 статті 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина 4 статті 334 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( статей 629, 525 ЦК України). Звертаючись з позовом ОСОБА_2 зазначив, що домовився з ОСОБА_1 про купівлю-продаж нерухомого майна, проте відповідач своїх зобов`язань не виконав, дій щодо реалізації домовленості не вчинив. Позивач стверджує, що односторонньою відмовою від зобов`язання ОСОБА_1 завдав йому майнової шкоди та моральної шкоди. У чому саме полягає майнова шкода позивач не зазначив, проте стверджує, що моральні страждання, пов`язані з діями відповідача стали однією з причин призначення йому ІІ групи інвалідності. З огляду на встановлені у справі обставини та зазначені норми матеріального закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо недоведеності заявлених ОСОБА_2 підстав позову. Заявник не надав до суду жодних доказів на підтвердження законних підстав для виникнення взаємних прав та обов`язків сторін, зокрема, доказів укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна у належній формі. Тому твердження заявника про односторонню відмову ОСОБА_1 від виконання зобов`язань щодо передачі у власність позивача об`єктів нерухомого майна не знайшли свого підтвердження, як у місцевому суді, так і у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що ОСОБА_2 не спростував висновку суду першої інстанції про відсутність договірних або деліктних правовідносин між сторонами, не довів факту завдання майнових втрат та моральної шкоди, заявленого розміру відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість заявленого позову. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності між сторонами правовідносин, врегульованих договором позики, як такі, що не були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки позов заявлявся ОСОБА_2 з інших підстав, а саме невиконання відповідачем зобов`язань з передачі у власність позивачу придбаних об`єктів нерухомого майна. Товарний чек про передачу водонапірної башти та розписка про одержання відповідачем коштів за неї, не свідчать про виникнення у відповідача обов`язку з передачі у власність ОСОБА_2 заявлених об`єктів нерухомого майна, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а саме: приміщення складу, туалету та приміщення під залізним дахом. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, з якими чинне процесуальне законодавство пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення. Процесуальних підстав для переоцінки доказів належним чином досліджених та оцінених судом першої інстанції, колегія суддів не встановила. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 ЦПК України справа визнана місцевим судом малозначною, судове рішення не підлягає касаційному оскарженню (а.с. 20). Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 17 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю.Кононенко Т.А. Левченко