Постанова 4812 № 489/3012/19

09.01.20 33/812/2/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі судді Міняйла М.П., за участі: секретарів Белорукової І.В., Клімової Л.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника Білої О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384, 20 грн. Згідно постанови суду, водій ОСОБА_1 28.05.2019 року о 02:10 год. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів в районі будинку № 138-Г, керувала транспортним засобом «Opel» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода). В установленому законом порядку в присутності двох свідків відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, постанову суду безпідставною, формальною та упередженою і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою проведеного судового розгляду та грубе порушення норм КУпАП. Зазначає, що особа, яка склала протокол, на порушення вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п. 1 розд.2 відомчої інструкції від 09.11.2015, не провела огляду на стан сп`яніння на місці за допомогою технічних засобів, у зв`язку з цим казане в протоколі діяння, а саме: відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і водій керував в стані алкогольного сп`яніння, не містить складу адміністративного правопорушення, відповідність за яке передбачено ч.1 ст.130 КпАП. Стверджує, що, оскільки відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, не є безперервним, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Зазначає, що на момент зупинки вона знаходилась на амбулаторному лікуванні (з 16.05.2019 р. по 08.07.2019 р.) у зв`язку з абсцесом правої сідничної ділянки, після кесаревого розтину, а тому запах пояснюється наявністю перев`язувального матеріалу з антисептичними препаратами, нестійка хода пояснюється установленим дренажем у зв`язку із лікуванням. Вважає, що мова на момент складення протоколу була ясна і чітка, не відрізняється від звичайного стилю мовлення та зазначені обставини вона повідомляла працівникам патрульної поліції, однак вони були проігноровані. Стверджує, що у присутності двох свідків водію не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. На думку апелянта, в ході судового розгляду справи в її діях, не встановлено ознак, які б свідчили про умисну чи необережну форму вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що унеможливлює кваліфікацію її дій за даною статтею. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дослідив і належним чином оцінив докази. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 282094 від 28.05.2019 р., водій ОСОБА_1 28.05.2019 року о 02:10 год. в м. Миколаєві по вул. Космонавтів в районі будинку № 138-Г, керувала транспортним засобом «Opel» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода). В установленому законом порядку в присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 296 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. ОСОБА_1 відмовилась від підпису в протоколі, зауважень та пояснень в протоколі не виклала. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Факт відмови ОСОБА_1 на пропозицію патрульного поліцейського пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння підтверджений письмовими поясненнями двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Так, в поясненнях свідка ОСОБА_2 вказано, що в його присутності водій ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовилась. (а.с.3). В поясненнях свідка ОСОБА_3 підтверджені ті ж самі обставини, що і в поясненнях свідка ОСОБА_2 (а.с. 4). Дані твердження, крім показань свідків, спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі в присутності двох свідків та вважала, що його необхідно проходити за її місцем проживання. Зважаючи на покази свідків та даних з відеозапису суд ставиться критично до твердження водія ОСОБА_1 про те, що вона не відмовлялась від проходження огляду на стан сп`яніння та хотіла його пройти, як до твердження наданого з метою ухилення від адміністративної відповідальності. Сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 282094 від 28.05.2019 р., відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження апелянта щодо недотримання працівниками поліції вимог закону та Інструкції щодо порядку огляду водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не заслуговують на увагу та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Крім того, твердження ОСОБА_1 про те, що у працівників поліції на місці зупинки був відсутній пристрій для продуття - алкотестер «Драгер» та те, що другий свідок не був присутній при пропозиції проходження огляду на стан сп`яніння не відповідає дійсності, оскільки з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається протилежне. З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Стягнення за адміністративні правопорушення накладено з урахуванням загальних правил, визначених в ст. 33 КУпАП. При цьому суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, та обґрунтовано призначив адміністративне стягнення з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України та запобігання вчинення ним нових правопорушень. З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду, як того просить апелянт, відсутні. Що стосується заявленого ОСОБА_1 клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, то суд вважає що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин і відповідно до вимог ст. 289 КУпАП підлягає поновленню. Керуючись ст. 294 КУпАП суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2019 року відносно ОСОБА_1 - без зміни. Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду М.П. Міняйло