Постанова Сумський апеляційний суд № 592/9600/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м.Суми Справа №592/9600/19 Провадження № 22-ц/816/28/20 Сумсь кий а пеляційн ий суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Орлова І.В., суддів: Криворотенка В.І., Собини О.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 вересня 2019 року (суддя Котенко О.А.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в: 21 червня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 125357,82 гривень заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2014 року з відповідачем був укладений кредитний договір, за умовами якого він отримав 7000 гривень кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,6% на рік на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії картки. Скориставшись кредитними коштами, ОСОБА_1 не виконав зобов`язання із вчасного їх повернення, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 125357,82 гривень, яка складається з 9490,07 гривень боргу за тілом кредиту та 115867,75 гривень боргу по процентам за користування кредитом. Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 вересня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 9490,07 гривень заборгованості за кредитом та 145,43 гривень судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково застосував до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, так як в матеріалах справи відсутні обґрунтовані заперечення відповідача проти позовних вимог. Крім того, на думку позивача, позичальник, отримавши кредитну картку та скориставшись кредитними коштами, визнав факт укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості, а тому відсутність підпису боржника у Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними та не означає відсутність договірних відносин між сторонами. В апеляційній скарзі також йдеться про те, що відмовивши у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією. Рішення суду в частині стягнення з відповідача 9490,07 гривень боргу по тілу кредиту не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд з доводами апеляційної скарги не погоджується, з огляду на таке. Судом встановлено, що 14 липня 2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначена згода позичальника, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписом у Анкеті-заяві відповідач також засвідчив, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 9). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 10, 11-34). Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 липня 2014 року станом на 31 травня 2019 року загальна сума боргу становить 125357,82 гривень та складається з 9490,07 гривень боргу по тілу кредиту і 115867,75 гривень боргу по процентам за користування кредитом за період з 14 липня 2014 року по 31 березня 2018 року (а.с. 7-8). Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення боргу по процентам, суд першої інстанції виходив з того, що у Анкеті-заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині. Також суд вказав, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 липня 2014 року шляхом підписання Анкети-заяви, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме з вказаними документами відповідач ознайомився, розумів їх зміст і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву. Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне. Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини у даній справі, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Так, судом правильно встановлено, що у заяві позичальника від 14 липня 2014 року процентна ставка не зазначена, тобто сторонами кредитного договору плата за користування кредитом у виді процентів не обумовлена, а доказів на підтвердження зворотного позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано. Зокрема, не доведено, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними у момент підписання 14 липня 2014 року Анкети-заяви. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (оформлення відповідачу кредитної картки 14 липня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21 червня 2019 року). Позивач не надав суду доказів, що редакція Витягу з Тарифів та Витягу з Умов діяла на момент підписання анкети-заяви позичальником. Отже, за відсутності конкретних запропонованих відповідачу Тарифів і Умов та правил надання банківських послуг за кредитною карткою «Універсальна», відсутності у підписаній відповідачем Анкеті-заяві умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладення з відповідачем кредитного договору. У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення боргу по процентам. Решта доводів скарги щодо грубого порушення судом основоположних норм банківського кредитування, фінансової стабільності банку предмету спору не стосуються, а тому не розглядаються. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 вересня 2019 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту постанови - 09 січня 2020 року. Суддя-доповідач І.В.Орлов Судді: В.І.Криворотенко О.І.Собина