Постанова 4816 № 591/265/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м.Суми Справа №591/265/19 Провадження № 22-ц/816/29/20 Сумс ький а пеляційн ий суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Орлова І.В., суддів: Криворотенка В.І., Собини О.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в: 16 січня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 31354,07 гривень заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 листопада 2014 року з відповідачкою був укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Скориставшись кредитними коштами, ОСОБА_1 не виконала зобов`язання із вчасного їх повернення, внаслідок чого станом на 09 жовтня 2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 31354,07 гривень, яка складається з 2759,61 гривень боргу по тілу кредиту, 8329,54 гривень боргу по процентам за користування кредитом, 18295,67 грн пені, 500 гривень фіксованої частини штрафу та 1496,24 гривень процентної складової штрафу. Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 листопада 2014 року у розмірі 2759,61 гривень та 1921 гривень судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та штрафу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позичальниця, підписавши Анкету-заяву, визнала факт укладення кредитного договору та погодилась з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема, на погашення заборгованості, а тому відсутність підпису боржниці у Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що відповідачка не була ознайомлена з ними. Умови кредитного договору позичальниця не оспорювала, згоду на укладення договору не відкликала. На думку заявника апеляційної скарги, розрахунком заборгованості доведено всі складові кредитного боргу. Позивач вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, так як в матеріалах справи відсутні обґрунтовані заперечення відповідачки проти позовних вимог. Відмовивши у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та поставив під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідачки боргу по тілу кредиту не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд з доводами апеляційної скарги не погоджується, з огляду на таке. Судом встановлено, що 11 листопада 2014 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначена згода позичальниці, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підписом у Анкеті-заяві відповідачка також засвідчила, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 10). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які відповідачкою не підписані (а.с. 11, 12-26). Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 11 листопада 2014 року станом на 09 жовтня 2018 року становить 31354,07 гривень та складається з 2759,61 гривень боргу по тілу кредиту, 8329,54 гривень боргу по процентам за користування кредитом, 18295,68 гривень пені, 500 гривень фіксованої частини штрафу та 1469,24 гривень процентної складової штрафу (а.с. 7-9). Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення боргу по процентам, пені та штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що у Анкеті-заяві позичальниці відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом, комісії та відповідальності за порушення умов договору, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині. Також суд вказав, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 листопада 2014 року шляхом підписання Анкети-заяви, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме з вказаними документами відповідачка ознайомилась, розуміла їх зміст і погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву. Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне. Вирішуючи спір, суд першої інстанції враховував висновки щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини у даній справі, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Так, судом правильно встановлено, що у Анкеті-заяві позичальниці від 11 листопада 2014 року процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), тобто сторонами кредитного договору плата за користування кредитом у виді процентів та відповідальність за прострочення виконання зобов`язань не обумовлені, а доказів на підтвердження зворотного позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані. Зокрема, не доведено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідачка та ознайомився і погодилась з ними у момент підписання 11 листопада 2014 року Анкети-заяви. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (11 листопада 2014 року) до моменту звернення до суду з позовом (16 січня 2019 року). Позивач не надав суду доказів, що редакція Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку діяла на момент підписання Анкети-заяви позичальницею. Отже, за відсутності конкретних запропонованих відповідачці Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відсутності у підписаній відповідачкою Анкеті-заяві умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені і штрафу за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладення з відповідачкою кредитного договору. У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення боргу по процентам, пені та штрафу. Решта доводів скарги щодо грубого порушення судом основоположних норм банківського кредитування, фінансової стабільності банку предмету спору не стосуються, а тому не розглядаються. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 вересня 2019 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту постанови - 09 січня 2020 року. Суддя-доповідач І.В.Орлов Судді: В.І.Криворотенко О.І.Собина