Постанова 4807 № 337/1405/19

Дата документу 09.01.2020 Справа № 337/1405/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 337/1405/19 Головуючий у 1 інстанції Салтан Л.Г. Провадження №22ц/807/229/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що в період з 22 вересня 2007 року по 18 жовтня 2012 року була зареєстрована у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказувала, що одна не може забезпечити достатній рівень для доньки, з урахуванням того, дитина часто хворіє, має хронічне захворювання, потребує для духовного розвитку відвідування різноманітних секцій, тому просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , який є здоровим та працездатним, на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 15 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, посилаючись на наявність у дитини хронічних захворювань, та внаслідок цього - необхідності її щорічного оздоровлення, просила також стягнути з ОСОБА_1 на її користь додаткові витрати на оздоровлення малолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 8000 грн. щорічно, з подальшою індексацією відповідно до закону. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1300 грн. щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 15.04.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на оздоровлення малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 грн. щорічно, з подальшою індексацією відповідно до закону. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. На вказане рішення суду, посилаючись його на незаконність та необґрунтованість ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що оскаржуване рішення суперечить принципам законності та справедливості, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою те, що він отримує мінімальну заробітну плату у розмірі 3364,90 грн., та крім іншого, має на утриманні дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яки має вроджений дакріоцистит та інші захворювання, зокрема порушення з боку серцево-судинної, нервової, дихальної системи. Щодо стягнення додаткових витрат, скаржник вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування їх розміру. Крім цього, зазначає, що позивачем також не надано доказів про наявність передбачуваних додаткових витрат на оздоровлення дитини, у тому числі про їх характер, розмір та тривалість. З огляду на наведене, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, просив рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2019 року в частині стягнення з нього додаткових витрат на оздоровлення - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини щомісячно - просив змінити з 1300 грн. до 1059 грн. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15 листопада 2019 року (а.с. 135), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Положеннями частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, підтверджується матеріалами справи, що 22 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , Хортицьким відділом РАЦС Запорізького міського управління юстиції зареєстровано шлюб (а.с. 4). Прізвище позивача після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2. З копії паспорту також вбачається, що позивач змінила прізвище після реєстрації шлюбу 08.06.2016 року з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 (а.с. 3, зворот). ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народилась дитини ОСОБА_3 (а.с. 5). Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6). З довідки № 2234 від 11 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН ЗМР по Хортицькому району та отримує державну допомогу малозабезпеченим сім`ям (а.с. 8, 105). За приписами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Учасниками справи визнається той факт, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно мешкає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . З виписки з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 вбачається, що стан здоров`я дитини ускладнений наявними захворюваннями, страждає на рецидивіруючий бронхіт, вазомоторний риніт, потребує санаторно-курортного лікування та оздоровлення влітку (а.с.9, 84-98). З довідки від 10 квітня 2019 року, виданої ФОП ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_3 відвідувала з вересня 2018 року і по теперішній час курси англійської мови «Гаудеамус» з щомісячною сплатою в розмірі 450 грн. Також був придбаний матеріал, вартістю 190 грн. (а.с. 10). Відповідач ОСОБА_1 з 2016 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах, від яких має малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 38, 40, 41). ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . має вроджені захворювання, порушення з боку серцево-судинної нервової, дихальної системи, перебуває на диспансерному обліку КМП «Запорізький центр медико-санітарної допомоги №5» під наглядом у кардіолога, невролога та окуліста, потребує обстеження та лікування, в тому числі і медикаментозного, знаходиться на штучному вигодовуванні (а.с. 39, 56-60). З довідки про доходи від 07 червня 2019 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працює комірником у ФОП « ОСОБА_10 », отримує заробітну плату у розмірі 3364,90 грн. щомісячно (а.с. 42). Батьки відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , є пенсіонерами, ОСОБА_11 страждає на серцево-судинні захворювання, сахарний діабет, потребує обстеження та лікування, що підтверджується довідкою №109/608 від 10.06.2019 року (а.с. 43-46). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1300 грн. щомісяця, та витрати на оздоровлення малолітньої доньки в розмірі 4000 грн. щорічно до досягнення дитиною повноліття. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 1 ст. 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Частинами першою третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198). Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Так, що стосується висновків суду першої інстанції при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини щомісячно, то в цій частині висновки є обґрунтованими і законними, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Судом першої інстанції враховані всі обставини, що підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів відповідно до вимог ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я відповідача та його матеріальне становище. Наявність у відповідача непрацездатних батьків не дає підстав для беззаперечного висновку про те, що батьки знаходяться у нього на утриманні. Однак колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат на оздоровлення малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 4000 грн. щорічно. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Обставини, за наявності яких батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах, мають бути підтверджені поданими суду доказами. У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. В обґрунтування позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дочку, позивач ОСОБА_2 посилалась на те, що у зв`язку з хронічним захворюванням дитини, вона потребує щорічного оздоровлення. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, згідно наявної у справі медичної документації, малолітня донька сторін дійсно часто хворіє та потребує щорічного оздоровлення в санаторії за профілем захворювання та медикаментозного лікування в літній час, однак ці дані є загальними і не конкретизують, в якому саме санаторії необхідно оздоровлюватись ОСОБА_3 і скільки коштуватиме таке оздоровлення. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Європейський суд з прав людини також вказує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії". Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнення додаткових витрат на дитину, в порушення вищенаведених вимог, не обґрунтував свій висновок належними письмовими доказами. Надані позивачем докази у своїй сукупності не підтверджують наявність правових підстав для стягнення заявлених позивачем додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 8000 грн. щорічно. Разом з цим, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та приблизних розрахунках, не підтверджених належними, допустимими та достатніми доказами. Вимоги про стягнення додаткових витрат в розмірі 4000 грн. щорічно також позивачем не доведено. Розмір заявлених витрат не обґрунтовано відповідними документами, не надано розрахунок, не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами у справі, що такі витрати є необхідними, неминучими та передбачуваними і позивач обов`язково має нести періодично або постійно в майбутньому додаткові витрати у заявленому розмірі. Дана сума не деталізована (обґрунтована), з чого вона складається та орієнтовний розрахунок таких витрат з зазначенням систематичності їх характеру позивачем також не наведено. Не являються доказами понесення позивачем додаткових витрат на дитину і долучений до матеріалів справи прас-лист цін на ліки, оскільки жодних даних про розмір цих затрат та їхню сплату позивачем цей лист не містить. Також не можуть бути прийняті судом в якості підтверджень додаткових витрат на оздоровлення ОСОБА_3 , копії квитанцій, які містяться в матеріалах справи, оскільки вони підтверджують витрати за репетиторські послуги, шкільне приладдя, одяг, тощо (а.с. 106-107). Саме по собі зазначення в медичних документах про те, що як ОСОБА_3 рекомендовано санаторно-курортне лікування, без надання доказів на підтвердження вартості лікування, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. За таких обставин відсутні підстави вважати вимоги позивача в частині додаткових витрат на дитину доведеними, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на оздоровлення малолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 4000 грн. щорічно. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , додаткових витрат на оздоровлення малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 грн. щорічно, з подальшою індексацією відповідно до закону - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 09 січня 2020 року. Головуючий: Судді: