Постанова 4857 № 260/1322/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/5965/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Запотічного І.І., Бруновської Н.В., з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (суддя першої інстанції Микуляк П.П., м. Ужгород, повний текст рішення складено 18.03.2019), В С Т А Н О В И В : Головне управління ДФС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 8190 гривень. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 8190 грн. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просив скасувати рішення й постановити нове - про відмову в позові. Обґрунтовуючи незгоду, зазначив, що суд дійшов неправильного висновку про підтвердження суми податкового боргу, оскільки він не подавав податкову декларацію, самостійно не визначав і не узгоджував суму податкового зобов`язання, а тому підстав вважати суму узгодженою у відповідача не було. При цьому, акцентував увагу суду на те, що він неодноразово наголошував на необхідності дослідження оригіналу декларації і встановлення справжності підпису. Однак суд першої інстанції безпідставно проігнорував ці вимоги і прийняв необґрунтоване рішення. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення. Зауважив, що відповідач самостійно задекларував податкове зобов`язання, однак не сплатив його, а тому є підстави для стягнення податкового боргу в судовому порядку. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду повідомлено не було. Про день і час судового розгляду ГУ ДФС в Закарпатській області було повідомлено належним чином у встановлений законом термін, що підтверджено відомостями про надіслання електронної повістки. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 164 ПК України). Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, станом на 25.10.2018, за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по платежу 85 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 7560 грн та по платежу 30 11011000 «Військовий збір» в сумі 30 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі поданої ОСОБА_1 до Мукачівської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи №1700025941 від 22 червня 2017 року із задекларованими сумами податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7626,55 грн, військового збору у розмірі 630 грн. Як видно з матеріалів справи, вказані суми податкових зобов`язань відповідачем сплачені не були. Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п. 179.1 ст. 179). Згідно п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України самостійно визначені платником у поданій податковій декларації суми грошового зобов`язання є узгодженими. Такі суми грошового зобов`язання, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник зобов`язаний самостійно сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. Згідно пп. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Як визначено пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до норм чинного законодавства України відповідачу було виставлено податкову вимогу про наявність податкового боргу від 02 січня 2018 року №14588-17, яка вручена відповідачеві 17 лютого 2018 року. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на підтвердження існування у позивача узгодженого податкового боргу. Разом з тим, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, згідно висновку експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи № 4720 від 13 грудня 2019 року підпис від імені ОСОБА_1 на зворотному боці податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2016 рік із датою подання 9 червня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підстав для неврахування вказаного документу як доказу у справі у суду немає. Отже, оскільки податкова декларація за 2016 рік ОСОБА_1 не підписана і відповідно не подана, такий документ не може створювати для нього правових наслідків, а тому податкове зобов`язання не може вважатися узгодженим. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати вказані суми податковим боргом. Апеляційний суд також зазначає, що за наявності доказів неподання позивачем декларації, факт надіслання відповідачу податкової вимоги і неоскарження такої не є підставою для стягнення з фізичної особи сум податку на доходи фізичних осіб й військового збору, які не були нараховані у встановленому порядку і не є узгодженими податковими зобов`язаннями. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. У судовому засіданні відповідач заявив клопотання про стягнення на його користь судових витрат, а саме вартості проведеної почеркознавчої експертизи, яка була ним сплачена, а також вартості проїзду до міста Львова для участі у засіданні суду апеляційної інстанції. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з положеннями частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно поданої квитанції про оплату вартості експертизи №52 від 11 листопада 2019 року ОСОБА_1 сплатив 5495 гривень за проведення судової почеркознавчої експертизи, отже ці кошти необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідно до частини першої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Частиною третьою цієї статті встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вартість проїзду залізничним транспортом на загальних підставах відшкодовується в разі проїзду у вагонах поїздів, віднесених до 2, 3 класів, загальних сидячих, плацкартних та купейних вагонах. Таку правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 524/6442/16-а. Отже, апеляційний суд вважає, що вимоги відповідача про відшкодування йому витрат на оплату квитків на проїзд у купейному вагоні зі станції Мукачеве до станції Львів і назад в сумі 347 гривень 58 копійок також підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати в сумі 5842, 58 грн. Керуючись ч. 3 ст. 243, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5842 (п`ять тисяч вісімсот сорок дві) гривні 58 коп. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. О. Большакова судді І. І. Запотічний Н. В. Бруновська Повний текст постанови складено 03 січня 2020 року.