Постанова 4818 № 641/2722/16-ц
від 02.01.2020 ·ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 02 січня 2020 року м. Харків справа № 641/2722/16-ц провадження № 22ц/818/6044/19 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю., імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року в складі судді Колодяжної І.М., у с т а н о в и в: В березні 2016 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Сафіра Федіра Олеговича звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 5 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 29 лютого 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 15 563,40 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. 12 травня 2016 року ОСОБА_1 подав заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення, з урахуванням доповнень, мотивовані тим, що в анкеті-заяві та доданих документах відсутні обов`язкові умови, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», отже кредитний договір не можна вважати укладеним між сторонами. Крім того, не доведено, що на момент підписання ним анкети-заяви діяли саме ті Умови та Правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», які додані банком до позовної заяви, та що він був згодний на виконання умов кредитного договору з використанням кредитної картки «Універсальна». Звертає увагу на те, що рішення ухвалено без врахування правових позицій, що містяться в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, згідно з якими перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається з несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії кварки, а не закінчення строку дії договору; повернення боргів повинно здійснюватися в межах термінів позовної давності за умови, що позичальник письмово не погодився на продовження такого терміну. В заяві ОСОБА_1 просив застосувати строк позовної давності, оскільки термін дії картки закінчився 01 серпня 2012 року, а дані про те, що вона перевипускалась на новий строк та була ним отримана, відсутні. При цьому позов подано лише 16 березня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2016 року № б/н в розмірі 5 556,92 грн. та 496 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості. Оскільки банком в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку, але всупереч пункту 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг про це не було належним чином повідомлено відповідача, суд визнав умови пункту 1.1.3.2.3. договору нікчемними. Оскільки банк не надав належного розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом, здійсненого згідно з умовами кредитного договору від 01 серпня 2011 року, суд відмовив у їх стягненні. 13 жовтня 2016 року Сокуренко Наталія Вікторівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 10 006,49 грн та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які розміщені на офіційному банківському сайті (http://рrivatbank.ua/terms/pages/70), з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується пунктом 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг. АТ КБ «Приват Банк» рішення суду першої інстанції не оскаржило, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги банку та правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості щодо нарахованих процентів та наявність правових підстав для покладення на позичальника ОСОБА_1 відповідальності перед кредитором щодо погашення заборгованості за нарахованими відсотками в межах строку дії кредитної картки. За правилами частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 01 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 5 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 29 лютого 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, становить 15 563,40 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01 серпня 2011 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем. Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 2,5% на місяць, що дорівнює 30,00% річних. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Термін дії картки № НОМЕР_1 - 31 жовтня 2014 року. З указаним позовом банк звернувся у березні 2016 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із письмових пояснень Шевченка Антона Олександровича - представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що до 31 серпня 2014 року заборгованість за процентами нараховувалась за ставкою 30% річних та становила 1 063,45 грн, заборгованість за тілом становила суму в розмірі 1 539,61 грн. Розмір процентів за період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року складає суму в розмірі 75,93 грн із розрахунку: 1 539,61 грн х 30% х 60 днів (за період з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року) : 365 днів. Таким чином розмірі заборгованості за процентами станом на 31 жовтня 2014 року складає 1 139,38 грн ( 1 063,45 грн + 75,93 грн), який відповідачем не спростовано. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 01 серпня 2011 року в розмірі 1 139,38 грн у суду першої інстанції не було. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 1 139,38 грн підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви - в розмірі 1 378,00 грн, за подачу апеляційної скарги - в розмірі 1 515,80 грн, за подачу касаційної скарги - в розмірі 1 920,00 грн (а. с. 2, 146 т. 1, а. с. 9 т. 2). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 548,25 грн із розрахунку: 10 006,49 грн (заявлені вимоги) : 1 139,38 грн (задоволені позовні вимоги) = 8,78; 1 378,00 грн : 8,78 = 156,94 грн; 1 515,80 : 8,78 = 172,64 грн; 1 920,00 грн : 8,78 = 218,67 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Сокуренко Наталії Вікторівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2016 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1 139,38 грн (одна тисяча сто тридцять дев`ять грн 38 коп.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 548,25 грн (п`ятсот сорок вісім грн 25 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 02 січня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Р.М.Піддубний О.Ю.Тичкова