Постанова 4818 № 642/4891/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 12 жовтня 2020 року м. Харків справа № 642/4891/19 провадження № 22ц/818/2541/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б, імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року в складі судді Бородіної О.В., у с т а н о в и в: В липні 2017 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Савіхіної Анастасії Миколаївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 23 червня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням простроченого тіла кредиту, пені та штрафів, становить 16 505,07 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2010 року № б/н в розмірі 1 724,13 грн. та 200,74 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості. Дослідивши надані АТ КБ «ПриватБанк» розрахунки заборгованості, суд першої інстанції вважав, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактично отриманими коштами та сплаченими на погашення заборгованості, що складає 1 724,13 грн. 04 березня 2020 року Крилова Олена Леонідівна представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в іншій частині, оскільки банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула. Наявність заборгованості підтверджується випискою по картрахункам, які були надані позивачем. ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталась, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 29 січня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 23 червня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням простроченого тіла кредиту, пені та штрафів, становить 16 505,07 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 січня 2010 року б/н, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачкою. Указаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідачка, передбачено: базова процентна ставка в місяць 2,5% на місяць, що дорівнює 30,00% річних; розмір щомісячних платежів (що включають плату за користування кредитними коштами у звітному періоді) 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, а саме - пеня (1) = базова процентна ставка за договором/ 30 нараховується з дня прострочення кредиту; + пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникнення прострочення на суму від 50,00 грн та більше; штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, а саме 500,00 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Термін дії картки № НОМЕР_1 червень 2013 року. Картка тричі перевипускалась. Термін дії останньої картки № НОМЕР_2 вересень 2020 року. З указаним позовом банк звернувся в липні 2019 року. Із письмових пояснень Левицької Алли Валентинівни представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. Станом на 01 лютого 2017 року відповідачка не мала заборгованості за кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим банком до позовної заяви. За період з 01 лютого 2017 року по 23 червня 2019 року відсотки за кредитним договором нараховувались за ставкою 3,5% при погодженій з відповідачкою ставкою 2,5%. Отже, сума нарахованих відсотків за ставкою 30% річних складає 2 314,77 грн, які є складовою суми заборгованості, що включена до простроченого тіла кредиту. При цьому загальна сума штрафів складає 954,72 грн (500,00 грн + 5% від 9 094,47 грн). Таким чином розмірі заборгованості за тілом кредиту складає 8 760,07 грн (із яких 6 445,30 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 314,77 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту), який відповідачкою не спростовано. З огляду на викладене, правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом за договором від 29 січня 2010 року лише в розмірі 1 724,13 грн у суду першої інстанції не було. Щодо стягнення штрафних санкцій, то слід зазначити таке. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені в загальному розмірі 5 556,94 грн (4 803,95 грн + 752,99 грн), а з урахуванням уточнених в суді апеляційної інстанції вимог - в розмірі 334,0 грн відсутні. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 760,07 грн та штрафів в загальному розмірі 954,72 грн (500,00 грн + 5% від 9 094,47 грн) підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн (а. с. 33, 82). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 3 001,57 грн із розрахунку: 16 505,07 грн (заявлені вимоги) : 9 914,79 грн (задоволені позовні вимоги) = 1,6; 1 921,00 грн : 1,6 = 1 200,63 грн; 2 881,50 грн. : 1,6 = 1 800,94 (1 200,63 грн +1 800,94 грн). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2010 року б/н за тілом кредиту в загальному розмірі 8 760,07 грн (вісім тисяч сімсот шістдесят грн 07 коп.) та штраф в загальному розмірі 954,72 грн (дев`ятсот п`ятдесят чотири грн 72 коп.). Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення пені залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3 001,57 грн (три тисячі одна грн 57 коп.) судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака В.Б.Яцина