Постанова 4811 № 466/1396/19

Справа № 466/1396/19 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/2337/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. Категорія: 44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Куцика І.Б. з участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кравчини Владислава Івановича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з відповідачів 12508.00 грн.майнової шкоди, завданої залиттям квартири, 3000 грн. витрат за проведення експертного дослідження та 768 грн., 40 коп. витрат по оплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , з їх вини сталося залиття квартири, про що 04.11.2013 року комісією ЛКП «Тополя - 406» складено акт, причина залиття квартири несправність сантехнічних приладів. Неодноразове залиття квартири позивачів підтверджується актами від 04.11.2013 року, №4 від 28.01.2015 року, № 106 від 04.07.2017 року, № 117 від 16.07.2018 року та від 29.12.2018 року, складеними комісією ЛКП «Тополя -406». З висновку судового експерта № 6/19 від 12 лютого 2019 року, проведеного судовим експертом Лібичем А.М., вбачається, що вартість ремонтно-будівельних робіт необхідних для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 12508,00 грн. Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 12 508,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 3000, 00 грн. витрат за проведення експертизи. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 768,40 грн. витрат по оплаті судового збору. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_4 - адвокат Кравчина Владислав Іванович, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідач ОСОБА_6 жодного разу не з`явився в судове засідання і пояснень з приводу заявленого позову не надавав. Крім того, під час підготовчого засідання неодноразово заявлялись клопотання про виклик в суд і допит, як свідків, працівників ЛКП «Тополя-406», про необхідність обстеження квартири ОСОБА_6 та залучення співвідповідачем до участі у справі «Тополя-406», які судом першої інстанції безпідставно відхилялися. Зазначає, що висновок судового експерта № 6/19 від 12 лютого 2019 року в судовому засіданні не оголошувався, судом проігноровано положення п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм процесуального законодавства, що регулюють провадження у справах до судового розгляду», згідно якого висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто, проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише, як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Також апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_4 проживає в іншій квартирі, тому до залиття квартири позивачів не має жодного відношення, а висновки суду про те, що вона повинна нести відповідальність, як співвласник квартири, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини співвласників квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які допустили неправність сантехнічних приладів, сталося залиття квартири АДРЕСА_3 , чим позивачам завдано майнову шкоду у розмірі 12508.00 грн., яка підлягає солідарному стягненню зі співвласників квартири. Суд першої інстанції також дійшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів судових витрат за проведення експертного дослідження та 3000 грн. та 768.40 грн. судового збору. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Відповідно до ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, за яким одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Згідно з роз`ясненнями п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди та її розмір. В той же час, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.02.2009 року №18533982 та свідоцтвом про право власності на квартиру від 28.06.1996 року №45459, квартира розташована на другому поверсі житлового будинку, складається двох кімнат, кухні, коридору, ванної, вбиральні та кладової, загальна площа квартири становить 51,4 кв.м. Квартира АДРЕСА_2 розташована поверхом вище цього будинку та знаходиться над квартирою АДРЕСА_4 цього житлового будинку. ОСОБА_4 є співвласником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , проте проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , тобто, у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_4 не проживає, а проживає та зареєстрований відповідач - ОСОБА_6 . Судом першої інстанції на підставі актів, складених 04.11.2013 року, 28.01.2015 року, 04.07.2017 року, 16.07.2018 року та від 29.12.2018 року, складених комісією ЛКП «Тополя -406» встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 було неодноразовим, і як ствердно зазначено в актах залиття квартири сталося через несправності сантехнічних приладів квартири АДРЕСА_6 , яка розташована поверхом вище цього ж будинку. Відповідач ОСОБА_6 рішення суду не оскаржував. Відповідач ОСОБА_4 , заперечуючи щодо задоволення повних вимог, ствердила, що залиття квартири позивачів сталося не з її вини, разом з тим, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності її вини у залитті квартири позивачів, належних та допустимих доказів на спростування висновків комісії ЛКП «Тополя-406» про те, що залиття квартири сталося через несправність сантехнічних приладів, халатне ставлення до сантехнічних приладів. Згідно висновку експерта № 6/19 від 12.02.2019 року, проведеного судовим експертом Лібичем А.М., вартість ремонтно-будівельних робіт необхідних для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 12508.00 грн. Звертаючись з позовними вимогами позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покликаються на те, що залиття їх квартири сталося з вини відповідачів, а відтак саме вони повинні відшкодувати завдану їм майнову шкоду, яку в добровільному порядку не мають наміру відшкодувати. Заперечуючи щодо позову відповідач ОСОБА_4 посилалася на те, що вона у квартирі АДРЕСА_2 не проживає, а висновок експерта № 6/19 від 12.02.2019 року не є належним та допустимим доказом залиття квартири позивачів. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про солідарне стягнення майнової шкоди з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , завданої залиттям квартири, з огляду на таке. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтями 151, 177, 179 ЖК УРСР та статтями 322, 323 ЦК України передбачений обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно - технічного та іншого обладнання, дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (з наступними змінами). Зокрема, пунктом 7 Правил …передбачено обов`язок власника квартири або користувача дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, санітарних норм і правил, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати дій, які порушують умови проживання громадян. Таким чином, тягар утримання майна, тобто, обов`язок здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонти квартири, належить власнику квартири і саме власник приватизованого житла зобов`язаний забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень квартири, при наявності несправностей вживати заходів щодо їх усунення. Факт залиття квартири позивачів через несправність сантехнічних приладів, що відповідно підтверджує вину відповідачів, які є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , об`єктивно встановлений судом, підтверджується актами ЛМКП «Тополя -406» та висновком судової експертизи, які відповідачами, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не спростовані належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 зареєстрована та проживає за іншою адресою, а тому вона не могла спричинити зазначену шкоду та у її діях відсутня протиправна діяльність, є безпідставними, оскільки залиття відбулося внаслідок допущення відповідачами, в тому числі і ОСОБА_4 , як співвласником квартири, бездіяльності щодо утримання свого майна, не усунула несправностей сантехнічних приладів, що є обов`язком обох співвласників квартири АДРЕСА_2 . Твердження ОСОБА_4 про те, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, спростовуються ухвалою судового засідання від 20 березня 2019 року, якою постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Крім цього, враховуючи розмір позовних вимог, зазначена справа могла розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження. На думку колегії суддів доводи ОСОБА_4 про те, що суд безпідставно відхиляв їх клопотання про залучення співвідповідачем до участі у справі «Тополя-406» є безпідставними, оскільки в ухвалі від 03 травня 2019 року судом роз`яснено, що відповідно до правил ЦПК України з такими клопотаннями вправі звертатися до суду лише позивач. За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивачів, причину та розмір завданої шкоди майну позивачів, врахувавши, що відповідачі, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не довели належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у завданні шкоди, не надали належних та допустимих доказів на спростування розміру майнової шкоди, зазначеної у висновку експерта, дійшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивачів у розмірі, визначеному на підставі висновку експерта. З врахуванням положень ч.3 ст. 102, 106 ЦПК України експертиза може бути проведена на замовлення учасників справи, що спростовує доводи апелянта про те, що висновок судового експерта Лібича А.М. № 6/19 від 12.02.2019 року про вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень, що виникли внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , не міг братись до уваги судом першої інстанції, оскільки, як вважає апелянт, експертиза проведена не на підставі ухвали суду. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про солідарне стягнення судових витрат, оскільки чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено солідарне стягнення судових витрат, а відтак оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення судових витрат з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України. Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12508.00 грн. на відшкодування майнової шкоди, відповідно до стягнення з кожного з відповідачів підлягають судові витрати у розмірі по 1500.00 грн. вартості експертизи та по 384,00 грн. судового збору. Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кравчини Владислава Івановича - задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року в частині солідарного стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з кожного по 1500,00 грн. вартості експертизи та по 384,00 грн. з кожного судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28.12.2019 року. Головуючий: Шеремета Н.О. Судді: Крайник Н.П. Цяцяк Р.П.