Постанова КАС ВС № 333/4118/14-а

ПОСТАНОВА Іменем України 30 травня 2019 року Київ справа №333/4118/14-а адміністративне провадження №К/9901/6213/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1 на постановуКомунарського районного суду міста Запоріжжя від 20.11.2014 (суддя - Дмитрієв М.М.)на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 (колегія у складі суддів: Чережниченко В.Є., Коршун А.О., Панченко О.М.)у справі № 333/4118/і4-а(2а/333/100/14)за позовомОСОБА_1 доСхідної Митниці Головного Управління Міндоходів у Донецькій областіпровизнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Східної Митниці Головного Управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Митниця), згідно з яким, просив визнати протиправними дії відповідача з оформлення в митному режимі - «транзит», транспортного засобу марки «Мерседес» 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), який на праві власності належить нерезиденту - «ЕКАС» ЕООО, зареєстрованому на території Республіки Болгарія та зобов`язати відповідача здійснити його оформлення в митному режимі - тимчасове ввезення, із застосуванням пільги щодо тимчасового ввезення відповідно до норм Стамбульської конвенції. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно здійснено митне оформлення ввезення позивачем транспортного засобу в режимі - «транзит». Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20.11.2014 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що відповідач при проведенні митного оформлення у митному режимі «транзит» та пропуску транспортного засобу позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 вказане рішення суду першої інстанції було скасовано, але у задоволені позову також було відмовлено. Такі висновки суду були обумовлені тим, що суд першої інстанції по суті вірно вирішив справу, проте він прийнявши позов до провадження та його розглянувши, допустив порушення вимог предметної підсудності адміністративної справи, так як відповідачем у даній справі було визначено суб`єкта владних повноважень, тобто за правилами статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного в період 2015 року), такий позов підлягав розгляду лише окружними судом. Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і ухвалити рішення, яким позов задовольнити, в якому вказується на обставини, які ним були зазначені у позові, що не підлягають повторному зазначенню. У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанції - без змін. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2014 позивач в`їхав на митну територію України на службовому автомобілі «Мерседес» 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який на праві власності належить нерезиденту - «ЕКАС`ЕООО, зареєстрованому на території Республіки Болгарія, та належить на праві власності юридичній особі - нерезиденту, самостійно визначивши строк його ввезення на митну територію України у режимі «тимчасове ввезення», з чим не погодилась службова особа Митниці, не пропустивши його на територію України. У зв`язку із чим службовою особою відповідача здійснено оформлення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, в режимі «транзит». Частиною першою статті 105 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) передбачено, - у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. Згідно частин першої-третьої статті 189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту). Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України. Відповідно до статті першої Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) «комерційне використання» означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів. При цьому, згідно частини першої статті 9 Додатка С цієї Конвенції, подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік). При цьому, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем як до митного оформлення, так і до судового розгляду не було подано жодних документів, які б підтверджували комерційне використання автомобілю (зокрема, платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів). Зазначені висновки судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані. Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову. Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права (усунуто порушення судом апеляційної інстанції) при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ...................... В.П.Юрченко І.А. Васильєва С.С. ПасічникСудді Верховного Суду